Рішення № 20531482, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/39020.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "НТТ Енергія"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Персональна Електроніка"

Простягнення суми боргу 54672,24 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивачаОСОБА_1(дов. вих. №255 від 27.09.2010р.)

Від відповідачане зявився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НТТ Енергія" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональна Електроніка" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 54882, 24 грн., з яких 48260,04 грн. - основного боргу, 4198,62 грн. - інфляційних втрат та 2423,58 грн. - 3% річних, а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем усної домовленості про купівля-продаж товару, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 16, 267, 525, 526, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року порушено провадження у справі №9/390, розгляд справи призначено на 20.12.2011 року.

В судове засідання 20.12.2011 року відповідач не зявився, конверт з ухвалою від 23.11.2011 року направлений відповідачу за адресою: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б повернуто до суду з приміткою “за зазначеною адресою не проживає”.

Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ на відповідача його адресою місцезнаходження є: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б.

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.” у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Отже, суд приходить до висновку про те, що відповідач у справі повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, оригінали документів додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні, підтримано позовні вимоги.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “НТТ Енергія”(далі по тексту Позивач) передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Персональна електроніка”(далі по тексту Відповідач) прийняло товар, що підтверджується підписаною видатковою накладною № - 000000148 від 16.03.2010р. на загальну суму 48260,04 грн. (належним чином завірена копія якої додано позивачем до матеріалів справи, оригінали надано для огляду в судовому засіданні).

Позивач зазначає, що відповідач станом на момент подання позовної заяви, кошти за поставлений товар не оплатив, внаслідок чого у відповідача, утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 48260,04 грн.

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 07.11.2011р. направив відповідачу вимогу погашення заборгованості. Факт надсилання вимоги позивачем підтверджується доданим до позовної заяви поштовим чеком №1751 від 07.11.2011р. та описом вкладення у цінний лист від 07.11.2011р. Позивач зазначає, що відповідач заборгованість не оплатив, вимога залишена відповідачем без відповіді.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та 3% річних та інфляційні витрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Суд приходить до висновку, що між сторонами у справі було укладено договір у спрощеній формі шляхом вчинення дій щодо передачі визначеного товару з визначеною ціною, ті прийняття даного товару відповідачем, що підтверджується підписаною видатковою накладною № - 000000148 від 16.03.2010р. на загальну суму 48260,04 грн., яка підписана уповноваженими особами сторін та скріплена печатками господарюючих субєктів.

Отже, на підставі укладення правочину у спрощеній формі у сторін виникли права та обовязки, зокрема у відповідача виник обовязок оплати поставленого йому позивачем товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач внаслідок несплати відповідачем суми переданого йому товару, в порядку досудового врегулювання спору надсилав останньому претензію з вимогою оплатити борг в розмірі 48260,04 грн., яка направлена відповідачеві 07.11.2011 року (про що свідчить опис вкладення та поштова квитанція від 07.11.2011 року за № 1751), на яку відповідач не відреагував та борг не погасив.

Позивач стверджує, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача з оплати товару на користь позивача не проведена та становить 48260, 04 грн. Доказів оплати заборгованості у розмірі 48260, 04 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за поставлений товар в сумі 48260,04 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 48260, 04 грн.

Також Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Відповідача 4198,62 грн. інфляційних втрат та 3%річних у розмірі 2423,58 грн. за період з 17.03.2011р. по 17.11.2011р. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розглянувши дані позовні вимоги, суд приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, позивачем вимога в порядку ст. 530 ЦК України направлена 07.11.2011року, з урахуванням триденного строку поштового перебігу дана вимога мала бути отримана відповідачем 10.11.2011р., а отже у відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, дана вимога мала бути виконана відповідачем у строк до 17.11.2011 року.

За таких обставин, відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 18.11.2011 року. Разом з тим, доказів направлення позивачем вимоги про оплату в порядку ст. 530 ЦК України у березні 2011 року позивачем суду не надано.

За таких обставин, відповідач не був таким, що прострочив виконання грошового зобовязання у період з 17.03.2011 року по 17.11.2011 року, а отже позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних витрат за цей період є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Персональна електроніка”(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б; код ЄДРПОУ 36385367; з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НТТ Енергія”(04060, м. Київ, вул. Вавілових, 17; код ЄДРПОУ 31172501) 48260 (сосок вісім тисяч двісті шістдесят) грн. 04 коп. основного боргу, 1242 (одну тисяча двісті сорок дві) грн. 12 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГ.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 26.12.2011р.