Рішення № 20526321, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/49-37/293

14.12.11

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»

Треті особи,

які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг»;

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Версія-Сістемс»

Про

стягнення 138 330, 00 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача: Лозицький О.В.

Від відповідача: Галаган М.С.

Від третіх осіб: 1) Сопільняк Д.В.

2) не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Міжнародний Інвестиційний Банк” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Метро Кеш Енд Кері Україна” про стягнення заборгованості в сумі 138 330,00 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що в зв’язку з неналежним виконанням кредитного договору № 109-CBD від 09.12.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Версія-Сістемс” позивач має право звернути стягнення на предмет застави, а саме: отримати винагороду за поставлені позичальником товари, зокрема, на товари поставлені з метою їх реалізації відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2011 р. було порушено провадження у справі № 61/49, розгляд справи призначено на 11.02.2011 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2011 р. у справі № 61/49 у позові було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі № 61/49 апеляційну скаргу ПАТ “Міжнародний інвестиційний банк”залишено без задоволення; рішення Господарського суду м. Києва № 61/49 від 01.03.2011 р. –без змін; матеріали справи № 61/49 –повернуто до Господарського суду м. Києва.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. у справі № 61/49 касаційну скаргу ПАТ “Міжнародний інвестиційний банк” було задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі № 61/49 та рішення Господарського суду м. Києва № 61/49 від 01.03.2011 р. –скасовано, а справу № 61/49 - передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В результаті повторного автоматизованого розподілу справу № 61/49 передано на новий розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2011 р. суддя Гавриловська І.О. прийняла до свого провадження справу № 61/49; даній справі було присвоєно № 61/49-37/293; призначено розгляд справи № 61/49-37/294 на 07.11.2011 р.; зобов’язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. № 61/49; зобов’язано позивача надати довідку-витяг з ЄДРПОУ про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. представники позивача та відповідача на виконання вимог ухвали суду від 30.09.2011 р. у даній справі письмових пояснень з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. № 61/49, не надали.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання 07.11.2011 р. не з’явились.

Враховуючи вищенаведене, у зв’язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 30.09.2011 р. та нез’явленням представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню справи № 61-49-37/293 у даному судовому засіданні, з метою повторного витребування в учасників судового процесу письмових пояснень з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. № 61/49, ухвалою від 07.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 21.11.2011 р.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 21.11.2011 р. надали суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 22.09.2011 р. № 61/49.

Також представником позивача було надано суду клопотання про витребування у відповідача документів, які підтверджують чи спростовують наявність чи реалізацію товарів, отриманих від ТОВ “Версія-Системс” за договором поставки товарів та надання послуг № 22612 від 01.01.2010 р. відповідно до рахунків: Сч-03005 від 12.03.2010 р., Сч-03006 від 12.03.2010 р., Сч-03010 від 12.03.2010 р., Сч-03016 від 12.03.2010 р., Сч-03017 від 12.03.2010 р., Сч-03019 від 12.03.2010 р., Сч-03020 від 12.03.2010 р., Сч-03021 від 12.03.2010 р., Сч-03023 від 12.03.2010 р., Сч-03024 від 12.03.2010 р., Сч-03025 від 12.03.2010 р., Сч-03027 від 12.03.2010 р., Сч-03028 від 12.03.2010 р. та Сч-03029 від 12.03.2010 р., а також банківських виписок, що підтверджують чи спростовують здійснення оплати товару, поставленого ТОВ “Версія-Системс” за договором поставки товарів та надання послуг від 22612 від 01.01.2010 р. відповідно до рахунків, зазначених вище.

Представник відповідача проти задоволення даного клопотання заперечень не навів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою з’ясування всіх обставин даної справи його задовольнив.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд з метою повного, всебічного та об’єктивного розгляду даної справи задовольнив.

Враховуючи наведене, з метою витребування у відповідача документів у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання, розгляд справи був відкладений до 12.12.2011 р., зобов’язано відповідача надати суду документи, які підтверджуються або спростовують наявність чи реалізацію товарів, отриманих від ТОВ «Версія-Системс»за договором поставки товарів та надання послуг № 22612 від 01.01.2010 р.

На виконання вимог ухвали у судовому засіданні 12.12.2011 р. представник відповідача надав суду документи, зокрема: акти приймання (рахунки до сплати) наданих послуг за договором поставки № 22612 від 01.01.2010 р., підписані Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна», та акт перевірки розрахунків з постачальником –ТОВ «Версія Сістемс».

Представник позивача подав до господарського суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, крім раніше заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 138 330,00 грн., просив стягнути з відповідача 2 265, 94 грн. процентів річних та 9 268, 12 грн. інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити підставу або предмет позову. Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (див. абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», з наступними змінами і доповненнями). Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітись заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві.

Ретельно дослідивши зміст поданої заяви та оцінивши такий зміст з раніше заявленими позовними вимогами, суд встановив, що в поданій заяві про уточнення позовних вимог позивач додатково до заявлених позовних вимог висунув нову позовну вимогу –про стягнення 2 265, 94 грн. процентів річних та 9 268, 12 грн. інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, про які не йшлося у позовній заяві.

Суд відзначає, що неправомірно під виглядом уточнення позовних вимог висувати нові вимоги, про які не йшлося в позовній заяві, у зв’язку з чим не приймає до розгляду подану заяву.

Крім того, відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір»у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. Отже, невиконання позивачем наведеної вимоги Закону тягне за собою передбачені пунктом 4 частини першої статті 63 ГПК наслідки у вигляді повернення без розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог або про пред'явлення нових позовних вимог, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; до такого звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог).

Позивачем не додано до заяви про збільшення позовних вимог доказів сплати судового збору, який повинен бути сплачений до звернення до суду з відповідною заявою. Крім того, позивачем не надано суду доказів направлення копії такої заяви на адресу відповідача та третіх осіб.

Враховуючи наведене, подана заява ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк»підлягає поверненню без розгляду заявнику на підставі п. 4 та п. 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 12.12.2011 р. розгляд справи було відкладено до 14.12.2011 р. о 14:00 для дослідження поданих документів.

У судовому засіданні 14.12.2011 р. Господарський суд міста Києва оголосив вступну та резолютивну частину рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.12.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством “Міжнародний Інвестиційний Банк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Міжнародний Інвестиційний Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю “Версія-Сістемс” (надалі за текстом - позичальник) був укладений кредитний договір № 109-CBD (надалі за текстом - кредитний договір), відповідно до умов якого, з урахуванням додаткового договору № 1 від 29.01.2010 р., додаткового договору № 2 від 16.04.2010 р., позичальник отримав у позивача кредит у сумі 2 000 000 грн. 00 коп. зі строком користування до 29.07.2010 та сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 26 % річних.

У забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між позивачем та позичальником 05.04.2010 укладено договір застави № 109-CBD/PR (надалі за текстом –договір застави).

Предметом зазначеного договору застави згідно п. 1.1. є передача позивачу в заставу позичальником майнових прав (прав вимоги) щодо отримання винагороди за поставлені товари, згідно рахунків, що наведені у додатку № 1 до договору застави, для забезпечення виконання в повному обсязі грошових зобов’язань позивача за кредитним договором.

Згідно з п. 1.2. договору № 109-CBD/PR від 05.04.2010 р. застава забезпечує сплату позичальником у повному обсязі суми кредиту, процентів за кредитом та штрафних санкцій, збитків, завданих позивачу неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором, інших витрат, розмір, строк та умови виконання яких встановлюються кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3. договору застави, предмет застави сторони оцінили в 460 353 грн. 30 коп.

Пунктом 1.7. договору застави встановлено, що позичальник зобов’язаний повідомити контрагентів, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору застави, про здійснену ним заставу належних відповідно рахунків майнових прав вимоги і надати позивачу підтвердження виконання вказаного зобов’язання.

Згідно п. 3.3. договору застави, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до п. 3.4. договору застави, звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно з законом.

Згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 28238631 від 21.08.2010 обтяження по договору кредитування зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Рахунки, про які йдеться мова у додатку № 1 до договору застави, були виставлені в рамках договору поставки товарів та надання послуг № 22612 від 01.01.2010 (надалі за текстом –договір поставки), укладеного між ТОВ “Версія-Сістемс” (надалі за текстом - постачальник) та ТОВ “Метро Кеш енд Кері Україна” (надалі за текстом - МЕТРО).

Судом встановлено, що згідно п. 1. договору поставки, МЕТРО надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. МЕТРО також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з процедурою та умовами, які вказані в додатку № 6 до цього договору.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб’єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У договорі поставки та додаткових угодах до нього містяться елементи договору поставки та елементи договору про надання послуг, а тому за своєю юридичною природою цей договір є змішаним видом договору, у зв’язку з чим до відносин сторін слід застосовувати у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договір поставки та про договір про надання послуг.

Відповідно до п. 1.2. договору поставки постачальник постачає і передає у власність МЕТРО, а МЕТРО приймає та оплачує товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину цього договору.

Пунктом 2.8. договору поставки зазначено, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до МЕТРО з моменту, коли товари поставлено МЕТРО вивантаженими на приймальну платформу ТЦ, і сторони підписали транспортну накладну, що засвідчує те, що товари були отримані МЕТРО.

Згідно з п. 2.9. договору поставки зобов’язання постачальника щодо поставки товару буде вважатися виконаним, якщо постачальник (1) поставив товари до ТЦ, зазначеного у замовленні, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, що передбачені законодавством, або процедурі, що встановлена законом, умовами замовлення МЕТРО та цього договору та (2) надав МЕТРО товарну та податкову накладні, в яких ціни повністю співпадають з цінами у затвердженій сторонами специфікації, а кількість товару співпадає з фактичною кількістю товару в підписаній сторонами транспортній накладній.

Пунктом 3.1. договору поставки передбачено, що ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником МЕТРО до головного офісу для здійснення оплати, та складаються на підставі кількості поставленого товару, як зазначено у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями, згідно актів розбіжностей. МЕТРО здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 11 цього договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. додатку № 7. Протягом 5 днів після поставки товарів постачальник повинен надати податкову накладну та товарну накладну з зазначенням номеру приймання товару в головний офіс МЕТРО.

Пунктом 1.1. додатку № 7 до договору поставки встановлено, що МЕТРО оплачує товари протягом 89 днів з дня отримання товарів у торговельному центрі “МЕТРО Кеш Енд Кері”, за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні протягом не більше ніж 5 днів з дня поставки. Якщо постачальник не надасть ці документи вчасно, МЕТРО має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів.

Пунктом 10.1. договору поставки встановлено, що цей договір з усіма додатками до нього вступає в силу з моменту підписання сторонами. Цей договір з усіма додатками до нього діє до 31.12.2010. Строк дії цього договору автоматично продовжується на 1 рік у випадку, якщо не менше ніж за 6 місяців до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

У відповідності до пункту 10.5. договору поставки, права та обов’язки, що виникають за цим договором, не можна передавати третім сторонам без попередньої згоди іншої сторони.

При цьому господарський суд вважає за необхідне відзначити, що укладений між позивачем та ТОВ «Версія-Сістемс»договір застави майнових прав не є за своєю суттю договором відступлення прав та обов’язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися у тому числі заставою.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України).

Отже, договір застави за своєю правовою природою є забезпечувальним право чином, за рахунок якого кредитор, у разі порушення боржником основного зобов’язання, має переважне право задовольнити свої вимоги.

В той же час, відступлення права вимоги за договором поставки регулюється іншими правовими нормами і має іншу правову природу.

Зокрема, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов’язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за право чином (відступлення права вимоги).

Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов’язків за зобов’язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю або частково).

При цьому з укладенням договору застави майнових прав, ТОВ «Версія-Сістемс»не втратило свого права на отримання за договором поставки від відповідача грошових коштів, що свідчить про не відступлення позивачу своїх прав та обов’язків за договором поставки, а лише про укладення договору застави майнових прав як способу забезпечення зобов’язання.

Враховуючи наведене, отримання згоди у відповідача на укладення договору застави нормами чинного законодавства України не передбачено.

Згідно з п. 10.6. договору поставки, сторони зобов’язані негайно інформувати одна іншу про зміну своїх реквізитів у письмовій формі. Ця інформація надається особисто представникові іншої сторони або надсилається іншій стороні рекомендованим листом з повідомленням про отримання. Невиконання цієї вимоги звільняє сторону від відповідальності за будь-які можливі наслідки.

Матеріалами справи підтверджується, що по рахунках № СЧ-03006 та СЧ-03023 від 12.03.2010 товари були отримані відповідачем 12.04.2010, по рахунках № СЧ-03005, № СЧ-03010, № СЧ-03016, № СЧ-03017, №№ СЧ-03019-03021, № СЧ-03024, № СЧ-03025, №№ СЧ-03027-03029 від 12.02.2010 товари були отримані відповідачем 02.04.2010.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що за товарними накладними ним було отримано від постачальника не товар, а лише документи, і саме про це свідчать штампи на цих накладних.

Проте господарський суд не погоджується з даним твердженням, оскільки відповідно до пункту 2.8. договору поставки право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до відповідача (МЕТРО) з моменту, коли товари поставлено МЕТРО вивантаженими на товарну платформу ТЦ і сторони підписали товарну накладну, та є свідченням того, що товари були отримані МЕТРО.

Що стосується розміру заявленої до стягнення суми, то господарський суд вважає за необхідне відзначити наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду копії рахунків, податкових, товарних та транспортних накладних, за якими відповідач отримав від постачальника товар на загальну суму 138 330, 00 грн. При цьому позивач стверджував, що ці товари відповідачем не оплачені.

У відповідності до п. 3.3. договору поставки МЕТРО має право зменшити оплату, що належить постачальникові за товари на суму штрафів, вартість товарів, повернених постачальникові, наданих йому послуг, а також на інші суми, що мають бути сплачені постачальником згідно з цим договором та додатками, шляхом проведення заліку зустрічних вимог за винятком випадків, коли це заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться МЕТРО без підписання сторонами додаткових документів.

По результатах кожного місяця МЕТРО буде готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові. В актах звірки будуть відображені товарні накладні, надані постачальником, акти наданих послуг, надані МЕТРО, та інформація про платежі або залік вимог, що виконані сторонами.

Позивачем надано суду акт перевірки розрахунків, підписаний відповідачем, згідно з яким борг станом на 31.03.2010 р. ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна»перед постачальником за отриманий товар становить 59 171, 12 грн.

В матеріалах справи наявний лист, яким постачальник звертався до відповідача щодо своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар (вих. № 227/1 від 21.04.2010 р.). Проте належних доказів (зокрема, платіжних доручень) здійснення розрахунків за поставлений товар відповідач не надав.

Відповідачем надано акт перевірки розрахунків, також підписаний тільки відповідачем, відповідно до якого борг станом на 31.01.2011 р. МЕТРО перед постачальником становить 82 044, 00 грн.

Посилання відповідача на те, що договір поставки розірвано відповідно до його повідомлення постачальнику, господарським судом не приймається до уваги, виходячи з наступного.

Право відповідача на дострокове розірвання договору поставки передбачено із п. 4.1. договору, згідно з яким сторони можуть розірвати цей договір, повідомивши іншу сторону за 6 місяців до передбачуваного розірвання. Повідомлення про розірвання має бути надіслане рекомендованим листом з повідомленням про отримання.

Крім того, пунктом 4.5. договору встановлено, що у випадку розірвання цього договору або подання будь-якою стороною повідомлення про розірвання, сторони протягом не більше 6 місяців здійснять перевірку взаєморозрахунків, залік зустрічних вимог та підписання акту звірки взаємних розрахунків. МЕТРО має право зупинити платежі постачальнику та має право повернути весь не проданий товар, що був поставлений постачальником в порядку, передбаченому в п. 2.18 договору. Остаточні розрахунки між МЕТРО та постачальником мають бути завершені протягом 10 днів після дати підписання попереднього акту звірки взаємних розрахунків. Акти звірки остаточних розрахунків підписується сторонами після здійснення всіх оплат.

За словами відповідача, 10.06.2010 відповідач направив на адресу ТОВ “Версія-Сістемс” (адреса у листі: вул. М. Раскової, 19, м. Київ, 02002) лист вих. № 2884 про розірвання договору поставки № 22612, який було вручено представнику ТОВ “Версія-Сістемс” 23.06.2010.

При цьому належних доказів направлення цього листа відповідачем господарському суду не надано, оскільки доказом направлення є лише інформація про відправлення на веб-сайті http://www.grandex.com.ua/index.php, де в результаті пошуку за замовленням № 766917 зазначено, що воно було відправлено 21.06.2010 та вручено 23.06.2010. Проте дана інформація не містить отримувача та посилання, який саме лист було направлено.

Крім того, відповідачем надана копія повідомлення про направлення 21.06.2010 р. кореспонденції через відправника «Grandex» на адресу постачальника, яка не відповідає вказаній у листі –просп. Московський, 6 (поверх не читається у наданій копії), і у повідомленні відправником вказано Ткаченко О., а не ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна».

Таким чином, господарський суд визнає непідтвердженим факт направлення відповідачем листа про розірвання договору поставки.

При цьому господарський суд також враховує, що у акті перевірки розрахунків станом на 31.01.2011 р., який був наданий суду самим відповідачем, вказано, що у період після 21.06.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»приймалися від постачальника товари, тобто, МЕТРО вчиняло дії, які свідчать, що договір поставки продовжував діяти.

Натомість, дії, які передбачені як наслідок розірвання договору, Товариством з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»не виконувалися (згідно з пунктом 4.5. договору поставки сторони протягом не більше 6 місяців здійснюють перевірку взаєморозрахунків, залік зустрічних вимог та підписання акту звірки взаємних розрахунків. МЕТРО має право зупинити платежі постачальнику та має право повернути весь не проданий товар, що був поставлений постачальником в порядку, передбаченому в п. 2.18 договору. Остаточні розрахунки між МЕТРО та постачальником мають бути завершені протягом 10 днів після дати підписання попереднього акту звірки взаємних розрахунків. Акти звірки остаточних розрахунків підписується сторонами після здійснення всіх оплат).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, позивач набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв’язку із пред’явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 23 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов’язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

У відповідності з ч. 1 ст. 24 цього закону, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 27 цього ж Закону передбачається, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В ході розгляду даної справи господарським судом встановлено, що позивачем виконано вимогу ст. 27 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” та дотримано порядок повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, що стало підставою у разі невиконання позичальником вимог, вказаних у повідомленні, на звернення позивача до відповідача з письмовим повідомленням від 11.10.2010 вих. № 2106/ІІІ про відступлення позивачу прав вимоги щодо отримання винагороди за поставлені товари.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позивачем було вчинено всі необхідні дії згідно положень договорів кредитування та застави, а також норм чинного законодавства, достатні для висунення до відповідача вимоги щодо стягнення суми 138 330 грн. 00 коп.

У відповідності до пункту 1.6. договору застави, заставодавець повинен повідомляти заставодержателя, якщо його контрагенти, перелік яких наведений у додатку № 1 до договору, до виконання заставодавцем зобов’язання, забезпеченого заставою, виконають свої зобов’язання за рахунками (як частково, так і в повному обсязі). У випадку, якщо контрагенти до виконання забезпеченого заставою зобов’язання, виконають свої зобов’язання, все одержане при цьому заставодавцем, стає предметом застави. При одержанні заставодавцем від контрагентів в рахунок виконання зобов’язання грошових сум заставодавець повинен за письмовою вимогою заставодержателя перерахувати відповідні суми в рахунок зобов’язання, забезпеченого заставою.

Згідно з пунктом 1.7. договору застави, заставодавець зобов’язаний повідомити контрагентів про здійснену ним заставу належних йому відповідно рахунків майнових прав вимоги і надати банку підтвердження виконання вказаного зобов’язання.

Враховуючи наведені пункти 1.6. та 1.7. договору застави, а також пункт 3.3. договору поставки, господарський суд дійшов висновку, що невиконаним відповідачем зобов’язання з оплати отриманого товару є зобов’язання на суму 82 044, 00 грн., як це визначено у наданому відповідачем акті перевірки розрахунків станом на 31.01.2011 р. Будь-яких інших належних доказів в обґрунтування погашення цього боргу чи додаткових поставок товару господарському суду не надано.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин Господарський суд міста Києва визнає обґрунтованим позов ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк»в частині стягнення з відповідача 82 044, 00 грн. заборгованості.

При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення до суду, згідно з пунктами 1.6. та 1.7. договору застави, з вимогами про стягнення із заставодавця відповідних сум, про сплату контрагентами яких заставодавець не повідомив заставодержателю.

З огляду на викладене вище, позов Публічного акціонерного товариства “Міжнародний Інвестиційний Банк” підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4, п. 6 ст. 63, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метро Кеш Енд Кері Україна»(проспект П. Григоренка, 43, м. Київ, 02140, ідентифікаційний код 32049199) на користь Публічного акціонерного товариства «Міжнародний Інвестиційний Банк»(вулиця Івана Мазепи, 34 (Лаврська, 16) м. Київ, 01015, ідентифікаційний код 35810511) 82 044 (вісімдесят дві тисячі сорок чотири) грн. 00 коп. заборгованості, 820 (вісімсот двадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позову відмовити.

4. Заяву ПАТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» про збільшення позовних вимог повернути без розгляду.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

19.12.2011 р.