Рішення № 20530187, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/23120.12.11

За позовомПриватного акціонерного товариства "Будінженермережа-5"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілдінггруп"

пророзірвання договору та стягнення 15 815,58 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 26.04.2011 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Будінженермережа-5" (далі позивач, ПрАТ "Будінженермережа-5") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілдінггруп" (далі відповідач, ТОВ " "Скайбілдінггруп") про розірвання укладеного між сторонами Договору поставки № 070411/16 від 07.04.2011 р. та стягнення з відповідача 15 815, 58 грн. суми проведеної оплати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що ним на користь відповідача було сплачено 102 300, 00 грн. передоплати за замовлений ним товар щебінь гранітний фракції 20-40, який однак відповідачем не був поставлений в обумовлені Договором строки у повному обсязі, зокрема на суму 15 815, 58 грн. у кількості 107, 06 т., з огляду на що позивач вирішив в порядку ст. ст. 652, 1212 ЦК України звернутись до суду з вимогою про розірвання вказаного договору та повернення суми проведеної оплати щодо недопоставленого товару.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/231, розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

01.12.2011 р. позивачем через відділ діловодства суду було подано заяву про зміну підстави позову, в якій він, зокрема, посилається на приписи ст. 670 ЦК України, як на підставу своїх вимог щодо стягнення спірних коштів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. розгляд справи, у звязку з неявною представника відповідача було відкладено на 20.12.2011 р.

У судовому засіданні 20.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Також, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, в тому числі не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.6 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.04.2011 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки № 070411/16, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобовязався передавати (поставляти) покупця, а покупець приймати у власність щебінь гранітний (далі товар) і оплачувати товар за ціною та в терміни, визначені на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару за цим договором здійснюється на умовах СРТ (відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року) за адресами, зафіксованими у відповідних специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.

Товар поставляється партіями, розмір кожної партії вказується покупцем у заявці. Заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації (п. 2.2. Договору).

Обов'язок постачальника щодо поставки партії товару покупцеві вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) партії товару покупцю у місці поставки. Поставка є завершеною в момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця (п. п. 2.3., 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.3. Договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом 50 % переоплати відповідно до наданих рахунків-фактур шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, інші 50 % покупець оплачує в момент поставки товару.

Згідно з п. 7.1. Договору він вважається укладеним з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011 р. (включно), а в частині здійснення розрахунків до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.04.2011 р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату № 83 на суму 102 300, 00 грн. щодо товару щебінь гранітний фракції 20-40 з доставкою (Межигір'я) у кількості 1 100 т.

Платіжним дорученням № 193 від 08.04.2011 р. позивач здійснив оплату вказаного рахунку у повному обсязі.

У свою чергу відповідач замовлений позивачем товар поставив частково у кількості 929, 94 т. на суму 86 484, 42 грн., що підтверджується видатковою накладною № 53 від 26.04.2011 р.

Враховуючи недопоставку товару, позивач 19.08.2011 р. направив відповідачу претензію № 322, якою вимагав терміново поставити іншу частину замовленого щебеню.

Оскільки вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення, позивач 12.10.2011 р. направив відповідачу проект угоди про розірвання договору з вимогою підписати її та повернути кошти у розмірі 15 815, 58 грн., на суму яких не було поставлено товар.

Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, як стверджує позивач, відповідач не виконав ні договірних зобов'язань, ні вимог позивача щодо підписання угоди про розірвання договору та подення спірних коштів.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами Договору, ним не обумовлено строків поставки товару, у звязку з чим до спірних правовідносин мають застосовуватись положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою про поставку іншої частини оплаченого товару претензією від 19.08.2011 р., у звязку з чим відповідач мав поставити такий товар протягом семи днів від вказаної дати.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Також, відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У відповідності до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач не здійснив поставку позивачу відповідного товару на суму здійсненої ним оплати у розмірі 15 815, 58 грн., позовні в частині повернення вказаних коштів є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст. ст. 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Невиконання відповідачем зобовязання по поставці товару свідчить про позбавлення позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору (отримання оплаченого товару).

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобовязання по поставці товару у повному обсязі, вимоги позивача про розірвання Договору також є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання ним взятих на себе зобовязань щодо поставки товару щебеню гранітного фракції 20-40 на суму 15 815, 58 грн.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обовязки, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Розірвати Договір поставки № 070411/16 від 07.04.2011 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайбілдінггруп" та Приватним акціонерним товариством "Будінженермережа-5"

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайбілдінггруп" (01021, м. Київ, Печерський район, вулиця М. Грушевського, будинок 28/2, Н/П № 43, код ЄДРПОУ 35917695) на користь Приватного акціонерного товариства "Будінженермережа-5" (04053, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Гоголівська, будинок 39, код ЄДРПОУ 04013407) 15 815 (п'ятнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 58 коп. основного боргу, 243 (двісті сорок три) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 23.12.2011 р.