Рішення № 20530788, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/35222.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камілла"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд"

про повернення авансового платежу 9 505,00 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 21/11 від 21.02.11;

ОСОБА_2 - за довіреністю № 21/11 від 05.12.11.

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 22.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камілла" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдленд" про повернення авансового платежу 9 595,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 02.04.08 р. між сторонами було укладено попередній договір оренди № 24-А, відповідно до умов якого сторони зобов'язалися не пізніше 15 календарних днів з дня ведення в експлуатацію багатофункціонального центру, розміщеного за адресою: м. Вінниця, 600-річчя, 17 укласти договір оренди приміщення на умовах та порядку передбаченими даним Попереднім договором. З метою забезпечення виконання п.1.3 Попереднього договору Позивачем у встановлені терміни був перерахований авансовий платіж на загальну суму 9 595 грн. Відповідно до п.4.4 Попереднього договору обов'язки сторін, встановлюються даним попереднім договором припиняються, якщо Основний договір не буде укладено відповідно до законодавства про попередні договори. Позивач стверджує, що у відповідності до ст.182 ГК України, Відповідачем так і не було надано пропозиції Позивачу на укладення основного договору або укладення нового попереднього договору. Керуючись ст.ст. 182, 525,526, 530, 610, 612, 1212 ЦК України, ст.193 ГК України Позивач просить суд стягнути з Відповідача авансовий платіж у розмірі 9 595 грн. на користь Позивача.

Ухвалою суду від 12.10.11 порушено провадження у справі № 40/352 та призначено до розгляду на 01.11.11.

У судове засідання 01.11.11 представник позивача зявився, надав документи на виконання вимог ухвали суду. Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 01.11.11 було відкладено розгляд справи на 17.11.11 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 17.11.11 представники сторін зявились, в судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач свої зобовязання за попереднім договором не виконав, необхідні документи орендодавцю не надав, до виконання ремонтних робіт не приступив, у звязку з чим орендарю було направлено лист-вимогу від 22.09.08, відповіді на яку отримано не було. За твердження відповідача згідно умов попереднього договору укладання основного договору та відповідно передача орендованого приміщення можлива лише після виконання орендарем усіх необхідних дій передбачених п.п. 1.8.1 1.8.7 попереднього договору. На неодноразові пропозиції відповідача приступити до виконання ремонтних робіт, а після цього укласти основний договір, за твердженням відповідача, позивач відповіді не надав. Відповідач стверджує, що невиконання позивачем своїх зобовязань за попереднім договором унеможливило укладання основного договору, тому, згідно п.1.8.7 попереднього договору сума отриманого авансу поверненню не підлягає.

У судовому засіданні 17.11.11 було оголошено перерву до 06.12.11 за клопотанням представника позивача та зобов'язано сторони надати додаткові докази по справі.

29.11.11 позивач через службу діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача авансовий платіж у розмірі 9 595 грн., 3 % річних у розмірі 761,82 грн, інфляційні збитки у розмірі 2 053,33 грн.

У судове засідання 06.12.11 представники позивача з'явилися.

Відповідач через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача подав додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких зазначає, що лист-вимогу від 22.09.08 не отримував.

Крім того, п. 4.4 попереднього договору передбачає, що попередній договір припиняється, якщо основний договір не буде укладено згідно законодавства про попередні договори, а саме, згідно ст. 182 ГК України основний договір має бути укладений не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору.

На підставі ст. 635 ЦК України, відповідач вважає, що зобовязання сторін за попереднім договором припинено, тому відповідач утримує отримані кошти без правових підстав.

Представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору, яке було судом задоволено.

Ухвалою суду від 06.12.11 розгляд справи було продовжено строк розгляду спору по справі № 40/352 та відкладено розгляд справи на 22.12.11.

У судове засідання представники позивача зявились, надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника в судове засідання, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки суд не повідомив.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

02.04.08 між ТОВ «Трейдленд» (орендодавець, відповідач) та ТОВ «Торговий дім «Камілла» (орендар, відповідач) було укладено попередній договір оренди № 24-А, згідно умов якого сторони зобовязуються не пізніше 15 календарних днів від дня введення в експлуатацію багатофункціонального центра, що розташований за адресою: м. Вінниця, 600-річчя, 17, укласти договір оренди приміщення на умовах та в порядку, передбаченому цим попереднім договором.

Відповідно до п. 1.2 попереднього договору № 24-А предмет основного договору, перелік його істотних умов, порядок узгодження інших умов основного договору викладені в розділі ІІ цього попереднього договору.

Згідно з п.1.3 попереднього договору орендар зобовязується протягом 5 банківських днів від дня підписання цього попереднього договору перерахувати на рахунок орендодавця авансовий платіж, що дорівнює сумі орендної плати за основним договором за 1 місяць із розрахунку 30 календарних днів (гарантійний платіж), який після укладення сторонами основного договору зараховується в рахунок орендної плати за перший місяць оренди. У випадку розірвання попереднього договору оренди авансовий платіж поверненню не підлягає.

Відповідно до п.7.1 основного договору оренди орендна плата на момент підписання договору складає 9 595,00 грн з урахуванням ПДВ на місяць.

Як встановлено судом, 14.04.08 позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 9 595,00 грн на виконання умов попереднього договору оренди № 24-А (копія банківської виписки в матеріалах справи).

В цілях цього попереднього договору датою початку вважається офіційна дата відкриття торгового центру для відвідувачів (п.1.4 попереднього договору).

Відповідно до п. 1.5 попереднього договору орендодавець зобовязаний забезпечити орендарю доступ в приміщення для монтажу обладнання та проведення оздоблювальних робіт не пізніше 3 місяців до дати початку.

Згідно з п.1.8.4 попереднього договору до початку оздоблювальних робіт орендар зобовязаний узгодити з орендодавцем дизайн-проект приміщення, якість та рівень матеріалів, що використовуються при проведенні робіт, вартість оздоблювальних робіт.

Орендар допускається до проведення оздоблювальних робіт лише після повного надання орендарем орендодавцю всієї необхідної для отримання допуску документації, що передбачена п. 1.8.4 попереднього договору (п.1.8.5 попереднього договору).

Пунктами 1.8.6., 1.8.7 попереднього договору встановлено, що орендар зобовязаний завершити проведення оздоблювальних робіт до дати початку, якщо орендар не приступає до виконання оздоблювальних робіт або проводить оздоблювальні роботи так повільно, що їх завершення до дати початку може бути поставлено під сумнів, орендодавець має право направити орендареві вимогу про завершення оздоблювальних робіт до дати, зазначеної в такій вимозі. При цьому, у випадку невиконання орендарем такої вимоги, орендодавець не несе відповідальність перед орендарем за несвоєчасне укладення основного договору.

Сторони в розділі ІІІ попереднього договору узгодили наступний порядок укладення основного договору: проект основного договору (з додатками № 1, 2, 3, 4, 5) готує орендодавець відповідно до умов цього попереднього договору та направляє орендарю в строк не пізніше 3 місяців до дати початку. Орендар зобовязаний протягом 20 робочих днів розглянути проект основного договору і у випадку незгоди з його окремими положеннями направити власні вмотивовані зауваження (заперечення). Усі розбіжності мають бути врегульовані сторонами шляхом переговорів протягом 20 робочих днів з дати отримання зазначених зауважень.

Відповідно до п. 4.1 попереднього договору цей попередній договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

Зобовязання сторін, встановлені цим попереднім договором, припиняються, якщо основний договір не буде укладено відповідно до законодавства про попередні договори (п.4.4 попереднього договору).

Листом від 14.07.11 № 144 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення авансового платежу до 28.07.11.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Згідно з частиною 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором,

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 182 Господарського кодексу України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Отже, як випливає з приписів даної правової норми, якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про укладення основного договору протягом строку, встановленого попереднім договором, то зобов'язання встановлене попереднім договором припиняється.

Попереднім договором № 24-А передбачено обовязок відповідача направити позивачеві проект основного договору в строк не пізніше 3 місяців до Дати початку, проте в матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем такого проекту, так само як і докази того, що Дата початку мала місце.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з пояснень представників сторін, станом на момент розгляду даної справи торгівельний центр, визначений в п.1.1 попереднього договору, відкрито не було, тобто визначена в п. 1.4 попереднього договору Дата початку залишається невідомою.

Отже, попередній договір 24-А припинив свою дію 03.04.09р, а основний договір сторонами укладений не був.

14 липня 2011р. на адресу відповідача позивачем було надіслано лист-вимогу вих. № 144, відповідно до якої позивач просить відповідача повернути авансовий платіж в розмірі - 9 595,00 грн на його поточний рахунок в строк до 28.07.11.

Відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, свої зобов'язань по попередньому договору не виконав, авансовий платіж позивачу не повернув.

Оскільки новий попередній договір та основний договір укладено не було, відповідач зберігає у себе за рахунок позивача майно (грошові кошти), які були перераховані позивачем в якості авансу відповідно до Попереднього договору № 24-А від 02.04.08.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілій це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Доказів повернення відповідачем позивачу авансового платежу суду не надано.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, поверненню позивачу підлягає авансовий платіж згідно його письмової вимоги № 144 від 14.07.11, тому позовні вимоги в сумі 9 595,00 грн підлягають задоволенню як такі, що обґрунтовані і підтверджені наявними доказами.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про направлення ним на адресу позивача вимоги про завершення оздоблювальних робіт до 01.10.08, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів направлення вказаного листа позивачеві.

Відповідач не надав належних доказів невиконання позивачем своїх зобовязань за попереднім договором № 24-А в частині невиконання ремонтних робіт, оскільки вказаний обовязок позивача безпосередньо пов'язаний з датою офіційного відкриття торговельного центру, яка в попередньому договорі не визначена. Крім того, станом на момент розгляду справи по суті, торгівельний центр так і не було офіційно відкрито для відвідувачів.

Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача, крім основної суми боргу, 3 % річних в сумі 761,82 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 2053,33 грн.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційного збільшення суми боргу з урахуванням того, що відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем обов'язку договором не встановлений, отже визначений моментом пред'явлення вимоги. Позивач у вимозі № 144 від 14.07.11 встановив строк виконання відповідачем свого зобовязання по поверненню авансового платежу до 28.07.11, отже прострочення почалось з наступного дня.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

959529.07.2011 - 25.11.20111203 %94.64 Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 3% річних за прострочення повернення авансового платежу підлягає частковому задоволенню в розмірі 94,64 грн.

Розрахунок інфляційного збільшення суми боргу було здійснено позивачем з травня 2009 по червень 2011, тому з урахуванням того, що прострочення відповідача мало місце з 29.07.11, та беручи до уваги обмеження встановлені ст. 83 ГПК України щодо права суду виходити за межі позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 2 053,33 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України (в редакції станом на момент звернення позивача з даним позовом) судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, при подачі заяви про збільшення позовних вимог до суду, позивачем відповідно до платіжного доручення № 2901 від 25.11.2011 року сплачена сума судового збору у розмірі 1411 грн. 50 коп.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В п.п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Отже відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вимоги було збільшено на 2 815,15 грн., позивач повинен був доплатити суму судового збору у розмірі ставки судового збору, який складає 2 відсотки від суми, на яку збільшився розмір позовних вимог, тобто 56 грн 30 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 1 355 грн. 20 коп., яка підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдленд»(03022 м. Київ, пров. Василя Жуковського, будинок 12, ідентифікаційний код 25592668) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла» (03187 м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 35138113) суму авансового платежу в розмірі 9 595 (девять тисяч пятсот девяноста пять) грн 00 коп., 3% річних в сумі 94 (девяноста чотири) грн 64 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп., 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1 (одну) грн 89 коп. судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Камілла»(03187 м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 13-Б, ідентифікаційний код 35138113) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в сумі 1355 (одна тисяча триста пятдесят пять) грн. 20 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2901 від 25.11.11 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 27.12.2011 р.