Рішення № 20529732, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/22419.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд" ДоВідкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд"

Простягнення 44 287,51 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивачане зявився

від відповідачаОСОБА_1 представник (дов. № 01/119 від 17.05.2011 р.) СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" про стягнення заборгованості за договором підряду № 28-А від 03.07.2007 р. в розмірі 44 287,51 грн. (основна сума боргу 29 685,47 грн., пеня 3 060,57 грн., 3% річних в сумі 2 515,54 грн., інфляційні втрати 9 025,93 грн.)

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

03.07.2007 р. між ВАТ "Київоздоббуд" та ТОВ "Дайвер лтд" було укладено договір підряду № 28-А, відповідно до п.п. 1.1. якого ТОВ "Дайвер лтд" зобов'язується виконати роботи відповідно до умов цього Договору, а ВАТ "Київоздоббуд" зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

Позивачем було повністю виконано умови договору, що підтверджується Актами виконаних робіт № 1 за липень 2007 р. та № 2 за серпень 2007 р. на загальну суму 326 894,19 грн.

Відповідачем було сплачено позивачу за виконання робіт визначених Договором підряду №28-А 297 208,72 грн.

Таким чином, станом на 20.11.2008 р. у відповідача виник борг перед позивачем в сумі 29 685,47 грн., який не сплачено до теперішнього часу.

За затримку оплати виконаних робіт в сумі 29 685,47 грн. на термін з 20.11.2008 р. по 18.10.2011 р. (1 031 день) з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в сумі 3 060,57 грн.; за період з 20.11.2008 р. по 05.10.2011 р. (1 031 день) - 3 % річних в сумі 2 515,54 грн.; за період з 01.12.2008 р. по 31.09.2011 р. індекс інфляції в сумі 9 025,93 грн.

Ухвалою суду від 26.10.2011 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 59/224 та призначено розгляд справи на 05.12.2011 р.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2011 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 05.12.2011 р. представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 22.11.2011 р. відповідач знаходиться за адресою, яка відрізняється від зазначеної у позові, а саме: 01001, м. Київ, Музейний провулок, 2-В.

У звязку з незявленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, з метою повідомлення відповідача за належною адресою згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суд, відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 19.12.2011р., про що виніс відповідну Ухвалу від 05.12.2011р.

В судовому зсіданні 19.12.2011р. представник відповідача надав, на виконання вимог ухвали суду, додаткові документи та заяву про застосування строків позовної давності.

В даній заяві, представник відповідача, керуючись ст.ст. 256, 258, 267 Цивільного кодексу України, просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, застосувавши наслідки спливу позовної давності.

В судове засідання 19.12.2011р. представник позивача не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника позивача в судовому засіданні 19.12.2011р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2011 р. та за відсутністю представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Київоздоббуд" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд" (Підрядник) було укладено договір підряду № 28-А.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами та на свій ризик виконати "роботи" відповідно до умов цього договору та згідно з кошторисом, який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1), а Замовник забов'язується прийняти ці "роботи" та оплатити їх.

Згідно п.7.3 Договору, розрахунок за виконання робіт проводиться наступним шляхом:

перший етап - Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 99 996 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ протязі 1-го банківського дня з моменту підписання договору. Після закінчення робіт по першому етапу підписує акт про виконання робіт по цьому етапу на протязі 5-ти днів і на протязі 15-ти банківських днів з моменту підписання акту виплачує вартість фактично виконаних робіт, згідно акту за винятком авансу по цьому етапу.

другий етап - за п'ять робочих днів перед початком робіт по другому етапу Замовник перераховує Підряднику аванс в розмірі 50 % вартості передбачених робіт по цьому етапу - 84 364 грн. 20 коп. з урахуванням ПДВ. Після закінчення робіт по другому етапу підписує акт про виконання робіт по цьому етапу на протязі 5-ти днів і на протязі15-ти банківських днів з моменту підписання акту виплачує вартість фактично виконаних робіт, згідно акту за винятком авансу по цьому етапу.

04.07.2008 року Відповідачем, згідно умов Договору, було перераховано Позивачу аванс в сумі 99 996,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки про операції на рахунку Позивача від 04.07.2007 р.

Позивач виконав зобов'язання передбачені договором на загальну суму 326 894,19 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за липень 2007 року та № 2 за серпень 2007 року.

Відповідач прийняв виконану Позивачем роботу належним чином, що підтверджується підписаними Актами приймання виконаних робіт.

На виконання умов Договору, відповідач провів часткову оплату за виконані позивачем роботи, перерахувавши на рахунок позивача 180 868,00грн, що підтверджується наступними банківськими виписками:

- 31.07.2007р. перераховано на рахунок позивача грошову суму в розмірі 20 868,00грн.;

- 20.08.2007р. суму 70 000, 00 грн.;

- 19.11.2007р. суму 30 000, 00 грн.;

- 07.04.2008р. суму 30 000, 00 грн.;

- 19.11.2008р. суму 30 000, 00 грн.;

Крім того, згідно Протоколів погашення взаємної заборгованості від 31.07.2007р. та від 31.08.2007р., підписаних між позивачем та відповідачем, здійснено погашення взаємної заборгованості на суму 6368,12 та 9976,60грн.

Всього за Договором підряду № 28-А від 03.07.2007р. відповідачем було сплачено 297 208,72 грн.

Таким чином, станом на день подання позову до суду, основна заборгованість за Договором становить 29 685,47 грн.

Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача відповідно до розрахунку: суму інфляційних збитків у розмірі 9 025,93 грн.; 3% річних від простроченої суми 2 515,54 грн.; пеню за прострочення оплати 3060,57 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 214 від 14.02.2011 р.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, щодо суми основного боргу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами п. 5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено в ч.1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема, з банківської виписки наданої позивачем як доказ часткової оплати суми заборгованості за договором № 28-А від 03.07.2007 р., вбачається, що 19.11.2008р. відповідач перерахував на рахунок позивача грошову суму в розмірі 30 000 грн.

Дана дія свідчить про визнання відповідачем свого боргу, оскільки, спрямована на часткове погашення відповідачем суми основної заборгованості.

Згідно п. 3 статті 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на вище наведене, враховуючи, що позивач звернувся з позовом до господарського суду міста Києва 21.10.2011р., про що свідчить штамп канцелярії на титульній сторінці позовної заяви, позивачем не пропущено строк звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором підряду № 28-А від 03.07.2007р. в розмірі 29 685,47 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та суми інфляційних нарахувань.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 9 025,93 грн.; 3% річних від простроченої суми 2 515,54 грн.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань становить 9 025, 93 грн., розмір 3% річних від суми основного боргу становить 2 515, 54 грн. (розрахунки в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 2 515, 54 грн. та збитків від інфляції у розмірі 9 025, 93 грн. підлягають задоволенню.

Вимога позивача стосовно стягнення з відповідача пені в розмірі 3060,57 грн., що нарахована з 20.11.08 р. по 18.10.11 р., не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про стягнення суми пені, у звязку з чим до позовних вимог в цій частині підлягає до застосування положення ст. 267 ЦК України.

Відповідно до статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, із врахуванням приписів ч. 6 статті 232 ГК України, суд зазначає, що право позивача нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконане, оскільки, договором не передбачено інший строк протягом якого нараховуються штрафні санкції в разі порушення зобовязання.

За таких обставин, з огляду на скорочений строк позовної давності в один рік щодо вимог про стягнення неустойки, припис ст. 232 ГК України, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення із вимогою про стягнення пені за порушення відповідачем зобовязання за договором.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (01001, м. Київ, Музейний провулок, 2В; код ЄДРПОУ 05503214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд" (02090, м. Київ, вул. Сергієнка, буд. 2/3, код ЄДРПОУ 31608875) 29 685 (двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 47 коп. сума основного боргу, 3% річних у розмірі 2 515 (дві тисячі пятсот п'ятнадцять) грн. 54 коп., збитки від інфляції у розмірі 9025 (дев'ять тисяч двадцять пять) грн. 93 коп., державне мито у розмірі 412 (чотириста дванадцять) грн. 27 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 219 (двісті девятнадцять) грн. 69 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 26.12.11 р.