Рішення № 20529997, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/32222.12.11 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва До Благодійної організації «Фундація соціально-правового захисту «Чинність

закону»

Про стягнення 11200,84 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 64-3889 від 30.08.2011

Від відповідачів не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення з Благодійної організації «Фундація соціально-правового захисту «Чинність закону»9008,51 грн. основного боргу, 633,00 грн. пені, 1146,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 413,13 грн. за неналежне виконання останнім зобовязань згідно договору про надання послуг № 2493/415-к від 30.05.2007.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 порушено провадження у справі № 3/322 та призначено її до розгляду на 13.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/322 від 13.12.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.11.2011, розгляд справи був відкладений на 22.12.2011.

Відповідач в судове засідання 22.12.2011 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.11.2011 та ухвалі від 13.12.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 15.12.2011 є юридичною адресою, а саме : м. Київ, вул. Рейтарська, 37, к. 406 та за адресою обєкта оренди : м. Київ, вул. Волховська, 4.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.05.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (підприємство) та Благодійною організацією «Фундація соціально-правового захисту «Чинність закону»(споживач) було укладено договір № 2493/415-к про надання послуг (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору підприємство на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ АК «Водоканал», AT «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобовязується транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 35,60 м. кв. за адресою : м. Київ, вул. Волхівська, 4 комунальні послуги, виставляти споживачеві до оплати платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробникам і постачальникам комунальних послуг.

Згідно п. 1.2. договору споживач у відповідності до даного договору зобовязується прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити.

Згідно п. 1.3 договору додаток № 1 до договору визначає потребу споживача в окремій комунальній послузі і є невідємною частиною даного договору.

В п. 1.4. договору зазначено, що додаток № 2 до договору згідно Положення про порядок відшкодування власникам житла витрат на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 17.10.1996 № 87, визначає частку споживача у відшкодуванні витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж.

Відповідно до Переліку комунальних послуг (додаток № 1) споживачу надаються комунальні послуги з централізованого опалення, холодного водопостачання, гарячого водопостачання та холодної води на підігрів.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за період з 01.08.2008 по 01.11.2011, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 9008,51 грн. та нарахована пеня в розмірі 633,00 грн., інфляційна складова в розмірі 1146,20 грн. та 3 % річних в розмірі 413,13 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що договір діє з 30.05.2007 по 30.06.2008.

Згідно п. 5.6. договору після закінчення дії цього договору він може бути продовжений на той же термін і на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення даного договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про його припинення або зміну умов.

Сторонами доказів того, що однією із сторін у відповідності до умов п. 5.6. договору виявлено небажання продовжувати договірні відносини не подано.

За умовами п. 2.1. договору облік споживання споживачем комунальних послуг за відсутності приладів обліку проводиться розрахунковим способом. При цьому підприємство не несе відповідальності за якість комунальних послуг та їх кількість, що виставлена постачальниками комунальних послуг в табулярах та групрахунках.

Відповідно до п. 2.2. договору споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити :

- за комунальні послуги минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходить від постачальників комунальних послуг;

- суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж поточного місяця.

Суми по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж, ПДВ, податок на воду предявляються до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати. Споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

В матеріалах справи наявні наступні платіжні вимоги-доручення складені позивачем: № 2493/41 від 31.08.2008 на суму 54,00 грн., № 2493/41 від 30.09.2008 на суму 72,00 грн., № 2491/41 від 30.10.2008 на суму 81,00 грн., № 2493/41 від 30.11.2008 на суму 120,86 грн., № 2493/41 від 31.12.2008 на суму 286,56 грн., № 2493/41 від 31.01.2009 на суму 1 008,19 грн., № 2493/41 від 28.02.2009 на суму 1780,05 грн., № 2493/41 від 31.03.2009 на суму 2195,21 грн., № 2493/41 від 30.04.2009 на суму 2405,92 грн., № 2493/41 від 30.05.2009 на суму 2456,26 грн., № 2493/41 від 30.06.2009 на суму 2474,26 грн., № 2493/41 від 30.07.2009 на суму 2492,38 грн., № 2493/41 від 30.08.2009 на суму 2511,20 грн., № 2493/41 від 30.09.2009 на суму 2530,02 грн., № 2493/41 від 30.10.2009 на суму 2552,20 грн., № 2493/41 від 30.11.2009 на суму 2664,16 грн., № 2493/41 від 31.12.2009 на суму 2979,20 грн., № 2493/41 від 31.01.2010 на суму 3429,85 грн., № 2493/41 від 28.02.2010 на суму 3987,22 грн., № 2493/41 від 31.03.2010 на суму 4359,39 грн., № 2493/41 від 30.04.2010 на суму 4754,57 грн., № 2493/41 від 30.05.2010 на суму 4816,95 грн., № 2493/41 від 30.06.2010 на суму 4839,13 грн., № 2493/41 від 30.07.2010 на суму 4861,31 грн., № 2493/41 від 30.08.2010 на суму 4881,49 грн., № 2493/41 від 30.09.2010 на суму 4905,67 грн., № 2493/41 від 30.10.2010 на суму 4916,76 грн., № 2493/41 від 30.11.2010 на суму 5108,19 грн., № 2493/41 від 30.12.2010 на суму 5375,05 грн., № 2493/41 від 31.01.2011 на суму 6 11,14 грн., № 2493/41 від 28.02.2011 на суму 6770,16 грн., № 2493/41 від 31.03.2011 на суму 7474,83 грн., № 2493/41 від 30.04.2011 на суму 8069,28 грн., № 2493/41 від 30.05.2011 на суму 8375,69 грн., № 2493/41 від 30.06.2011 на суму 8522,01 грн., № 2493/41 від 30.08.2011 на суму 8767,05 грн., № 2493/41 від 30.09.2011 на суму 8843,05 грн., № 2493/41 від 30.10.2011 на суму 9008,51 грн.

В п. 3.2.2. договору визначено, що підприємство зобовязано своєчасно надавати споживачеві платіжні вимоги-доручення до сплати.

До кожної з вищезазначених платіжних вимог-доручень позивачем подано акти, складені комісією ЖРЕО-415 та затверджені головним інженером ЖРЕО-415, з яких вбачається, що кожного місяця позивач за виходом до відповідача за адресою : м. Київ, вул. Волхівська, 4, на яку згідно договору надавались комунальні послуги, вручити відповідачу платіжні вимоги-доручення виявилось неможливим, оскільки приміщення зачинено.

Слід зазначити, що за умовами п. 3.1.6. договору споживач зобовязаний за два місяці письмово попередити підприємство про дострокове припинення користування окремою комунальною послугою.

Підставою для припинення нарахування позивачем платежів за договором згідно п. 3.1.7. договору є дата складання акту приймання-передачі нежитлового приміщення, яке відповідач орендує (м. Київ, вул. Волхівська, 4).

Отже, за відсутності відповідного звернення відповідача до позивача та акту приймання-передачі приміщення, у суду відсутні підстави вважати, що послуги не надавались. Крім цього, відповідачем дані обставини не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, матеріали справи свідчать, що всупереч договірному зобовязанню відповідач не виконав своїх обовязків щодо внесення плати за надані комунальні послуги за період з серпня 2008 року по жовтень 2011 року в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 9008,51 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Наявність в матеріалах справи укладених позивачем з підприємствами (ВАТ «АК «Київводоканал», ЗАТ «Укр-Кан Пауер»), що надають відповідні комунальні послуги договорів, свідчать про правомірність відшкодування позивачу згаданих витрат.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати комунальних послуг в розмірі 9008,51 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за комунальні послуги не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 2.2. договору, споживач сплачує на користь підприємства пеню в розмірі 1% від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобовязання щодо оплати комунальних послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений позивачем у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 2.2. договору, відповідач зобов'язаний був вносити плату за комунальні послуги щомісяця, то момент прострочення виконання зобовязання слід встановлювати щодо кожного місяця наданих послуг, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць оренди окремо.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 2.4. договору, розмір якої розраховано на суми боргу, що виникли за період з травня по жовтень 2011 року, за розрахунками позивача становить 663,00 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 663,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті комунальних послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних 413,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 413,13 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Слід зазначити, що позивачем предявлені позовні вимоги в загальному розмірі 11230,84 грн., які складаються з 9008,51 грн. основний борг, 1146,20 грн. інфляційної складової, 633,00 грн. пені та 413,13 грн. 3% річних.

Проте, при підрахунку судом зазначених сум виходить сума в розмірі 11200,84 грн., що свідчить про допущену позивачем помилку в розрахунках.

Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в розмірі 30,00 грн. є безпідставними та в позові в цій частині слід відмовити.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 941,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовних заяв немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовних заяв в господарському суді майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову проте не менше 1 411,50 грн. та не більше 56 460,00 грн.

Оскільки позивачем предявлено позовні вимоги в загальному розмірі 11230,84 грн., то судовий збір має бути сплачений в розмірі мінімального розміру в сумі 1411,50 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 2693 від 16.11.2011 якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1477,50 грн., тобто більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Благодійної організації «Фундація соціально-правового захисту «Чинність закону»(м. Київ, вул. Рейтарська, 37, к. 406, код ЄДРПОУ 257291339) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 03366612) 9008 (девять тисяч вісім) грн. 51 коп. основного боргу, 633 (шістсот тридцять три) грн. 00 коп. пені, 1146 (одну тисячу сто сорок шість) грн. 20 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 413 (чотириста тринадцять) грн. 13 коп. 3 % річних та 1407 (одну тисячу чотириста сім) грн. 72 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Повернути Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (м. Київ, вул. Челябінська, 9г, код ЄДРПОУ 03366612) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп., що перерахований платіжним дорученням № 2693 від 16.11.2011. Платіжне доручення № 2693 від 16.11.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/322.

СуддяВ.В. Сівакова Рішення підписано 26.12.2011.