Рішення № 20526130, 13.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/22413.12.11 За позовомПриватного підприємства "Атіс-С"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ріал Естейт"

провизнання права власності

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1. за довіреністю № 2/10 від 10.10.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю б/н від 20.09.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Атіс-С" (далі позивач, ПП "Атіс-С") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ріал Естейт" (далі відповідач, ТОВ"Мілленіум Ріал Естейт") про визнання права власності на нежитлову будівлю мінімаркету, загальною площею 2 116,2 кв.м., що розташована в м. Києві по вул. Микільсько-Слобідська, 2-г.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Інвестиційний договір, згідно умов якого відповідач мав разом з позивачем інвестувати завершення будівництва спірного обєкту нерухомості, що однак відповідачем не було здійснено і фактично позивач завершив всі роботи, повязані з будівництвом, самостійно. Враховуючи умови договору, які передбачали право позивача у випадку нездійснення компенсації відповідачем понесених позивачем витрат на завершення будівництва обєкта нерухомості, отримати 100 % майнових прав на такий обєкт, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/224 та призначено розгляд справи на 17.11.2011 р.

Розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України неодноразово відкладався, в судових засіданнях оголошувались перерви.

У судовому засіданні 13.12.2011 р. представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача надав суду пояснення, які відповідають письмовому відзиву, долученому до матеріалів справи та з яких слідує, що він обставини, викладені в позовній заяві визнає, нездійснення інвестування в обєкт будівництва та відсутність компенсації понесених позивачем витрат підтверджує, та пояснює це відсутністю грошових коштів.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.12.1999 р. Головним управлінням містобудування та архітектури було затверджено Архітектурно-планувальне завдання (далі - АПЗ) обєкта проектування: комплексна забудова території Лівобережного центру обєктами житла та громадсько-соціального призначення (адреса: район Дніпровський, між Броварським проспектом та вулицями Микільсько-Слобідською і Луначарського) за № 1072402425.

Розділом 5 вказаного АПЗ передбачалось в тому числі будівництво мінімаркету.

23.01.2002 р. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 85 "Про передачу функцій замовника будівництва житлових будинків" доручено Управлінню капітального будівництва Київської міської державної адміністрації передати, а холдинговій компанії "Київміськбуд" прийняти функції замовника, проектно-кошторисну документацію, будівельні майданчики та фактичні витрати станом на 01.01.2002 р. з будівництва жилих будинків за кошти, залучені від населення згідно з додатком, та одержати дозвіл на продовження будівництва без переоформлення права землекористування.

На підставі вказаного розпорядження Додатком № 1763 від 09.02.2004 до Архітектурно-планувального завдання № 1072402425 від 24.12.1999 р. внесено зміни, згідно з якими, зокрема, замовником визначено Холдингову компанію "Київміськбуд".

28.11.2005 р. між позивачем (інвестор), АТ ХК "Київміськбуд" (замовник) та ВАТ "Трест Київміськбуд-3" (генпідрядник) було укладено Інвестиційно-підрядний договір (далі - Інвестиційно-підрядний договір), згідно з п. 1.1. якого сторони домовились виконати роботи з будівництва мінімаркету по вул. Микільсько-Слобідській в м. Києві загальною площею 2 200 кв.м., а саме: влаштування котловану, влаштування фундаментів, каркас будівлі, зовнішні огороджуючі стіни, внутрішні перекриття і покрівля, зовнішнє опорядження фасаду, зовнішні інженерні мережі, відмостки та вхідні крильця.

Вартість будівництва обєкта згідно проектно-кошторисної документації складає 4 001 370,00 грн. Джерело фінансування будівництва обєкта кошти інвестора. (п.п. 1.2., 1.3. Інвестиційно-підрядного договору).

Відповідно до п.п. 3.2.11., 3.2.12. Інвестиційно-підрядного договору замовник передає інвестору будівельно-монтажні роботи на підставі Акту прийому-передачі протягом 5-ти банківських днів після 100 % оплати та зобовязується передати інвестору для оформлення ним права власності документи: дозвіл на будівництво.

Матеріалами справи підтверджується, що будівництво обєкта інвестування здійснювалось шляхом отримання відповідних дозволів та погодження проектної документації у встановленому законом порядку.

Так, 11.06.2009 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві видано АТ ХК "Київміськбуд" Дозвіл на виконання будівельних робіт № 1417-Дн/Р із житлової забудови території Лівобережного центру обєктами житла та громадсько-соціального призначення між Броварським проспектом та вул. Микільсько-Слобідською і Луначарського у Дніпровському районі м. Києва.

12.09.2006 р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було затверджено Паспорт опорядження фасадів мінімаркету в районі Лівобережного центру по вул. Микільсько-Слобідській м. Києва.

13.09.2006 р. листом № 07-7706 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища було погоджено архітектурне рішення проекту житлової забудови в районі Лівобережного центру обєктами житла та громадсько-соціального призначення по вул. Микільсько-Слобідській у Дніпровському районі м. Києва, до якого включено вісім житлових будинків загальною площею 80 464, 65 кв.м. та мінімаркет загальною площею 2 229, 52 кв.м.

Також, 20.09.2006 р. АТ ХК "Київміськбуд" отримано позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту будівництва міні-маркету у складі проекту житлової забудови в районі Лівобережного центру на вулиці Микільсько-Слобідській у Дніпровському районі м. Києва.

На виконання умов Інвестиційно-підрядного договору, враховуючи здійснення інвестором (позивач) повної оплати виконаних будівельних робіт, АТ ХК "Київміськбуд" як замовник та ВАТ "Трест Київміськбуд-3" як генпідрядник передали ПП "Атіс-С" будівлю Мінімаркету по вул. Микільсько-Слобідській в м. Києві згідно з Актом прийому-передачі від 24.11.2006 р.

У позовній заяві позивач вказує на те, що оскільки обєкт будівництва був переданий позивачу в незавершеному стані та відповідно потребував проведення додаткових будівельних робіт, з метою залучення додаткових інвестицій 22.09.2008 р. між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) було укладено Інвестиційний договір № 1-09/08 ІДП, відповідно до п. 3.1. якого сторони дійшли згоди, що на сторону-1 покладається функція замовника будівництва з правом підписання підрядних договорів, а на сторону-2 фінансування будівельно-монтажних та інших робіт, необхідних длясопрудження обєкта будівництва.

Кожна із сторін набуває майнові права на відповідну частку обєкта будівництва, яка визначається пропорційно його фактично внесеним інвестиціям (п. 2.5. Інвестиційного договору).

При цьому, п. 3.2. сторони визначили, що у випадку наявності грошових коштів сторона-1 може самостійно фінансувати роботи, що зазначені у п. 3.1. цього Договору. Таке фінансування у майбутньому має бути компенсовано стороною-2.

У випадку, якщо сторона-2 не компенсує стороні-1 грошові кошти, витрачені останнім на спорудження обєкту будівництва, сторона-1 отримує 100 % майнових прав на обєкт інвестування, що є предметом цього договору (п. 3.2.1.).

Сторони домовились, що орієнтовний розмір грошових інвестицій в обєкт інвестування становить 14 000 000, 00 грн. У випадку необхідності сторони можуть уточнити розмір інвестицій, шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору.

Відповідно до п. п. 11.1., 11.2. Інвестиційного договору, датою набрання чинності цього договору є дата його підписання сторонами. Цей договір припиняє свою дію після повного виконання сторонами своїх зобовязань за ним, але не раніше ніж буде завершено будівництво обєкта інвестування.

Листами від 11.05.2009 р. за № 01-06 та від 25.01.2010 р. за № 03-01 позивач звертався до відповідача з вимогою здійснити інвестування обєкта будівництва відповідно до умов, укладеного між ними договору, що не заперечується відповідачем у наданому письмовому відзиві на позовну заяву.

Однак, як зазначає позивач, він був вимушений самостійно організувати та забезпечити проведення відповідних будівельних робіт, оскільки відповідач ухилявся від виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права та законні інтереси позивача щодо можливості оформити право власності на відповідне нерухоме майно, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного між ними Інвестиційного договору.

Зокрема, відповідач зобовязався здійснити фінансування проведення відповідних будівельних робіт на обєкті будівництва з подальшим правом отримати у власність частину нерухомого майна.

Однак, всупереч взятих на себе зобовязань, відповідач не брав участі у інвестуванні, у звязку з чим позивач самостійно поніс витрати на завершення будівництва обєкта інвестування, який попередньо був йому переданий з боку АТ ХК "Київміськбуд", та відповідно набув 100 % майнових прав на Об'єкт інвестування.

Відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися обєктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, тобто обєкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Частиною 2 ст. 190 ЦК України визначено правовий режим речі на майнові права.

Виходячи із приписів ч. 4 ст. 12 ЦК, термін "майнове право" стосується операцій, які прямо або побічно повязані з майном, здатні задовольнити майнові потреби особи.

Згідно зі ст. 177 ЦК України обєктами цивільних прав є речі, зокрема гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага”.

Тобто, майнові права виступають одним з обєктів цивільного обігу, який відрізняється від речей, майна, обєктів інтелектуальної власності.

Відповідно до положень статті 190 ЦК України майнові права охоплюють не тільки права вимоги, що виникають із зобовязань, але й право власності, речові права тощо.

Майнові права можуть визначатись як субєктивне право учасників цивільних правовідносин, повязане з володінням, користуванням, розпорядженням речами, а також майновими вимогами, що виникають між учасниками цивільного обороту з приводу цих речей.

Згідно з ч. 1 ст. 144 ГК України майнові права субєкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а також внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. А особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною третьої вказаної статті визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому частини третьої ст. 331 ЦК України, може укласти договір щодо обєкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення обєкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис обєкта незавершеного будівництва.

30.09.2008 р. Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна було розроблено Технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) по вул. Микільсько-Слобідській, буд. № 2-г у м. Києві.

Згідно з Висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 06.10.2011 р., складеного Київською незалежною судово-експертною установою, нежитлова будівля мінімаркету під літ. "А", загальною площею 2 116, 2 кв.м., що знаходиться в м. Києві по вул. Микольсько-Слобідській, 2-г згідно документальних даних належить до ІІІ категорії складності обєктів цивільного призначення, є обєктом нерухомого майна, відповідає вимогам ДБН чинним в галузі будівництва станом на момент складання висновку згідно документальних даних по наступним показникам:

-загальним даним, характеристиці конструктивних елементів, будівельній готовності та технічному стану;

-наявності інженерних комунікацій електропостачання, опалення та вентиляції.

При цьому, експертом зроблено висновок, що враховуючи добрий технічний стан нежитлової будівлі мінімаркету під літ. "А", загальною площею 2 116, 2 кв.м., який не загрожує її безпечній експлуатації та 100 % будівельну готовність, обєкт придатний до експлуатації за призначенням станом на момент складання висновку.

Фактично, своїми діями, які полягали у невиконанні договірних зобовязань, відповідач створив перешкоди позивачу у завершенні процесу створення обєкта нерухомості та подальшої реєстрації на нього прав власності, оскільки в силу укладеного між сторонами договору відповідна частка мала бути передана згідно з розміром вкладу відповідачу, з огляду на що позивач був вимушений тривалий час вирішувати питання щодо врегулювання господарських відносин між сторонами відносно обєкта будівництва в частині необхідності належного виконання відповідачем зобовязань з фінансування будівництва, чим відповідно відповідач порушив майнові інтереси позивача та унеможливив реалізацію прав інвестора щодо набуття права власності на новостворене майно.

Враховуючи зазначене, права та законні інтереси позивача підлягають захисту в судовому порядку.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, власник не може бути позбавлений чи обмежений у здійсненні права власності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини другої ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не брав участі у фінансуванні будівництва спірного мінімаркету, відповідач втратив право отримати у власність частку обєкта будівництва, пропорційну фактично внесеним інвестиціям, оскільки таких інвестицій з його боку не було внесено, - позовні вимоги підлягають задоволенню.

Викладені у даному рішенні висновки узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України при вирішенні справ аналогічної категорії, постанови від 22.06.2011 р. у справі № 51/97-32/5, від 29.07.2010 р. № 32/147.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати право власності Приватного підприємства "Атіс-С" (02089, м. Київ, вул. Радистів, б. 64; ідентифікаційний код 33740095) на нежитлову будівлю мінімаркету загальною площею 2 116, 2 кв.м., що розташована в м. Києві по вул. Микільсько-Слобідська, 2-г.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілленіум Ріал Естейт" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 55/37; ідентифікаційний код 34603602) на користь Приватного підприємства "Атіс-С" (02089, м. Київ, вул. Радистів, б. 64; ідентифікаційний код 33740095) 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 19.12.2011 р.