Рішення № 20531546, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/30726.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» ДоФізичної особи підприємця ОСОБА_1

Простягнення 754740, 69 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: Довгаль І.О.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення про стягнення 39979, 48 доларів США (еквівалент 318776, 38 грн.) боргу по капіталу, 10311, 23 долари США (еквівалент 82216, 59 грн.) боргу по процентам, 1298, 77 доларів США (еквівалент 10355, 74 грн.) боргу по процентам за користування простроченим капіталом та 343391, 97 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 р. та укладеними до неї договорами про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р.

Ухвалою суду від 06.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/307 та призначено її розгляд на 09.11.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

У судове засідання 09.11.2011 р. представник позивача не зявився, вимог ухвали суду від 06.10.2011 р. не виконав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.10.2011 р., яке підтверджує отримання 14.10.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Представник відповідача пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в позові повістю.

Також представником відповідача було надано суду клопотання про продовження строку вирішення спору, яке суд з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи задовольнив.

У звязку з незявленням представника позивача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 06.10.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 09.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 07.12.2011 р.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвал суду у даній справі надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, з метою витребування у позивача додаткових доказів у справі, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, розгляд справи було відкладено до 19.12.2011 р., зобовязано позивача надати суду банківські виписки про надходження грошових коштів від відповідача.

У судовому засіданні представник позивача надав суду виписки з особового рахунку відповідача.

Представник відповідача та відповідач особисто у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи наведене, у звязку з необхідністю дослідити подані позивачем документи та у звязку з неявкою представника відповідача, розгляд справи був відкладений до 26.12.2011 р.

У судовому засіданні 26.12.2011 р. представник позивача надав суду додаткові пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання в черговий раз не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про дане судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор) та фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено рамкову угоду № 3334 від 12.02.2008 р.

У відповідності до п. 2.1. вищезазначеної рамкової угоди, кредитор на підставі угоди зобовязався здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку і на умовах, визначених угодою та кредитними договорами, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобовязань, а також належно виконувати усі інші зобовязання, передбачені угодою та кредитними договорами.

Пунктом 2.2. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р. визначено, що на підставі угоди встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування еквівалент 200000, 00 доларів США, ліміт строку кредитування 120 календарних місяців, максимальний розмір процентів 40 % річних.

На підставі рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк», (кредитор/кредитодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договори про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р.

Пунктом 7 договорів про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та №1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р. визначено, що даний договір є невідємною частиною рамкової угоди, умови якої вважаються умовами цього договору і регламентують усі відносини між сторонами, що виникли на підставі цього договору.

Згідно з пунктом 1 договору про надання траншу № 1.35957/2035 від 23.11.2007 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р., кредитор на підставі та умовах рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р., а також цього договору зобовязався надати позичальнику кредит, а позичальник зобовязався належно виконати всі умови, необхідні для його отримання, належно здійснювати погашення грошових зобовязань та виконання усіх інших зобовязань, передбачених рамковою угодою та цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є кредитним договором.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 36500 доларів США, строк користування 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти 13,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту 1 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту 1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту зарахування коштів на рахунок позичальника № 260010191185 у ЗАТ «ПроКредит Банк».

Пунктом 2 договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. визначені умови, на яких видається кредит: розмір кредиту 8500 доларів США, строк користування 60 місяців від дати видачі кредиту включно, проценти 13,5 % річних, виходячи з 360 календарних днів у році, цільове призначення кредиту придбання основних засобів, комісія за видачу кредиту 1,05 % від розміру кредиту, комісія за дострокове погашення кредиту 1,5 % від суми, що достроково погашається, спосіб видачі кредиту продаж кредитних коштів на МВРУ та зарахування їх гривневого еквівалента на рахунок позичальника № 260010191185 у кредитора.

У відповідності до п. 3 договорів про надання траншу 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р., № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р. кредит видається у дату, вказану у графіку повернення кредиту і сплати процентів, що є додатком № 1 до цього договору, за умови сплати комісії за видачу кредиту. Дата підписання графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором, а саме - з моменту його підписання позичальником і двома уповноваженими особами кредитора.

Позивач пояснив, що ним належним чином виконувалися зобовязання щодо надання відповідачу кредиту в розмірі 36500, 00 грн. за договором про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р., виконав належним чином, у підтвердження чого позивачем було надано меморіальний валютний ордер № 2424_22 від 15.02.2008 р., який міститься в матеріалах справи.

Крім того, позивачем було виконано зобовязання за договором про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р., надано відповідачу кредит у розмірі 8500, 00 доларів США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 3076_42 від 27.02.2008 р.

Пунктами 3 договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р. визначено, що повернення кредиту та сплата відсотків здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені графіком в черговості, встановленій рамковою угодою. Дата останнього платежу згідно з графіком може відрізнятися від дати спливу строку користування кредитом.

Згідно з п. 5 вищевказаних договорів, погашення усіх грошових зобовязань позичальника за цим договором здійснюється шляхом зарахування коштів на визначені кредитором рахунки у черговості, вказаній рамковою угодою.

Пунктом 7.4. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р. передбачено, що погашення грошових зобовязань здійснюється протягом операційного часу кредитора у день, що визначений кредитними договорами як день настання строку погашення (платежу). Якщо цей день не є банківським днем, погашення здійснюється не пізніше наступного за цим днем банківського дня.

В додатках № 1 до договору про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р. визначено графіки повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. 8.6. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р., у разі існування заборгованості позичальника тривалістю понад 30 календарних днів позичальник зобовязаний здійснити повне дострокове погашення кредиту, виданого на підставі кредитного договору, по якому існує прострочення, не пізніше ніж через 3 банківські дні з моменті настання тридцятого календарного дня прострочення, незалежно від того, чи кредитор предявив йому вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

Представник Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» повідомив суду, що відповідач належним чином не виконав своїх зобовязань за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 р. та договорами про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. і № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р., своєчасно та у повному обсязі суму кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів у відповідності до графіків повернення кредиту та сплати процентів, визначених в додатку № 1 до договорів про надання траншу, не перерахував.

06.05.2011 р. позивач відповідно до цієї умови направив відповідачу вимогу № 981 від 06.05.2011р. про повне дострокове погашення кредиту.

Те, що відповідач отримав таку вимогу, сам відповідач не заперечив, проте залишив цю вимогу без відповіді та реагування.

За таких обставин Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 39979, 48 доларів США боргу по капіталу, що в еквіваленті становить 318776, 38 грн., 10311, 23 доларів США боргу по процентах, що в еквіваленті становить 82216, 59 грн., 1298, 77 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, що в еквіваленті становить 10335, 74 грн., та 343391, 97 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобовязання це зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з неналежним виконанням Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 своїх зобовязань за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 р. та договорами про надання траншу № 1.37240/3334-ДТ1 від 15.02.2008 р. та № 1.37240/3334-ДТ2 від 26.02.2008 р. позивачем 06.05.2011 р. було направлено на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту вих. № 981 від 06.05.2011 р., в якій Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»вимагало протягом пяти банківських днів з моменту відправлення даної вимоги погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту.

Проте, як повідомив позивач у позовній заяві, суму заборгованості за вищезазначеними договорами відповідачем сплачено не було, і відповідач цього не заперечив і не спростував.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»у підтвердження несплати Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 суми кредиту та нарахованим процентам за користування кредитом за рамковою угодою № 3334 від 12.02.2008 р. та договорами про надання траншу було надано суду виписки з особового рахунку за період з 15.02.2008 р. до 16.12.2011 р. та деталізовані розрахунки позовних вимог, з яких вбачається, що заборгованість по капіталу відповідача за двома договорами про надання траншу станом на день розгляду справи в суді становить 39979, 48 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 318776, 38 грн., а борг по процентах становить 10311, 23 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становить 82216, 59 грн.

Представник відповідача наведені суми не заперечив, доказів у їх спростування суду не надав.

Таким чином, враховуючи те, наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 39979, 48 доларів США боргу по капіталу та 10311, 23 доларів США боргу по процентах, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»в цій частині підлягає задоволенню.

Позивач у своїй позовній заяві просить суд також стягнути з відповідача 1298, 77 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим капіталом, посилаючись на п. 4.4. рамкової угоди, яким передбачено, що у випадку прострочення погашення кредиту позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними кредитними договорами процентам за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом «факт/360»від суми залишку кредиту, строк погашення якого настав, з моменту виникнення заборгованості до дати повного її погашення, включно.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок позовних вимог про стягнення 1298, 77 доларів США, що еквівалентно 10355, 74 грн. боргу по процентах за фактичне користування простроченим капіталом, господарський суд визнав його обґрунтованим, у звязку з чим дані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 343391, 97 грн. пені у звязку з несвоєчасною сплатою суми кредиту та нарахованих за користування кредитом процентів, що передбачено пунктом 10.2. рамкової угоди від № 3334 від 12.02.2008 р., у якому зазначено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобовязань позичальник сплачує пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менш ніж 15 грн. за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості якщо строк існування заборгованості не перевищує 30 календарних днів, або у випадку не застосування пені, вказаної у наступному пункті. Згідно з підпунктом 10.2.2., позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень за кожний календарний день існування заборгованості, включаючи день її повного погашення, якщо строк існування заборгованості перевищує 30 календарних днів. Даний розмір пені не застосовується у випадку погашення заборгованості не менш ніж 80% усього боргу або щомісячного погашення не менш ніж 30% від суми заборгованості.

Приймаючи до уваги викладені умови рамкової угоди, дослідивши поданий позивачем детальний розрахунок позовних вимог, господарський суд визнає позовні вимоги про стягнення пені такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проте пунктом 10.4. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р. встановлено нарахування пені без застосування обмежувальних строків, за весь період прострочення.

На підставі пункту 10.2. рамкової угоди № 3334 від 12.02.2008 р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 343391, 97 грн., виходячи з встановленого договором їх розміру 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.

При цьому позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Що стосується посилання представника позивача на те, що сторони договору є вільними у визначенні умов і можуть відступати від норм закону, встановлюючи пеню у більшому розмірі, ніж виходячи з подвійної облікової ставки, то суд з ним погоджується. Зокрема, слід зазначити, що сторони вправі встановити у договорі пеню у більшому розмірі, ніж це обмежено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», а боржник вправі добровільно сплатити кредитору пеню у розмірі, більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, варто звернути увагу на те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»на даний час є чинними і повинні застосовуються до правовідносин сторін у даному спорі, встановлюючи обмеження стосовно пені, яка може бути стягнута з боржника за рішенням суду.

Враховуючи наведене, поданий позивачем розрахунок пені із застосуванням ставки у розмірі 0,5% є необґрунтованим у звязку з невірним застосуванням ним ставки неустойки.

Крім того, навіть перевіряючи розрахунок позивача, в якому він застосовував ставку пені у розмірі 0,5%, господарський суд встановив, що жодна із нарахованих сум пені не знайшла свого підтвердження і була значно завищена, а представник позивача з цього приводу обґрунтованих пояснень суду не надав, і відносно яких сум розраховувалася пеня, пояснити не зміг, посилаючись на те, що розрахунки виконує розрахунковий відділ банку, а не він.

При цьому господарський суд не в змозі виконати власний розрахунок пені з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», оскільки позивачем не надано господарському суду виписок по рахунку відповідача, з яких би вбачалися дати проплат процентів, а надана виписка щодо погашення капіталу внеску є неповною, оскільки з неї не вбачається, в рахунок якого саме платежу та коли відповідачем вносилися грошові кошти, а також яка загальна помісячна заборгованість відповідача (із зазначенням дати виникнення цього зобовязання), що унеможливлює визначення точних періодів заборгованості та розміри заборгованостей, відносно яких слід розраховувати пеню.

Враховуючи вищевикладене, позов Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»є обґрунтованим лише в частині вимог про стягнення 39979, 48 доларів США боргу по капіталу, що в еквіваленті становить 318776, 38 грн., 10311, 23 доларів США боргу по процентах, що в еквіваленті становить 82216, 59 грн., 1298, 77 доларів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, що в еквіваленті становить 10335, 74 грн..

При цьому господарський суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений права звернутися з позовом про стягнення пені з відповідача з інших підстав, з іншим обґрунтуванням, зокрема, застосовуючи вірну ставку пені подвійну облікову, яка встановлюється Національним банком України.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 02232, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(проспект Перемоги, 107-а, м. Київ, 03115, код 21677333) 39979 (тридцять девять тисяч девятсот сімдесят девять) доларів 48 центів США боргу по капіталу, що в еквіваленті становить 318776 (триста вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 38 коп., 10311 (десять тисяч триста одинадцять) доларів 23 центів США боргу по процентах, що в еквіваленті становить 82216 (вісімдесят дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 59 коп., 1298 (одна тисяча двісті девяносто вісім) доларів 77 центів США боргу по процентах за фактичне користування простроченим кредитом, що в еквіваленті становить 10335 (десять тисяч триста тридцять пять) грн. 74 коп., 4113 (чотири тисячі сто тринадцять) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 128 (сто двадцять вісім) грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

27.12.2011 р.