Рішення № 20529991, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/42022.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно - Українська лізингова компанія»

третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідача -

Публічне акціонерне товариство “Укрсоцбанк”

про визнання права власності

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № 2129/6-3 від 16.12.2011 р.;

від відповідача: не зявився,

від третьої особи: не зявився.

В судовому засіданні 22.12.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно - Українська лізингова компанія» про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 27.02.08 між сторонами було укладено договір фінансового лізингу №080227/ФЛ-0445, відповідно до умов якого позивачу було передано у лізинг автотранспортний засіб марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, д.н НОМЕР_1. 25.05.11 р. Позивач направив на адресу відповідача лист №972/6-3 з проханням вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення переходу права власності на предмет лізингу у зв'язку зі сплатою останнього лізингового платежу. 31.05.11 р. відповідачем було надіслано на адресу позивача лист-відповідь з вимогою щодо оплати штрафних санкцій. Одночасно, в даному листі зазначалося, що при умові оплати штрафних санкцій, відповідач зобов'язується до 30.06.11 р. передати у власність позивача предмет лізингу. Позивач стверджує, що ним були належним чином виконані умови договору фінансового лізингу №080227/ФЛ-0445 від 27.02.08 р., в тому числі щодо здійснення лізингових платежів на користь відповідача по основному зобов'язанню та по оплаті штрафних санкцій. Керуючись ст.ст. 316-321, 525, 526, 328, 806-808 ЦК України, ст.ст. 20,144, 147, 193 ГК України Позивач просить суд визнати за Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» право власності на автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗНГ, д.н НОМЕР_1, куз. №НОМЕР_2.

Ухвалою суду від 16.11.11 порушено провадження у справі №40/420 та призначено до розгляду на 06.12.11.

Ухвалою суду від 06.12.11 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні Відповідача - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» та відкладено розгляд справи на 22.12.11.

У судове засідання, призначене на 22.12.11, зявився представник позивача, надав додаткові докази по справі, просив суд розглядати справи за наявними у матеріалами справи без участі відповідача, позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобовязує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не забезпечила явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

27 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», що було перейменоване у Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», відповідно до рішення зборів 27.10.2010р., (далі - позивач, лізингоодержувач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша Західно-Українська лізингова компанія» (далі відповідач, лізингодавець) укладено Договір фінансового лізингу № 080227/ФЛ-0445 (далі - Договір).

Предметом цього Договору є надання лізингодавцем в тимчасове платне користування лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, кількість, рік випуску, вартість якого вказану у Специфікації в Додатку № 2 до Договору для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів(п. 1.1. Договору).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про фінансовий лізинг», якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом 27.02.08р. між позивачем та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 080227/ФЛ-0445, відповідно до якого відповідач зобовязався передати у користування позивачу, а позивач одержати від відповідача в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації, що є невідємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 3.1. вказаного договору позивач сплачує лізингудавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору). Лізингові платежі включають винагороду (проценти) (п.3.3.), з врахуванням коригування, вказаного в п. 3.6. Договору, та платежі по відношенню (компенсації) вартості майна, згідно Договору, з врахуванням коригування, вказаного в п. 3.6. Договору.

Як свідчать матеріали справи у відповідності до Специфікацією до Договору та Акта приймання-передачі від 31.03.2008 року відповідач передав а позивач прийняв у фінансовий лізинг новий автомобіль ВАЗ 210430-20 ЗГН, реєстраційний номер НОМЕР_1 куз. № НОМЕР_2.

Згідно з п. 3.2 Договору вартість майна лізингу становить 44 185,00 грн.

Поясненнями позивачами та платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та актом звірки взаєморозрахунків за період 27.02.2008 року по 17.05.2011 року стверджується факт належного виконання позивачем взятих на себе зобовязань за договорами фінансового лізингу в частині сплати суми лізингових платежів в повному обсязі.

Як встановлено судом 25.05.11р. позивач направив відповідачу листа № 972/6-3 з проханням вжити заходів щодо забезпечення переходу права власності на автомобілі, згідно укладених договорів, в тому числі договору фінансового лізингу № 080227/ФЛ-0445 від 27.02.2008 р.

Листом від 31.05.11 № 2668 відповідач повідомив позивача, що для переходу права власності, останньому необхідно сплатити штрафні санкції, зокрема за договором фінансового лізингу № 080227/ФЛ-0445 від 27.02.2008 р., у розмірі 555,23 грн. У разі сплати штрафних санкцій, відповідач зобовязався до 30 червня 2011 року передати у власність позивачу предмети лізингу, згідно укладених між сторонами договорів, в т.ч. договору фінансового лізингу № 080227/ФЛ-0445 від 27.02.2008 р.

Наявні у матеріалах справи докази, свідчать про оплату позивачем штрафних санкцій у розмірі 555,23 грн, згідно платіжного доручення № 1601 від 07.06.2011 р.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що грошове зобовязання виконане позивачем належним чином, жодних заборгованостей по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій по договору немає, а тому ухилення відповідача від виконання умов договору щодо передачі у власність позивачу предмету лізингу свідчить про невизнання відповідачем права власності на предмет лізингу за позивачем.

Відповідно до п. 17.2 Договору сторони домовилися, що одночасно зі сплатою останнього лізингового платежу, при обовязковій умові сплати лізингоодержувачем усієї заборгованості за даним договором, штрафних санкцій та можливих збитків (що підтверджується підписанням сторонами акту звірки взаєморозрахунків), за попередньою письмовою згодою банку (при умові, що лізингодавець порушив умови п 17.1 даного договору), право власності на майно переходить від лізингодавця лізингоодержувачу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив наявну заборгованість в повному обсязі, однак відповідач свої обовязки щодо передання права власності на предмет лізингу не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо.

Статтею 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обовязки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів передання права власності на автомобіль не надав, як і не надав інших доказів, на спростування обставин справи.

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на Предмет лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» задовольнити повністю.

2. Визнати за Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз» (43025, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) право власності на автомобіль марки ВАЗ 210430-20 ЗНГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, куз. № НОМЕР_2.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Західно Українська лізингова компанія» (04176, м. Київ, Подільський район, вул. Електриків, буд. 26, код ЄДРПОУ 31362539) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»(43025, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн 50 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення: 26.12.2011р.