Рішення № 20530779, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/51621.12.11 За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНОКСА-Україна»

до          Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіс-ЗІО»

про          стягнення 78 422,80 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:          Русін С.С. - директор;

від відповідача:          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІНОКСА-Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіс-ЗІО»про стягнення 78 422,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки № 18/07 від 18.07.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.11.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.11 р. розгляд справи відкладено на 21.12.11 р.

В судовому засіданні 21.12.11 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНОКСА-Україна»(надалі – позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метіс-ЗІО»(надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 18/07, відповідно до умов якого постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю металопродукцію (надалі –товар) а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору, ціна, кількість, асортимент та строки поставки обумовлюються ц специфікаціях (додатках) до даного договору, які узгоджуються та підписуються сторонами завчасно, додаються до даного договору та являються його невід’ємною частиною.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору, покупець оплачує поставлений товар по цінам, вказаним у специфікації на кожну партію товару. В разі зміни ціни постачальник узгоджує її з покупцем шляхом підписання додатків до даного договору.

Пунктом 3.3. договору сторони встановили, що покупець сплачує 100 % вартості партії поставленого товару протягом 10 банківських днів з моменту відгрузки. Оплата здійснюється простим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 397 від 21.07.11 р., № 406 від 26.07.11 р. та № 413 від 27.07.11 р. на загальну суму 98 422 грн. 80 коп. Як вбачається з матеріалів справи, зазначені поставки здійснювались в межах дії договору № 18/07, інших зобов’язань між сторонами з приводу поставки товару не виникало.

Зобов’язання по оплаті поставленого товару відповідачем виконані не у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 78422,80 грн.

15.09.11 р. позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату суми заборгованості за поставлений товар, проте відповіді від відповідача не надійшло, сума заборгованості у повному обсязі сплачена не була.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метіс-ЗІО»(01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; код ЄДРПОУ 33691352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІНОКСА-Україна»(03061, м. Київ, пр-т Відрадний, 95-Д; код ЄДРПОУ 35965555) 78 422 (сімдесят вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 80 коп. заборгованості, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 23 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 26.12.2011