Рішення № 20531559, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/41626.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 246792, 69 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: Довгаль І.О.

Від відповідача: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 108054, 53 грн. боргу по капіталу, 11302, 71 грн. боргу по процентам, 127435, 45 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. та укладеним на її підставі договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р.

Ухвалою суду від 07.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/416 та призначено її розгляд на 21.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 07.11.11 р. надав витребувані судом документи.

Відповідач надав суду усні пояснення по суті спору.

З метою витребування у відповідача відзиву на позовну заяву у судовому засіданні 21.11.2011 р. було оголошено перерву до 05.12.11 р. о 12 год. 20 хв.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.11 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду банківські виписки, які залучаються судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 05.12.11 р., з метою витребування додаткових доказів у справі, у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи № 37/416 на 14.12.2011 р.; зобовязав позивача надати суду банківські виписки про надходження грошових коштів від відповідача за весь період за усіма рахунками, відкритими на виконання договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.07 р.; повторно зобовязати відповідача надати суду відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази, якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Представник позивач у судовому засіданні 14.12.11 р. повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, надав суду додаткові докази у справі, які залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 14.12.11 р. повторно не зявився, вимог ухвали суду від 05.12.11 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 09.12.11 р., згідно з яким відповідач 12.12.11 р. отримав ухвалу суду від 05.12.11 р. у даній справі.

Ухвалою суду від 14.12.2011 р. розгляд справи був відкладений до 26.12.2011 р., повторно зобовязано позивача надати суду банківські виписки про надходження грошових коштів від відповідача за весь період за усіма рахунками, відкритими на виконання договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р.; крім того, повторно зобовязано відповідача надати суду письмовий відзив на позов та докази, якими він обґрунтовується.

У судовому засіданні 26.12.2011 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про дане судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (клієнт) було укладено рамкову угоду № 2035 від 19.08.2004 р., яку договором № 2 від 23.11.2007 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди викладено у новій редакції.

У відповідності до п. 2.1. вищезазначеної рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобовязався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Пунктом 2.2. рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р. визначено, що на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування еквівалент 500000, 00 доларів США, ліміт строку кредитування 240 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних.

На підставі рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р. між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор/кредитодавець) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р.

Пунктом 6 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. визначено, що даний договір є невідємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

Згідно з пунктом 1 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р., кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р., а також цього договору зобовязався надати позичальнику кредит, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобовязань та виконання усіх інших зобовязань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 366569, 00 гривень, строк користування 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти 17, 5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту 1, 5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту зарахування коштів на рахунок позичальника № 260060192273 у ЗАТ «ПроКредит Банк», МФО № 320984.

У відповідності до п. 3 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р., кредит видається у дату, вказану у графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору, за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором, а саме - з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 362903, 31 грн. за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. та договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. з урахуванням змін і доповнень, викладених в договорі № 2 від 23.11.2007 р. про внесення змін та доповнень до рамкової угоди, виконав належним чином, у підтвердження чого позивачем було надано меморіальний ордер № 2424_20 від 23.11.2007 р., який міститься в матеріалах справи.

Пунктом 3 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. визначено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою. Дата останнього платежу згідно з графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом.

Згідно з п. 5 вищевказаного договору, погашення усіх грошових зобовязань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою.

Пунктом 7.4. рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р. передбачено, що погашення грошових зобовязань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня.

В додатку № 1 до договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. визначений графік повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.6. рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р., у разі існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобовязаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменті настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи кредитор предявив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором. При цьому кредитор вправі самостійно та без повідомлення позичальника приймати рішення про збільшення строку прострочення, необхідного для такого дострокового погашення чи строку, в який має бути здійснено таке погашення.

Представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» повідомив суду, що відповідач належним чином не виконав своїх зобовязань за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. та договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р., своєчасно та у повному обсязі суму кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів у відповідності до графіку повернення кредиту та сплати процентів, визначеному в додатку № 1 до договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р., не перерахував.

20.10.2011 р. позивач відповідно до цієї умови направив відповідачу вимогу № 1877 від 20.10.2011р. про повне дострокове погашення кредиту.

Те, що відповідач отримав таку вимогу, сам відповідач не заперечив, проте залишив цю вимогу без відповіді та реагування.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 108054, 53 грн. боргу по капіталу, 11302, 71 грн. боргу по процентах та 127435, 45 грн. пені за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. зі змінами та доповненнями, та договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з неналежним виконанням Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 своїх зобовязань за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. та договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. позивачем 20.10.2011 р. було направлено на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту вих. № 1877 від 20.10.2011 р., в якій Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»вимагало протягом пяти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту.

Проте, як повідомив позивач у позовній заяві, суму заборгованості за вищезазначеними договорами відповідачем сплачено не було, і відповідач цього не заперечив і не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»у підтвердження несплати Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 суми кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом за рамковою угодою № 2035 від 19.08.2004 р. та договором про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. було надано суду виписку з особового рахунку за період з 23.11.2007 р. до 02.12.2011 р. та деталізовані розрахунки позовних вимог, з яких вбачається, що відповідачем на виконання умов вищезазначених договорів було повернуто капітал внеску на загальну суму 263514, 47 грн., з яких, при цьому, 5000, 00 грн. було сплачено відповідачем 28.10.2011 р., тобто при складенні позову не враховано.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині стягнення заборгованості по капіталу внеску у розмірі 5000, 00 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з їх сплатою після звернення з позовом до господарського суду.

Представник відповідача наведені суми не заперечив, доказів у їх спростування суду не надав.

При цьому розмір заборгованості по капіталу складає 99388, 84 грн. (362903, 31 грн. 263514, 47 грн.).

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 99388, 84 грн. боргу по капіталу та 11302, 71 грн. боргу по процентам, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 127435, 45 грн. пені у звязку з несвоєчасною сплатою суми кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів за період з 24.09.2008 р. до 28.10.2011 р., що передбачено пунктом 10.2. рамкової угоди від № 2035 від 19.08.2004 р., у якому зазначено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів, або у випадку не застосування пені, вказаної у наступному пункті. Згідно з підпунктом 10.2.2., позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,7% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень за кожний календарний день існування заборгованості, включаючи день її повного погашення, якщо строк існування заборгованості перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується у випадку погашення заборгованості більш як на 70% або при здійсненні систематичних платежів на погашення заборгованості розміром не менш ніж 10% від суми заборгованості не рідше ніж раз на кожні з 30 календарних днів.

Приймаючи до уваги викладені умови рамкової угоди, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проте пунктом 10.4. рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р. встановлено нарахування пені без застосування обмежувальних строків, за весь період прострочення.

На підставі пункту 10.2. рамкової угоди № 2035 від 19.08.2004 р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 127435, 45 грн., виходячи з встановленого договором їх розміру 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Що стосується посилання представника позивача на те, що сторони договору є вільними у визначенні умов і можуть відступати від норм закону, встановлюючи пеню у більшому розмірі, ніж виходячи з подвійної облікової ставки, то суд з ним погоджується. Зокрема, слід зазначити, що сторони вправі встановити у договорі пеню у більшому розмірі, ніж це обмежено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а боржник вправі добровільно сплатити кредитору пеню у розмірі, більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, варто звернути увагу на те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»на даний час є чинними і повинні застосовуються до правовідносин сторін у даному спорі, встановлюючи обмеження стосовно пені, яка може бути стягнута з боржника за рішенням суду.

Враховуючи наведене, поданий позивачем розрахунок пені із застосуванням ставки у розмірі 0,5% є необґрунтованим у звязку з невірним застосуванням ним ставки неустойки.

Крім того, навіть перевіряючи розрахунок позивача, в якому він застосовував ставку пені у розмірі 0,5%, господарський суд встановив, що жодна із нарахованих сум пені не знайшла свого підтвердження і була значно завищена, а представник позивача з цього приводу обґрунтованих пояснень суду не надав, і відносно яких сум розраховувалася пеня, пояснити не зміг, посилаючись на те, що розрахунки виконує розрахунковий відділ банку, а не він.

При цьому господарський суд не в змозі виконати власний розрахунок пені з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», оскільки позивачем не надано господарському суду виписок по рахунку відповідача, з яких би вбачалися дати проплат процентів, а надана виписка щодо погашення капіталу внеску є неповною, оскільки з неї вбачається сплата відповідачем лише на загальну суму 73821, 01 грн., тоді як навіть за даними позивача, відповідачем всього сплачено 263514, 47 капіталу внеску.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»є обґрунтованим лише в частині вимог про стягнення 99388, 84 грн. боргу по капіталу та 11302, 71 грн. боргу по процентах.

При цьому господарський суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення пені з відповідача з інших підстав, з іншим обґрунтуванням, застосовуючи вірну ставку пені подвійну облікову, яка встановлюється Національним банком України.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 03141, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(проспект Перемоги, 107-а, м. Київ, 03115, код 21677333) 99388 (девяносто девять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 84 коп. боргу по капіталу, 11302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 71 коп. боргу по процентах, 1106 (одна тисяча сто шість) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 105 (сто пять) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення 5000, 00 грн. боргу по капіталу припинити.

4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

27.12.2011 р.