Рішення № 20529769, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/37912.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА» ДоПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»

Простягнення 9086, 88 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 256 від 17.01.2011 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 9086, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування автотранспорту № 022-77700016 від 27.06.2008 р. Приватним акціонерним товариством Страховою компанією «АРМА»внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.09.2008 р. на Кільцевій дорозі в м. Києві, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 9086, 88 грн. Винним у скоєнні вищевказаного ДТП визнано ОСОБА_3, який під час скоєння ДТП керував автомобілем «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2. Відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВВ/2780966), а тому позивач вказує, що відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/379 та призначено її розгляд на 12.12.2011 р., зобовязано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав документи на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.11.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 08.11.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 08.12.2011 р. надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю його уповноважених представників бути присутнім у призначеному судовому засіданні, оскільки вони зайняті у інших судових процесах.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, а також реалізації його права на захист шляхом подання відзиву на позов по суті. При цьому відповідачем не обґрунтовано потреби у наданні переваги для участі у іншому судовому засіданні перед участю у судовому засіданні у даній справі. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, хоча він міг подати витребувані судом докази через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Крім того, відповідач не надав доказів в обґрунтування обставин, викладених у його клопотанні, у звязку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2008 р. на Кільцевій дорозі в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобілів «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, та «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, чим порушила п. 10.1. Правил дорожнього руху України. В результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка про дорожньо-транспортну пригоду № 318 від 26.09.2008 р., видана ВДАІ з обслуговування адміністративної території Соломянського району міста Києва, та постанова Соломянського районного суду м. Києва від 23.10.2008 року в адміністративній справі № 3-24279/08, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Соломянського районного суду м. Києва від 23.10.2008 року в адміністративній справі № 3-24279/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Заритим акціонерним товариством Страховою компанією «АРМА»правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «АРМА», (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту № 022-77700016 від 27.06.2008 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Colt», державний номер НОМЕР_3, замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Респект»(сертифікат субєкта оціночної діяльності № 5284/06, виданий Фондом державного майна України 20.11.2006 р.) проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідження було проведено оцінювачем автотранспортних засобів Резниченку Володимиру Олеговичу (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_4 від 11.06.2005 р.). У відповідності до акту товарознавчого дослідження № 1223 від 16.10.2008 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, становить 9680, 00 грн.

У відповідності до заказу-наряду № 2376 від 03.12.2008 р. та акту про надання виробничих послуг № 2376 від 03.12.2008 р., вартість ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 9266, 88 грн.

На підставі вищезазначених документів, а також заяви на виплату страхового відшкодування від 21.10.2008 р., заяви на доплату страхового відшкодування № 2334/08 від 08.12.2008 р., вищезазначеного акту товарознавчого дослідження № 1223 від 16.10.2008 р., заказу-наряду № 2376 від 03.12.2008 р. та акту про надання виробничих послуг № 2376 від 03.12.2008 р. позивачем було виконано розрахунок страхового відшкодування за договором добровільного страхування автотранспорту № 022-77700016 від 27.06.2008 р. та складено страхові акти № 2658-А-К та № 2658-А-К-Д, якими визначено, що загальний розмір страхового відшкодування становить 9086, 88 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «АРМА»виконало свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування автотранспорту № 022-77700016 від 27.06.2008 р. належним чином, перерахувавши суму страхового відшкодування в розмірі 9086, 88 грн. ОСОБА_2, що підтверджується видатковими касовими ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що постановою Соломянського районного суду м. Києва від 23.10.2008 року в адміністративній справі № 3-24279/08 ОСОБА_3, який керував автомобілем «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, вона є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1.

Відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4, за кермом якого був винний у скоєнні ДТП ОСОБА_3, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ТАС»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/2780966 (І тип договору).

З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством Страховою компанією «АРМА»внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 16.09.2008 р. на Кільцевій дорозі в м. Києві, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, у розмірі 9086, 88 грн., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 9086, 88 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Toyota Camry», державний номер НОМЕР_2, зокрема до відповідача у даній справі - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що особою, відповідальною за шкоду, завдану ОСОБА_2 власнику автомобіля «Nissan Tiida», державний номер НОМЕР_1, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ТАС».

З матеріалів справи вбачається, що Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «АРМА»звернулося до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»з заявою на виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Листом вих. № 01-9/4507 від 27.10.2009 р. відповідач погодився, що сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 9086, 88 грн. Проте зазначена сума не була ним сплачена, про причини несплати позивачу не повідомлено.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2780966 передбачена нульова франшиза, ліміт цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну, за даним полісом 25500, 00 грн.

Враховуючи те, що Приватним акціонерним товариством Страховою компанією «АРМА»виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 розмірі 9086, 88 грн., у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 9086, 88 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 9086, 88 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» (просп. Перемоги, буд. 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) на користь Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «АРМА»(проспект Червонозоряний, буд. 52, м. Київ, 03037, ідентифікаційний код 21265671) суму шкоди в порядку регресу в розмірі 9 086 (девять тисяч вісімдесят шість) грн. 88 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

19.12.2011 р.