Рішення № 20530189, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/24520.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Фізична особа ОСОБА_1

про стягнення 13333,45 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 11/500 від 16.05.2011 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач) про стягнення 7496,79 грн. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»на підставі Договору добровільного комплексного автострахування № 06/0601380/0302/09 від 06.11.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, застрахована у Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1551251), а тому позивач вказує на те, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. порушено провадження у справі № 5/245, на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фізичну особу ОСОБА_1; розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

В судовому засіданні 06.12.2011 р. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання 06.12.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 07.11.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/245 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2011 р. не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання 20.12.2011 р. не зявився, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження третьої особи є правомірними, оскільки встановлені постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області, повідомлення про вручення поштових відправлень наявне в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна»(назву якого відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна») (далі позивач, Страховик) та ОСОБА_3 (далі відповідач, Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування № 06/0601380/002/09 (далі Договір), відповідно до умов якого (п. 15.1) страховим випадком є подія, що виникла внаслідок настання страхових ризиків, в результаті якої завдані прямі збитки майновим інтересам Страхувальника, повязані з володінням, користуванням або розпорядженням застрахованими ТЗ та (або) застрахованим ДО, в з вязку з якою виникає зобовязання Страховика здійснити виплату страхового відшкодуваня.

Відповідно до п. 15.2 Договору, страховими ризиками за даним Договором є, зокрема, зіткнення застрахованого ТЗ з рухомим та (або) нерухомим обєктом (обєктами).

17.05.2010 р. приблизно о 14 год. 00 хв. по вул. Шевченка в місті Луцьку було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2 та автомобіля ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом, не переконався чи буде це безпечним та скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2, чим порушив п. 10.9 ПДР.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою відділу ДАІ № 18768 від 20.05.2010 р., постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області у адміністративній справі № 3-3564/2010 від 04.06.2010 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Стосовно посилання відповідача в своєму письмовому відзиві на ту обставину, що адміністративний протокол про порушення ПДР складено і стосовно ОСОБА_4, суд відзначає, що в матеріалах справи наявна постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області в адміністративній справі № 3-4607/0 від 28.07.2010 р., відповідно до якої провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито, в звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до розрахунку суми матеріального збитку від 04.06.2010 р., ремонтної калькуляції № 030160930 від 04.06.2010 р., рахунку-фактури № СЧ-0000871 від 01.06.2010 р., ремонтної калькуляції № 0535 від 01.06.2010 р., контрольного листа № 0535 від 01.06.2010 р., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13333,45 грн.

Твердження відповідача, що викладені в письмовому відзиві, стосовно того, що звіт про оцінку транспортного засобу має бут здійснений саме субєктом оціночної діяльності, не береться судом до уваги з огляду на наступне.

Дані, зазначені в ремонтній калькуляції № 0535 від 01.06.2010 р., відповідають встановленим в п. 4.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, чітко відображає суму завданих збитків.

В свою чергу, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Таким чином, реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжне доручення.

Вказане також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 23.08.2011 р. у справі № 42/92.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі страхового акту № 1 0301/06/0930/S/42882 від 08.06.2010 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив своєму Страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 13333,45 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0029424 від 10.06.2010 р. (належним чином завірена копія якого наявна в матеріалах справи).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Провідна»перейшло в межах суми 13333,45 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З довідки № 18768 від 20.05.2010 р. та постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області у адміністративній справі № 3-3564/2010 від 04.06.2010 р. вбачається, що транспортний засіб автомобіль ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що зумовило нанесення шкоди автомобілю «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, на момент скоєння ДТП знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1, застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»згідно з полісом № ВЕ/1551251.

Згідно з Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1551251), Страхувальником за даним полісом є Курило Микола Петрович.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір ІІІ типу).

З полісу № ВЕ/1551251 вбачається, що він є договором ІІІ типу, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 (оскільки він є особою, вказаною в договорі страхування) автомобіля ВАЗ21113, реєстраційний НОМЕР_1 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Строк дії з 22.03.2010 р. по 21.03.2011 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс № ВЕ/1551251) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35000,00 грн., франшиза 0 (нуль) грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsuishi Pajero», реєстраційний НОМЕР_2 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 13333,45 грн., отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах суми 13333,45 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом № ВЕ/1551251 зменшенню не підлягає, оскільки, як відзначалось судом, франшиза за вказаним полісом нульова.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

При цьому суд відзначає, що претензією № 03-08/10049 від 08.08.2011 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", позивач звертався до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 13333,45грн.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на визначені полісом № ВЕ/1551251 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлений судом розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі: 13333,45 грн., а тому позовні підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, б. 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»(03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б. 25; ідентифікаційний код 23510137) 13333 (тринадцять тисяч триста тридцять три) грн. 45коп. суму страхового відшкодування, 133 (сто тридцять три) грн. 33 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 22.12.2011 р.