Рішення № 20531216, 16.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/36616.12.11 За позовом Комунального підприємства «Індустріальне» Соломянської районної у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис - інтернет»

Простягнення 11179,85 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1., довіреність № б/н від 05.12.2011

від відповідача ОСОБА_2., довіреність № 16/12-11 від 16.12.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Індустріальне»Соломянської районної у місті Києві (далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис - Інтернет»(далі відповідач) про стягнення 11179,85 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 277 від 01.04.2008р.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. порушено провадження у справі № 1/366 та призначено розгляд на 16.12.2011 р.

16.12.2011р. представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі, надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечив частково, в частині нарахування пені, надав відзив на позов.

Представник позивача погодився з частковою сплатою заборгованості у розмірі 1000,00 грн.

Представник відповідача заявив клопотання про зменшення пені, внаслідок застосування строку позовної давності до нарахування пені.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір № 277 від 01.04.2008 р. про надання житлово-комунальних послуг у приміщенні відповідача за адресою: м.Київ, вул. Генерала Тупікова 3/1, на підставі якого позивач зобовязався надавати відповідачу комунальні послуги (п.1.1 договору).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідач щомісячно сплачує позивачу вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальником розрахункових карток та роз шифровок розрахунків.

Сплата за комунальні послуги у звітному місяці проводиться за фактично спожиту у попередньому місяці послугу на підставі розрахункових карток та розшифровок рахунків в постачальників послуг.

У відповідності до п.2.6 договору, крім плати за комунальні послуги відповідач має сплачувати позивачу експлуатаційні витрати.

За період з грудня 2008 по вересень 2011 року відповідач порушуючи умов договору не розраховувався за отримані послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворився борг у розмірі 6333,14 грн., що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача, долученого до матеріалів справи.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату нараховується пеня у розмірі 1% від суми боргу за кожен день затримки платежів, але не більше 100 % від суми боргу.

У своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 11179,85 грн. основної боргу, а саме: 6333,14 грн. основної заборгованості, 4846,71 грн. - пені та судові витрати.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 901 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

16.12.2011 у судовому засіданні представник відповідача повідомив суд про сплату заборгованості на суму 1500,00 грн., проте представник позивача погодився зі сплатою 1000,00 грн., оскільки у платіжці на сплату 500,00 грн. було не вірно зазначено призначення платежу. Тобто станом на день розгляду справи борг відповідача перед позивачем складає 5333,14 грн.

Представник відповідача заперечив проти нарахування пені.

Суд звіривши розрахунок позивача в частині нарахованої пені, не погодився з ним та дійшов висновку про здійснення перерахунку пені, виходячи з наступного.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, а саме пені, проте розмір якої перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 153,33 грн. - в межах строку встановленого законом (не більше ніж за 6 місяців)).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобовязань по оплаті за отримані від позивача послуги доведена матеріалами справи.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 112,00 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, ГК України, ст.ст. 22, 33, 49, 75, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оазис - Інтернет»(03151, м.Київ, вул. Мішина 2, код ЄДРПОУ 30928346) на користь Комунального підприємства «Індустріальне»Соломянської районної у місті Києві ради (03067, м.Київ, вул. Виборзька 42, код ЄДРПОУ 35756924) 5 333 (пять тисяч триста тридцять три) грн. 14 грн. основної заборгованості, 153 (сто пятдесят три) грн. 33 коп. - пені , держмито в розмірі 56 (пятдесят шість) грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.

В частині стягнення заборгованості у розмірі 1000,00 грн. провадження припинити.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.І.Мельник

(Дата складання повного тексту рішення 23.12.2011р. )