Рішення № 20530830, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/253-16/108-38/41813.12.11 За позовомЗаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство фірма “Паралакс” - Відповідач 1;

Державного підприємства “Укроборонсервіс” - Відповідач 2.

Провизнання недійсними договорів та стягнення 33410604,80 грн.

Суддя Власов Ю.Л.

Представники: Від прокуратуриСахно О.В. Від позивачане зявились

Від відповідача 1Вербін С.Ю., Горбань О.В.

Від відповідача 2Могильна Я.Я. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Позивача з позовною заявою до Відповідачів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №Д29-5.2/1436 від 30.12.05р., №Д29-5.1/478 від 10.03.06р., №Д29-5.1/423 від 12.03.06р., № Д29-5.1/452А від 14.03.06р., які укладені між Відповідачами та стягнення з Відповідача 1 на користь Державного бюджета України коштів в сумі 33420604,80 грн.

Заявлені позовні вимоги Прокурор обґрунтовує тим, що спірні договори були укладені Відповідачами з порушенням чинного законодавства України, оскільки Відповідач 1, як продавець зенітно-керованих ракет та габаритно-вагових макетів зенітно-керованих ракет за спірними договорами, в порушення п.72-1 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»не мав ліцензії на реалізацію цього військового майна, відповідно вчинив ці договори з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у сфері функціонування і розвитку оборонно-промислового комплексу, що є підставою для визнання цих договорів недійсними відповідно до ст.227 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України.

Крім того, у звязку з виконання вказаних договорів Відповідач 1 отримав від Відповідача 2 кошти в сумі 33420604,80 грн. Згідно з ст.208 Господарського кодексу України дані кошти підлягають поверненню Відповідачу 2, а з Відповідача 2, в свою чергу, все отримане підлягає стягнення в доход державного бюджету, отже доручним є стягнення зазначених коштів з відразу Відповідача 1 на користь Державного бюджету України.

Позивач у наданих суду письмових поясненнях позовні вимоги Прокурора підтримав в повному обсязі.

Відповідачі заперечили проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що на момент укладення спірних договорів не були у встановленому порядку затверджені ліцензійні умови для провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації ремонту модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї, тому підстав для визнання спірних договорів немає.

Крім того, укладення спірних договорів без ліцензії може бути підставою для визнання цих договорів недійсними на підставі ст.227 Цивільного кодексу України, але не на підставі ст.207 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.10р. провадження у справі №6/253 порушено, розгляд справи призначено на 14.06.10р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався.

Рішенням Господарського суд міста Києва від 09.09.10р. у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10р. рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.10р. по справі №6/253 залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.11р. постанову рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.10р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.10р. скасовано, справу передано на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.11р. у справі №6/253-16/108 у позові відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.11р. рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.11р. у справі №6/253-16/108 скасовано та прийняте нове рішення. Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.11р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.11р. та рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.11р. скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою від 05.10.11р. справу №6/253-16/108 прийнято до провадження, справі присвоєно №6/253-16/108-38/418, розгляд справи призначено на 25.10.11р. В судовому засіданні розгляд справи відкладався.

Судом заслухані пояснення сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2005р між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір №Д29-5.2/1436, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети 9М38М1 в кількості 48 одиниць, зенітні керовані ракети учбово-діючі 9М38М1 УД в кількості 2 одиниці, габаритно-ваговий макет зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

10.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1./478, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 34 одиниць.

12.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1/423, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 48 одиниць.

14.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір №Д29-5.1/452А, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 24 одиниці, учбово-діючі ракети ЗМ9МЗ УД в кількості 2 одиниці, габаритно-вагові макети ракети ЗМ9МЗ ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

На виконання умов вказаних договорів Відповідачем 1 був поставлений Відповідачу 2 вказаний у цих договорах товар, а Відповідачем 2 було сплачено Відповідачу 1 грошові кошти в загальній сумі 33420604,80 грн.

15.06.07р. Відповідачем 1 була отримана ліцензія серії АВ №327231 строком дії до 16.06.12р. на реалізацію військової техніки.

Відповідно до листа Агентства з питань оборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України від 15.10.09р. №01/3-1-674 зенітні керовані ракети 9М38М1 відносяться до категорії «боєприпаси», тому що за своїм призначенням використовуються для ураження живої сили противника, знищення його військової техніки. Учбово-діючі зенітні керовані ракети 9М38М1 УД та габаритно-вагові макети зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ відносяться до категорії «військова техніка», оскільки за своїм призначенням вони використовуються для навчання військових підрозділів, випробувань таких засобів.

15.02.11р. Печерським районним судом міста Києва була прийнята постанова якою звільнено від кримінальної відповідальності директора Відповідача 1 ОСОБА_2 та заступника директора Відповідача 1 ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 Кримінального кодексу України у звязку з закінченням строків давності.

Дана постанова набрала законної сили та є чинною на даний час. На підтвердження іншого сторонами суду доказів не подано.

21.02.11р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою прийняті судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд.

При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про наступне. Господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів віднесена до діяльності, яка підлягає ліцензуванню не Ліцензійними умовами, а Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї від 13.01.05р. Право на провадження зазначеного виду господарської діяльності протягом визначеного строку можу бути підтверджено лише одним документом ліцензією. Однак, встановивши відсутність у Відповідача 1 необхідної ліцензії, суди дані норми залишили поза увагою. Вищенаведеним спростовується висновок судів про укладення спірних правочинів з дотриманням вимог законодавства.

28.09.11р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою прийняті судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд.

При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про наступне. Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання наявності вини сторін у спірній угоді у формі умислу або необережності. В постанові апеляційний суд в обґрунтування наявності у сторони за угодою умислу на укладення цієї угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, послався на постанову Печерського районного суду міста Києва від 15.02.11р. у кримінальній справі. При цьому, апеляційний суд не визначив, чи набрала ця постанова чинності та не звернув уваги на те, що цей доказ не міг бути предметом розгляду суду першої інстанції.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ст.227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п.721 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Як встановлено судом 30.12.2005р між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір №Д29-5.2/1436, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети 9М38М1 в кількості 48 одиниць, зенітні керовані ракети учбово-діючі 9М38М1 УД в кількості 2 одиниці, габаритно-ваговий макет зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

Як встановлено судом 10.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1./478, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 34 одиниць.

Як встановлено судом 12.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір купівлі-продажу №Д29-5.1/423, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 48 одиниць.

Як встановлено судом 14.03.2006р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 був укладений договір №Д29-5.1/452А, відповідно до якого Відповідач 1 зобов'язався поставити Відповідачу 2 зенітні керовані ракети ЗМ9МЗ в кількості 24 одиниці, учбово-діючі ракети ЗМ9МЗ УД в кількості 2 одиниці, габаритно-вагові макети ракети ЗМ9МЗ ГВМ в кількості 2 одиниці після проведення на базі продавця їх передпродажної підготовки та здійснити гарантійне обслуговування виробів.

Як встановлено судом на виконання умов вказаних договорів Відповідачем 1 був поставлений Відповідачу 2 вказаний у цих договорах товар, а Відповідачем 2 було сплачено Відповідачу 1 грошові кошти в загальній сумі 33420604,80 грн.

Як встановлено судом 15.06.07р. Відповідачем 1 була отримана ліцензія серії АВ №327231 строком дії до 16.06.12р. на реалізацію військової техніки.

Як встановлено судом відповідно до листа Агентства з питань оборонно-промислового комплексу Міністерства промислової політики України від 15.10.09р. №01/3-1-674 зенітні керовані ракети 9М38М1 відносяться до категорії «боєприпаси», тому що за своїм призначенням використовуються для ураження живої сили противника, знищення його військової техніки. Учбово-діючі зенітні керовані ракети 9М38М1 УД та габаритно-вагові макети зенітної керованої ракети 9М38М1 ГВМ відносяться до категорії «військова техніка», оскільки за своїм призначенням вони використовуються для навчання військових підрозділів, випробувань таких засобів.

Як встановлено судом 15.02.11р. Печерським районним судом міста Києва була прийнята постанова якою звільнено від кримінальної відповідальності директора Відповідача 1 ОСОБА_2 та заступника директора Відповідача 1 ОСОБА_5 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 Кримінального кодексу України у звязку з закінченням строків давності. Дана постанова набрала законної сили та є чинною на даний час. На підтвердження іншого сторонами суду доказів не подано.

Як встановлено судом 21.02.11р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою прийняті судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд. При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про наступне. Господарська діяльність з розроблення, виготовлення, реалізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів віднесена до діяльності, яка підлягає ліцензуванню не Ліцензійними умовами, а Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї та боєприпасів до неї від 13.01.05р. Право на провадження зазначеного виду господарської діяльності протягом визначеного строку можу бути підтверджено лише одним документом ліцензією. Однак, встановивши відсутність у Відповідача 1 необхідної ліцензії, суди дані норми залишили поза увагою. Вищенаведеним спростовується висновок судів про укладення спірних правочинів з дотриманням вимог законодавства.

Як встановлено судом 28.09.11р. Вищим господарським судом України прийнято постанову у даній справі, якою прийняті судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд. При цьому Вищий господарський суд України дійшов висновку про наступне. Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено питання наявності вини сторін у спірній угоді у формі умислу або необережності. В постанові апеляційний суд в обґрунтування наявності у сторони за угодою умислу на укладення цієї угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, послався на постанову Печерського районного суду міста Києва від 15.02.11р. у кримінальній справі. При цьому, апеляційний суд не визначив, чи набрала ця постанова чинності та не звернув уваги на те, що цей доказ не міг бути предметом розгляду суду першої інстанції.

З наведених правових норм та вищевстановлених обставин вбачається, що Відповідач 1 у 2005 та 2006 роках уклав спірні договори та здійснив реалізацію Відповідачу 2 військової техніки та боєприпасів без ліцензії на їх реалізацію, чим порушив норми п.721 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В звязку з цим проти директора Відповідача 1 ОСОБА_2 та заступника директора Відповідача 1 ОСОБА_5 була порушена кримінальна справа за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.202 Кримінального кодексу України, оскільки вони своїми умисними діями, являючись службовими особами, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб, здійснили господарську діяльність спрямовану на реалізацію боєприпасів за спірними договорами без одержання ліцензії. Постановою Печерського районного суду міста Києва вказаних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав. Дана постанова набрала законної сили та є чинною на даний час. Вказані висновки підтверджуються також постановами Вищого господарського суду України у даній справі.

За вказаних обставин суд вважає, що спірні договори підлягають визнанню недійсними на підставі ст.227 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України, відповідно дані позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню.

Судом не може бути задоволена вимога Прокурора про стягнення з Відповідача 1 на користь Державного бюджету України коштів, сплачених Відповідачем 2 на користь Відповідача 1 в сумі 33420604,80 грн. з наступних підстав.

Відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ст.208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою стягується за рішенням суду в доход держави.

Як встановлено судом на виконання умов вказаних договорів Відповідачем 1 були поставлені Відповідачу 2 вказані у спірних договорах військова техніка та боєприпаси, а Відповідачем 2 було сплачено Відповідачу 1 грошові кошти в загальній сумі 33420604,80 грн. При цьому судом встановлено, що Відповідач 1 уклав ці договори та здійснив реалізацію Відповідачу 2 військової техніки та боєприпасів без ліцензії на їх реалізацію, чим порушив норми п.721 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». В звязку з цим була порушена кримінальна справа за обвинуваченням керівників Відповідача 1 у вчиненні злочину, оскільки вони своїми умисними діями за попередньою змовою групою осіб, здійснили господарську діяльність спрямовану на реалізацію боєприпасів за спірними договорами без одержання ліцензії. Постановою Печерського районного суду міста Києва вказаних осіб було звільнено від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав. Дана постанова набрала законної сили та є чинною на даний час

З наведеного вбачається, що Прокурор просить суд стягнути з Відповідача 1 на користь Державного бюджету України кошти, отримані Відповідачем 1 від Відповідача 2 за спірними договорами в оплату поставленого Відповідачем 1 військового майна в сумі 33420604,80 грн., з підстав вчинення цих договір з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому, Прокурор доводить наявність умислу на вчинення даних правочинів лише у Відповідача 1, в такому разі, згідно з вказаними нормами права, Відповідач 1 повинен повернути отримані за спірними договорами кошти в сумі 33420604,80 грн. Відповідачу 2, а отримане Відповідачем 2 від Позивача військове майно або його вартість повинна бути стягнута з Відповідача 2 в доход держави.

За вказаних обставин у Відповідача 1 відсутні зобовязання зі сплати отриманих від Відповідача 2 коштів в сумі 33420604,80 грн. в доход державного бюджету, тому дана вимог Прокурора не відповідає ст.208 Господарського кодексу України, відповідно не підлягає задоволенню.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.4, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір №Д29-5.2/1436 від 30.12.05р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Паралакс»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 34-Б, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8; код 14351051) та Державним підприємством «Укроборонсервіс»(02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3А, п/с 49; код 21552117).

3. Визнати недійсним договір №Д29-5.1/478 від 10.03.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Паралакс»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 34-Б, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8; код 14351051) та Державним підприємством «Укроборонсервіс»(02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3А, п/с 49; код 21552117).

4. Визнати недійсним договір №Д29-5.1/423 від 12.03.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Паралакс»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 34-Б, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8; код 14351051) та Державним підприємством «Укроборонсервіс»(02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3А, п/с 49; код 21552117).

5. Визнати недійсним договір №Д29-5.2/452А від 14.03.06р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Паралакс»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 34-Б, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8; код 14351051) та Державним підприємством «Укроборонсервіс»(02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3А, п/с 49; код 21552117).

6. В іншій частині у позові відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство фірма «Параллакс»(01015, м. Київ, вул. І. Мазепи, 34-Б, 01010, м. Київ, вул. Московська, 8; код 14351051) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94 (девяносто чотири) грн. 40 коп.

8. Стягнути з Державного підприємства «Укроборонсервіс»(02093, м. Київ, вул. Росошанська, 3А, п/с 49; код 21552117) в дохід Державного бюджету України державне мито в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 94 (девяносто чотири) грн. 40 коп.

Суддя Ю.Л. Власов

Рішення підписане 26.12.2011р.