Рішення № 20524521, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/295-22/33519.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства «Відрадненське»

про стягнення заборгованості

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. (довіреність № 331 від 30.09.2011р.);

від відповідача ОСОБА_2. (довіреність № 01-Ю від 04.01.2011р.);

В судовому засіданні 19.12.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Справа судом першої інстанції розглядається вдруге.

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», яке змінило назву організаційно-правової форми на Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(надалі ПАТ «АК «Київводоканал», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Відрадненське»(надалі КП «Відрадненське», відповідач) суми основного боргу в розмірі 540666, 24 грн., інфляційних втрат в розмірі 18859, 18 грн., три проценти річних в розмірі 1557, 71 грн., пені в розмірі 10644, 35 грн..

Після скасування прийнятих у справі рішень, згідно з Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2011р. заявлені позовні вимоги підтримані, від позивача отримані пояснення, в яких містяться обґрунтування заявленого позову до відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем згідно укладеного договору № 08204-А/2-09 від 01.04.2008р. рахується заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка за період 01.12.2009р. по 01.04.2010р. становила 540666, 24 грн.. З посиланням на положення договору, керуючись нормами Цивільного кодексу, враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, 3% річних та інфляційні збитки.

Заперечення відповідача викладені письмово у поясненнях та додаткових поясненнях на позов, згідно з якими позивач просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що сума основного богу нарахована позивачем за холодну воду, що йде на підігрів, при цьому постачання позивачем холодної води відповідачу для приготування гарячої води умовами договору не передбачено. За твердженням відповідача, постачання холодної води для приготування гарячої води є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Табуляграми за кодом 9-51569 підприємство не приймає, кожного місяця повертає їх до позивача, а за спірний період грудень 2009р. березень 2010р. заборгованість складала 17899, 10 грн., яку відповідачем було сплачено 02.07.2010р..

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, здійснивши необхідні дії на виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з договором 08204-А/2-09, що укладений між ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»та Комунальним підприємством «Відрадненське»Соломянської районної у м. Києві ради 01.04.2008р., постачальник (позивач у справі) зобовязувався надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент (відповідач у справі) зобовязувався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994р., Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002р., а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за договором.

Спір переданий на розгляд суду у даній справі виник внаслідок наявної заборгованості відповідача за договором № 08204-А/2-09 від 01.04.2008р., яка за даними позивача, становить суму в розмірі 540666, 24 грн., що несплачена за спожиті з 01.12.2009р. по 01.04.2010р. послуги з постачання води та приймання стічних вод.

Заявлені позовні вимоги про стягнення боргу та нарахованих сум пені, інфляційних збитків та 3% річних задоволенню не підлягають при врахуванні наступного.

Облік поставленої води та кількість прийнятих стоків, визначено договором у підрозділі 2.1, і такий згідно з п. 2.1.1 здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування; у випадку наявності у абонента декількох обєктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом; обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника...

В силу положень договору (п. 2.1.6) облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обовязковому звірянню у постачальника; абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги; Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами; звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків; в разі невиконання абонентом зазначеного пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Перелік лічильників води по яким було здійснено фіксацію спожитих послуг з водопостачання та водовідведення в періоді з 01.12.2009р. по 01.04.2010р., а також акти про зняття показників з приладів обліку, дебетово-інформаційні повідомлення про оплату рахунків, залучені до матеріалів справи і ними підтверджується факт виконання договору у вказаному періоді.

При врахуванні вищенаведених положень договору (п. 2.1.6), табуляграми за кодом 9-51569 по обліку води, що йде на підігрів по бойлерам ПАТ «Київенерго»(бойлер на балансі УТРМ-6 по коду 9-51569) підприємством відповідача не приймаються та кожного місяця повертаються позивачу. Сума нарахувань за період з грудня 2009р. по березень 2010р. за споживання холодної води, що йде на підігрів по коду 9-51569 (по бойлерам, які знаходяться на балансі УТРМ-6) становить 522767, 47 грн..

Згідно з п. 7.1 договору, договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами; договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону про його припинення; відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в періоді щодо якого розглядається спір, суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 3.3.5 договору визначено обовязок абонента сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах договору.

Згідно зі статтею 1 закону України «Про теплопостачання», теплова енергія це товарна продукція, що виробляється на обєктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Даний висновок підтверджується також постановами Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.11 р. у справі № 7/222 та інших.

Порядок розрахунків за договором визначений у підрозділі 2.2 договору, та зокрема, згідно з п. 2.2.1 постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів…, а у відповідності з п. 2.2.3 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву по коду 9-51569 (по бойлерам, які знаходяться на балансі УТРМ-6) (по сумі 522767, 47 грн.), задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобовязань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, а матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень згідно яких проводились нарахування за кодом 9-51569 у спірному періоді на вказану суму, вимог суду з цього приводу позивачем не виконано (ухвала від 06.10.2011р.).

Сума заборгованості відповідача по спірному періоду з 01.12.2009р. по 01.04.2010р. в розмірі 17899, 10 грн. (540666, 24 грн. 522767, 47 грн. = 17898, 77 грн.) погашена 02.07.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 25 залученим до матеріалів справи та є свідченням відсутності спору між сторонами в цій частині.

У відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Станом на час прийняття рішення у справі спору між сторонами в частині стягнення заборгованості в розмірі сплачених коштів не існує, провадження по розгляду заявлених позивачем вимог в цій частині підлягає припиненню саме внаслідок дій вчинених відповідачем щодо погашення боргу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з п. 4.2 у разі порушення строків виконання зобовязання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу; нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобовязання мало бути виконано; оплата абонентом пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, нарахування пені, 3% річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобовязання абонентом встановлена п. 4.2 договору, а обовязковість сплати річних в розмірі 3% на вимогу кредитора встановлено ст. 625 ЦК України.

Однак, з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобовязання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо з постачання холодної питної води (з урахуванням того, що нарахування по сумі 522767, 47 грн. за кодом 9-51569 (питна вода, що іде на підігрів) не відповідають умовам договору та не можуть бути складовою боргу відповідача.

Надані позивачем розрахунки пені, 3% річних не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно зазначені позовні вимоги є необґрунтованими, що не позбавляє позивача звернутись до суду із самостійним позовом про стягнення санкцій, розрахованих відповідно до вимог ст. 232 ГК України.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 171, 51 грн. та 7, 08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів»якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження в частині розгляду вимог про стягнення з Комунального підприємства «Відрадненське»17899, 10 грн. основного боргу.

2. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Відрадненське»Соломянської районної у місті Києві ради (03061, м. Київ, вул. Михайла Донця 15-А, ідент. код 35756950) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, ідент. код 03327664) 171, 51 грн. (сто сімдесят одну гривню 51 копійку) та 7, 08 грн. (сім гривень 08 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 22.12.2011