Рішення № 20524512, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/35512.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Простягнення 1454,50 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачане зявився

від відповідача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.02.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(далі відповідач) про стягнення 1454,50 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 7510Г-а/113П від 24.03.2011, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 1427,01 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 03.11.2011р. порушено провадження у справі № 1/355 та призначено розгляд на 12.12.2011 р.

28.11.2011 позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

12.12.2011р. представник позивача у судове засідання не зявився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.03.2011 між позивачем АТ «СК «АХА Страхування»як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 7510Г-а/113П, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ/6787472, між відповідачем ВАТ «НАСК «Оранта», як страховиком та гр. ОСОБА_3, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки ВАЗ 21121, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно з Довідкою ВДАІ в Запоріжській області РУ ГУ МВС, 16.05.2011 на вул. Набережній в м. Запоріжжі сталася ДТП за участю транспортного засобу «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, під його керуванням та транспортного засобу ВАЗ 21121, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить гр. ОСОБА_3 під його керуванням.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 у справі № 3-1994/2011, гр. ОСОБА_3, визнано винним , проте відповідно до ст. 22 КУ про адміністративні правопорушення винесено усне зауваження.

Відповідно до страхового акту № 2011/V/OMOD06167/VESKO9876 від 25.05.2011, складеного експертом Корнєвою А., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Renault Duster», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 1427,01 грн., які були виплачені згідно платіжного доручення № 4952 від 26.05.2011.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача, в порядку регресу 1427,01 грн. страхового відшкодування, 23,03 грн. пені, 4,46 грн. 3% річних а також судові витрати.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_3 не було притягнуто до адміністративної відповідальності, то у позивача відсутнє право вимоги відшкодування в порядку регресу.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, оскільки у відповідності до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 31.05.2011 у справі № 3-1994/2011 гр. ОСОБА_3, чия цивільно-правова відповідальність була застрахована відповідачем, визнано винним, про що свідчить мотивувальна частина зазначеного рішення, проте внаслідок малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, ОСОБА_3 винесено усне зауваження.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 1427,01 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 23,03 грн. пені, 4,46 грн. 3% річних, то дана вимога позивача не підлягає задоволенню, оскільки спеціальним законодавством , які застосовуються до даних правовідносин Закону України «Про страхування»та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресними вимогами до страхової компанії , відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відповідно відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційної складової, то дана вимога є не обгрнутованою, оскільки зазначені штрафні санкції заявляються, у разі прострочення грошового зобов”язання, а між сторонами грошових зобов"язань не існує.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 1454,50 грн. в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню частково.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 0034186, адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська 75) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(код ЄДРПОУ 26183400, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України 57-В) 1427 (одну тисячу чотириста двадцять сім) грн. 01 коп. суми страхового відшкодування, 99 (девяносто девять) грн. 96 коп. - витрат по сплаті державного мита та 231 (двісті тридцять одну) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мельник В.І.

(Дата складання повного тексту рішення: 19.12.2011)