Рішення № 20529727, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/21619.12.11 Справа № 59/216 19.12.2011 р.

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."

Простягнення 56 209,88 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1 - представник (дов № б/н від 18.07.2011 р.)

від відповідачаОСОБА_2 представник (дов. № б/н від 23.06.2010 р.) СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" (позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (відповідач) про стягнення заборгованості по договору підряду № 20/09-2008 від 04.09.2008 р. (Договір) в розмірі 87 613,55 грн. (40 537,20 грн. основна сума боргу, 9 682,77 грн. індекс інфляції, 2 839,67 грн. 3 % річних, 34 553,91 грн. - неустойка).

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

04.09.2008 р. між ТОВ "Будівельна компанія "Созідатель -2004" та TОВ Фірма "Т.М.М." укладено договір підряду №20/09-2008 на виконання робіт, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач зобовязується на власний ризик виконати роботи, у відповідності до умов даного договору, а відповідач зобовязується прийняти цю роботу та оплатити її.

Предметом зазначеного Договору є - оздоблення та утеплення тильної сторони 1 поверху жилого будинку по вул. Бакуліна, 13 в м. Харкові.

Свої зобов'язання позивач перед відповідачем за вказаним договором виконав в обумовлені строки та у відповідному обсязі, а саме виконано і здано робіт: згідно з Актом від 29.09.2008 р. на суму 6 721,20 грн., згідно з Актом від 30.10.2008 р. на суму 26 485,20 грн., згідно з Актом від 28.11.2008 р. на суму 20 766, 00 грн., згідно з Актом від 27.07.2009 р. на суму 23 286,00 грн., всього на суму 77 258,40 грн.

Жодних претензій щодо якості або строків виконання робіт відповідач не висував.

Однак, відповідач порушив умови договору в частині сплати виконаних робіт, а саме оплату здійснено на суму 36 721,20 грн., тобто не доплачено - 40 537,20 грн.

Оскільки ТОВ Фірма "Т.М.М." допустив неналежне виконання шляхом несвоєчасної оплати виконаних робіт, відповідач має сплатити на користь ТОВ "Будівельна компанія "Созідатель -2004" суму інфляційних нарахувань в розмірі 9 682,77, 3% річних в розмірі 2 839,67 та неустойку в розмірі 34 553,91 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ Фірма "Т.М.М." перед ТОВ "Будівельна компанія Созідатель - 2004" складає 87 613,55 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.10.2011 р. порушено провадження у справі №59/216 та призначено до розгляду на 07.11.2011 р.

07.11.2011 р. відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України, а тому на підставі ст. 267 ЦК України в позові слід відмовити.

В судовому засіданні 07.11.2011 р. представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з метою виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі. Клопотання задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 05.12.2011 р.

В судовому засіданні 05.12.2011 р. представник відповідача надав суду заяву про застосування строків позовної давності, доповнення до відзиву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог додатково зазначаючи, що термін дії договору визначений п.8.4 - до 30.11.2008 р.

Щодо оплати робіт, виконаних після закінчення дії договору (про що свідчать дати на актах) то строк або термін їх оплати не встановлений.

Відповідно нарахування 3% річних та інфляції повинно здійснюватися з моменту восьмого дня після отримання відповідачем такої вимоги або претензії. Враховуючи що в матеріалах справи відсутні будь які докази вручення відповідачу зазначеної в позовній заяві претензії - нарахування та стягнення річних та інфляції є необґрунтованим.

В судовому засіданні 05.12.2011 р. представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 19.12.2011 р.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до яких зменшив розмір неустойки до 3 150,24 грн. та просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 56 209,88 грн. (40 537,20 грн. основна сума боргу, 9 682,77 грн. індекс інфляції, 2 839,67 грн. 3 % річних, 3 150,24 грн. - неустойка).

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти позовних вимог та додатково зазначив про пропущення позивачем строку позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки та заявлення ним про застосування наслідків пропущення строків позовної давності.

Також відповідач вказує на нечинність додаткової угоди № 1 від 02.09.2009 р. на підставі ст. 180 Господарського кодексу України та у відповідності зі ст. 530 Цивільного кодексу України відсутність підстав для нарахування річних та інфляційних втрат за грошовим зобовязанням, яке виникло внаслідок виконання робіт, переданих згідно акту приймання передачі виконаних робіт за липень 2009 р. Тому позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.09.2008 р. між ТОВ "Будівельна компанія "Созідатель-2004" та ТОВ Фірма "Т.М.М." укладено Договір підряду № 20/09-2008, згідно умов якого позивач зобов'язувався виконати для відповідача роботи по оздобленню та утепленню тильної сторони 1 поверху житлового буднику по вул. Бакуліна, 13 в м. Харкові (роботи), а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити виконані роботи.

У пункті 3.1. Договору сторони погодили, що підрядник зобовязується здійснювати оздоблювальні роботи відповідно до кошторису, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, що визначають ціну робіт.

Відповідно до п. 4.1 вартість робіт за даним договором складає 77 278,80 грн. в т.ч. ПДВ 12879,80 грн.

Додатковою угодою № 1 до Договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 р. від 02.07.2009 р. сторони погодили, що вартість робіт за даним договором складає 116 932,80 грн., в т.ч. ПДВ 19488,80 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору відповідач зобовязаний сплатити позивачу остаточну, обумовлену ціну після здачі роботи за умови, що роботи виконано належним чином і в погоджений строк.

Оплата виконаних робіт здійснюється відповідачем протягом пяти днів за фактично виконані роботи після підписання актів виконаних робіт КБ-2 та КБ-3. Протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-приймання остаточний розрахунок (п. 6.2 Договору).

Аналіз умов угоди сторін, їх прав та обовязків за договором дає підстави стверджувати про виникнення між ними зобовязань, врегульованих у чинному законодавстві положеннями про договір підряду.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити її.

Позивач стверджує, що за договором підряду від 04.09.2008 р. № 20/09-2008 ним було виконано власні зобовязання по договору відповідно до п.п. 2.1, 3.1, 5.4, та додаткової угоди № 1 від 02.07.2009 р., а саме: виконав і здав відповідачу належно протягом вересня листопада 2008 р. та липня 2009 р., а відповідач прийняв без зауважень та заперечень оздоблювальні роботи, за які позивачу належить до сплати загалом 77 258,40 грн. Однак, в порушення п. 6.1, п. 6.2 договору, станом на момент подання позовної заяви відповідачем за роботи, виконання яких позивачем та прийняття яких відповідачем підтверджено двостороннім підписанням типових форм № КБ-2в та № КБ-3 за вересень листопад 2008 р. та липень 2009 р. сплачено частково в розмірі 36 721,20 грн. Таким чином, станом на 26.07.2011 р. відповідач має сплатити позивачеві борг по договору підряду № 20/09-2008 від 04.09.2008 р. за роботи, виконані згідно актів за вересень листопад 2008 р., липень 2009 р., а також договірну неустойку, 3 відсотки річних і втрати від впливу інфляції, загалом в розмірі 56 209,88 грн.

Відповідач проти задоволення позовних заперечив по суті, вказуючи на те, що додаткова угода № 1 від 02.09.2009 р. на підставі ст. 180 Господарського кодексу України є недійсною та у відповідності зі ст. 530 Цивільного кодексу України відсутні підстави для нарахування річних та інфляційних втрат за грошовим зобовязанням, яке виникло внаслідок виконання робіт, переданих згідно акту приймання передачі виконаних робіт за липень 2009 р. При цьому, позивачем пропущений строк позовної давності стосовно вимог про стягнення неустойки.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки договір підряду від 04.09.2008 р. № 20/09-2008, додаткова угода до нього № 1 від 02.09.2009 р. є дійсними, вони є підставою для виникнення відповідних прав і обовязків у позивача та відповідача як сторін договору.

Позивачем доведено належним чином факт виконання ним зобовязань з виконання оздоблювальних робіт, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт по ф. КБ№2-в та довідками ф. КБ№3.

Зокрема, на виконання умов договору, за актами виконаних робіт по ф. КБ№2-в та довідками ф. КБ№3, копії яких знаходяться в матеріалах справи, за період вересень листопад 2008 р., липень 2009 р. позивачем було фактично виконано і здано відповідачеві роботи по оздобленню та утепленню жилого будинку по вул. Бакуліна, 13 на загальну суму 77 258,40 грн.

Вказані акти виконаних робіт по ф. КБ№2-в та довідки ф. КБ№3 містять інформацію про найменування обєктів, обсяги, строки, вартість та витрати виконаних субпідрядних робіт, суми генвідрахувань, вартість ПДВ, підписи представників сторін та їх печатки.

Так, довідками про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. від 29.09.2008 р. на суму 6 721,20 грн., за жовтень 2008 р. від 30.10.2008 р. на суму 26485,20 грн., листопад 2008 р. від 28.11.2008 р. на суму 20766,00 грн., липень 2009 р. від 27.07.2009 р. на суму 23 286,00 грн. стверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем підрядних робіт загальною вартістю 77 258,40 грн.

При цьому, суд зазначає, що всі акти КБ№2-в та КБ№ 3 та довідки ф. КБ№3 підписані ТОВ Фірма "Т.М.М." без жодних зауважень та заперечень.

Судом встановлено, що ТОВ Фірма "Т.М.М." за виконані позивачем підрядні роботи по договору від 04.09.2008 р. № 20/09-2008 сплатило в розмірі 36 721,20 грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується квитанцією банку від 12.11.2008 р. та кредитовим платіжним документом від 07.05.2009 р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно з статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів сплати позивачу коштів за виконані ним субпідрядні роботи за договором від 04.09.2008 р. № 20/09-2008 в повному обсязі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з наступних відстав.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що строк дії даного договору закінчився 30.11.2008 р., а тому до вимог про стягнення заборгованості по акту виконаних підрядних робіт за липень 2009 р. необхідно застосовувати норми ч. 2 ст. 530 ЦК України. Однак, враховуючи, що позивачем не надано доказів отримання відповідачем вимоги щодо погашення боргу в оспорюваній сумі, звернення позивача з указаним позовом є передчасним.

Судом встановлено, що в п. 8.4. Договору сторони дійсно погодили, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 30.11.2008 р.

Однак, 02.07.2009 р. сторонами по справі було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 р., відповідно до якого сторони, у звязку з виникненням додаткових робіт, які прийнято позивачем до виконання по Договору, дійшли до згоди укласти між собою дану Додаткову угоду, а саме змінили пункти 5.1 Договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 р. та доповнили пункт 4.1 пунктом 4.1.1, зокрема вартість за даним Договором складає 116 932,80 грн. в т.ч. ПДВ 19488,80 грн. та вартість робіт, які узгоджено по Додатковій угоді № 1 складає 39 654,00 грн. в т.ч. ПДВ 6 609,00 грн.

27.07.2009 р. сторонами підписані та погоджені акт приймання виконаних робіт та довідку про їх вартість у липні 2009 р., які містять як підставу складення Договір № 20/09-2008 від 04.09.2008 р.

Також, 07.05.2009 р. відповідачем на рахунок позивача сплачено кошти в розмірі 30 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з призначенням платежу : "оплата по дог. № 20/09-2008 від 04.09.2008 р. за оздоблювальні роботи (Бакуліна) ПДВ 5000,00 грн.".

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сторони своїми діями продовжили строк дії договору та відповідно схвалили його, а тому роботи виконані згідно акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних робіт за липень 2009 р. виконані на підставі договору № 20/09-2008 від 04.09.2008 р.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності за вимогою про стягнення основної заборгованості за роботи виконані згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено в ч.1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, з банківської виписки наданої позивачем як доказ часткової оплати суми заборгованості за договором № 20/09-2008 від 04.09.2008 р., вбачається, що 07.05.2009р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошову суму в розмірі 30 000 грн.

Дана дія свідчить про визнання відповідачем свого боргу, оскільки, спрямована на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості.

Згідно п. 3 статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на вище наведене, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва 19.10.2011р., про що свідчить штамп канцелярії на титульній сторінці позовної заяви, позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Таким чином, вимога про стягнення основної заборгованості за роботи виконані згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. обґрунтована та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 40 537,20 грн. підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача суму 3 % річних у розмірі 2 839,67 грн., суму інфляційних нарахувань у розмірі 9 682,77 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо своєчасної оплати виконаних робіт за договором підряду № 20/09-2008 від 04.09.2008 р., а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобовязання.

Згідно зі статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано суду розрахунок інфляційних втрат, відповідно до якого інфляційні втрати нараховані: по акту приймання виконання підрядних робіт від 28.11.2008 р. на суму 17 251,20 грн. за період прострочення оплати з 04.12.2008 р. по 31.07.2011 р.; по акту приймання виконання підрядних робіт від 29.07.2009 р. на суму 23 286,00 грн. за період прострочення оплати з 09.08.2008 р. по 31.07.2011 р., що в загальному розмірі складає 9 682,77 грн.

З розрахунку 3% річних наданого позивачем вбачається: по акту приймання виконання підрядних робіт від 28.11.2008 р. на суму 17 251,20 грн. за період прострочення плати з 04.12.2008 р. по 26.07.2011 р.; по акту приймання виконання підрядних робіт від 29.07.2009 р. на суму 23 286,00 грн. за період прострочення оплати з 09.08.2008 р. по 26.07.2011 р., що в загальному розмірі складає 2 839,67 грн.

Суд перевіривши даний розрахунок позивача та встановивши, що позивачем невірно зроблено розрахунок, дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних частково в сумі 9 528,14 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2 740,56 грн.

Також позивач просить стягнути неустойку за прострочення в розмірі 3 150,24 грн. за період з 30.05.2011 р. по листопад 2011 р.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в статті 217 ГК України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 статті 230 ГК України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У п. 7.2 договору від 04.09.2008 р. № 20/09-2008 сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обовязків за договором підряду щодо порушення строків виконання зобовязання він сплачує позивачу неустойку, у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Позивач, відповідно до п. 7.2 договору, статей 525, 526,530 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 216, статті 217 та ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення зобовязання з 30.05.2011 р. по листопад 2011 р. в розмірі 3 150,24 грн.

З позовною заявою позивач звернувся до суду 19.10.2011 р., про що свідчить реєстраційний штамп служби діловодства господарського суду м. Києва з зазначенням часу надходження заяви до суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 ЦК України до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в 1 рік.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання.

Оскільки акт прийому передачі підрядних робіт за листопад 2008 р. підписаний 28.11.2008 р., та акт прийому передачі підрядних робіт за липень 2009 р. підписаний 29.07.2009 р., то прострочка виконання почалась з 04.12.2008 р. та 09.08.2009 р. відповідно. А отже і пеня за прострочення виконання нараховується з першого дня прострочки (04.12.2008 р. та 09.08.2009 р. відповідно) по день оплати.

Таким чином, враховуючи звернення позивача з позовом лише 19.10.2011 р., позовна давність має рахуватися з 19.10.2010 р. по 19.10.2011 р. і передбачений статтею 258 ЦК України річний строк становить з 19.10.2010 р. по 19.10.2011 р.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску строку позовної давності у заяві від 05.12.2011 р., відзиві від 07.11.2011 р., відзиві від 19.12.2011 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Таким чином, суд враховуючи позовні вимоги позивача про стягнення неустойки за період з 01.06.2011 р. по листопад 2011 р., задовольняє їх повністю в розмірі 3 150,24 грн.

Посилання відповідача на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України стосовно того, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано не приймаються судом до уваги, оскільки договором, а саме п. 7.2 договору від 04.09.2008 р. № 20/09-2008 сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обовязків за договором підряду щодо порушення строків виконання зобовязання він сплачує позивачу неустойку, у розмірі 0,1 % вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, тобто до фактичної сплати.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, доказів погашення заборгованості в повному обсязі не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М." (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Созідатель-2004" (03146, м. Київ, вул. Олевська, 3, корпус А; код ЄДРПОУ 33154332) 40 537 (сорок тисяч пятсот тридцять сім) грн. 20 коп. - сума основного боргу, 9 528 (дев'ять тисяч пятсот двадцять вісім) грн. 14 коп. - сума інфляційних нарахувань, 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. 56 коп. - три відсотки річних, 3 150 (три тисячі сто пятдесят) грн. 24 коп. - сума пені, 559 (пятсот пятдесят дев'ять) грн. 56 коп. - державного мита та 150 (сто пятдесят) грн. 73 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 26.12.2011 р.