Рішення № 20526042, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/51019.12.11

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С Логістікс"

про стягнення суми боргу 954 901,90 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2. - представник за довіреністю № 1875 від 22.09.11., ОСОБА_3. представник за довіреністю № 1 від 08.11.11.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С Логістікс" заборгованості за Договором № 7 від 01.03.2010 в розмірі 954 901,90 грн. основного боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження по справі № 53/510, розгляд справи призначено на 28.11.2011.

У звязку з незявленням в судове засідання 28.11.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 19.12.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 19.12.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 року між сторонами у справі було укладено Договір перевезення вантажу на території України № 7 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, перевізник (позивач) за плату здійснює перевезення довіреного йому замовником (відповідач) вантажу в пункт призначення, зазначений замовником в заявці по Договору, та видає його в особі, уповноважений замовником на одержання вантажу в заявці.

У своїй діяльності сторони керуються положеннями даного договору, Господарським та Цивільним Кодексами України, Статутом автомобільного транспорту України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 зі змінами та доповненнями) та іншими правовими актами чинного законодавства України (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору перевезення вантажу перевізником відбувається у відповідності із умовами заявки, що надається замовником на умовах пп. 2.2., 2.3. цього договору і є невідємною його частиною, а також у відповідності до погодженого сторонами графіку перевезень за маршрутом: Київ-Дніпропетровськ-Київ (Додаток № 2).

Матеріали справи містять Додаток № 1 до договору № 7 від 01.03.2010 «Заявка №__», Додаток № 2 до Договору № 7 від 01.03.2010 «Графік руху транспорту»та Додаток № 3 до Договору № 7 від 01.03.2010 «Вартість перевезення».

Також матеріали справи містять погоджені відповідачем відомості про можливі змін вартості перевезення в залежності від зміни вартості пального; вартість перевезення по маршрутам та графіки руху транспорту.

На виконання умов договору позивач виконав покладені на нього обовязки щодо перевезення вантажу, що підтверджується доданими до матеріалів справи підписаними обома сторонами, належним чином завіреними копіями актів виконаних робіт та актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ - 46 від 09 березня 2010 року, № ОУ - 47 від 13 березня 2010 року, № ОУ - 50 від 22 березня 2010 року, № ОУ - 57 від 27 березня 2010 року, № ОУ - 61 від 31 березня 2010 року, № ОУ - 63, № ОУ - 64 від 06 квітня 2010 року, № ОУ - 65 від 12 квітня 2010 року, № ОУ - 69 від 19 квітня 2010 року, № ОУ - 74 від 26 квітня 2010 року, № ОУ - 80 від 30 квітня 2010 року, № ОУ - 84/1 від 08 травня 2010 року, № ОУ - 86 від 16 травня 2010 року, № ОУ - 91 від 23 травня 2010 року, № ОУ - 98 від 30 травня 2010 року, № ОУ - 103 від 06 червня 2010 року, № ОУ - 105 від 13 червня 2010 року. № ОУ - 110/1, № ОУ - 111 від 20 червня 2010 року, № ОУ - 122 від 27 червня 2010 року, № ОУ - 126/1 від 30 червня 2010 року, ОУ 127 від 01.07.2010, ОУ - 128 від 04 липня 2010 року, № ОУ - 130 від 11 липня 2010 року, № ОУ - 133 від 18 липня 2010 року, № ОУ -136/1, № ОУ - 139 від 25 липня 2010 року, № ОУ - 146 від 31 липня 2010 року, № ОУ - 157 від 08 серпня 2010 року, № ОУ - 159 від 15 серпня 2010 року, № ОУ - 162 від 19 серпня 2010 року, № ОУ - 165 від 22 серпня 2010 року, № ОУ - 172 від 29 серпня 2010 року, № ОУ 173 від 30.08.2010.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник здійснює оплату перевізнику за виконані послуги на підставі рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника у термін 26 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних послуг.

В додатку № 4 до Договору сторони домовилися про те, що в період першого місяця після підписання договору, тобто з 01.03.2010 по 01.04.2010 оплата за виконання перевезення буде здійснюватися двома частинами. Перша частина на протязі 7 календарних днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури в розмірі 34000,00 грн., друга частина на протязі 26 банківських днів, з моменту отримання замовником всіх необхідних документів.

Як стверджує позивача, ним було виставлено відповідачу рахунки на оплату по підписаним актах приймання-передачі виконаних послуг.

Як зазначає позивач, ним було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою про оплату наданих послуг відповідно до Договору.

У відповіді на претензію відповідач повідомив позивача, що надана претензію на суму в розмірі 954901,90 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі та гарантував, що вказані кошти будуть перераховані на рахунок позивача до 01.04.2011.

Проте відповідач за надані на його користь послуги на суму в розмірі 954 901,90 грн. не розрахувався.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України визначає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини першої статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строк оплати за здійснене перевезення встановлений в п. 4.2 Договору та додатковою угодою № 4.

Станом на день розгляду справи відповідач за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, доказів проведених розрахунків суду не надав, заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 954 901,90 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 954 901,90 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором правомірна та підлягає задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд С Логістікс" (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, ідентифікаційний код 36136321, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 954 901 (девятсот пятдесят чотири тисячі девятсот одна) грн. 90 коп. боргу, 9 549 (девять тисяч пятсот сорок девять) грн. 02 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 22.12.2011