Рішення № 20523782, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/38215.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»

Простягнення 45172,07 грн. по первісному позову та про визнання договору недійсним по зустрічному позову

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Сай В.І.

Від відповідача Ясиновський І.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»34200,00 грн. орендної плати за договором № 16/02-203 від 31.12.2009р., 2422,07 грн. пені, 8550,00 грн. штраф, а всього 45172,07 грн.

До початку розгляду справи представник відповідача надав зустрічну позовну заяву від 04.10.2011р., про визнання недійсним договір № 16/02-203 на оренду нежилих приміщень за адресою: 83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4 від 31.12.2009р., укладеного між приватним акціонерним товариством «Донецькбудтранспостач»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс».

Відповідно до ст. 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши зустрічну позовну заяву, суд відзначив, що вона відповідає ст. 60 ГПК України, тому прийняв її до спільного розгляду з первісним позовом.

14.10.2011р., представник позивача за первісним позовом надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009р. між Приватним акціонерним товариством «Донецькбудтранс-постач» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-сервіс»було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 16/02-203.

Приміщення знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, площею 54,0 кв.м., строк оренди з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. із можливістю пролонгації за умови згоди сторін (п.3.1. договору).

Факт передачі приміщення в користування відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 01.01.2010р., який підписано сторонами.

Відповідно до п.4.1. та 4.2. договору за користування приміщенням відповідач зобовязаний сплачувати щомісяця орендної плату в розмірі 3800 грн.

Орендну плату перераховувати позивачу на його поточний рахунок у банку до 10 числа кожного поточного місяця.

Позивач стверджує, що відповідач за перші місяці дії договору дотримувався свого обовязку та перераховував позивачу орендну плату, проте починаючи з квітня 2010р., відповідач припинив вносити плату, але продовжував користуватися приміщенням.

Тому, позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 34200 грн., яка залишається несплаченою.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення заборгованості по за договором № 16/02-203 від 31.12.2009р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

В оскаржуваному Договорі зазначено, що орендодавцем є позивач за первісним позовом, від імені якого діє генеральний директор Зеленевський М.Ю.

Однак судом встановлено, що при укладенні Договору були порушені норми чинного законодавства, оскільки генеральний директор Зеленевський М.Ю. його не підписував, а підписала Договір зі сторони позивача невідома особа.

Відповідно до ч.І cт. 215 Цивільного кодексу України, підставою для визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину в контексті положень зазначених вище частин статті 203 Цивільного кодексу України є:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей.

Відповідно до cт. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Чинним законодавством встановлено такі вимоги щодо письмової форми правочину. Зокрема, ч.ч. 1, 2 cт. 207 Цивільного кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 cт. 181 Господарського кодексу України передбачено аналогічну за змістом норму, зокрема зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Тобто, в силу вищенаведених норм права, для того, щоб правочин вважався вчиненим в письмовій формі, необхідно, щоб його зміст, викладений в одному чи декількох документах, листах, телеграмах, факсограмах, телефонограмах тощо, якими обмінялись сторони, що є юридичними особами, був підписаний особами, уповноваженими на це її установчими документами та скріплений їх печатками.

Як вбачається зі змісту оспорюваного Договору, він вчинений в письмовій формі, однак зі сторони відповідача підписаний не відомою особою, оскільки біля прізвища генерального директора - М.Ю.Зеленевський проставлений підпис невідомої особи.

Підпис М.Ю.Зеленевського добре видно на копії свідоцтва про державну реєстрацію ПАТ «Донецькбудтранспостач»та на довіреності від ПАТ «Донецькбудтранспостач»від 14.06.2011р. і він значно відрізняється від того, який проставлено на договорі та Акті.

Це вказує, що Договір та Акт від імені відповідача підписаний не уповноваженою на те особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 3 cт. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Суд вважає, що підписання Договору невідомою особою зі сторони Відповідача не є його вільним волевиявленням, а також він укладений особою, яка не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не є законним представником Відповідача в той час, як ним на той час був її генеральний директор Зеленевський М.Ю., та відповідно такий договір укладено в порушення норм чинного законодавства, оскільки фактично не було дотримано письмової форми правочинну, так як зі сторони відповідача він підписаний не законним представником - генеральним директором Зеленевським М.Ю., а не уповноваженою та невстановленою особою.

Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Отже, оформлення акту без передачі наймачеві приміщення не створює правових підстав для обчислення строку оренди.

В наданих позивачем до позову копії акту передачі майна вказано, що передане офісне приміщення.

Проте сторони не дійшли згоди (і тому у вказаному акті та спірному договорі оренди відсутня інформація): щодо складу і вартості приміщення з урахуванням її індексації, що передається в оренду; не визначено конкретно, яке саме приміщення в будівлі передається в оренду. Саме тому не відбулась фактична передача майна в оренду згідно договору оренди. І саме тому сторони не оформили таку передачу відповідним документом (актом) згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України. А тому наданий акт не може створювати правові наслідки. Крім того, відсутні правові підстави для обчислення строку оренди в разі підписання акту передачі не уповноваженою особою.

Акт передачі майна, наданий позивачем до позову, не є підписаними належно уповноваженою особою відповідача. Зокрема, як вже зазначалося вище, підпис на договорі оренди Генерального директора відповідача Зеленевського М.Ю. абсолютно відрізняється від підпису на свідоцтві про держану реєстрацію відповідача та довіреності від 14.06.2011р.

Отже дії щодо укладення договору оренди від імені позивача за первісним позовом здійснювала належним чином не уповноважена особа, що також дає підстави вважати договір оренди недійсним згідно ст.ст. 215 та ч.2 ст.203 ЦК України.

Твердження Позивача по первісному позову, що договір оренди нежитлового приміщення № 16/02-203 та Акт приймання передачі майна по Договору, складений 01.01.2010р. були підписані уповноваженою на те особою Борщевою Олександрою Андріївною, за довіреністю №293 від 12.12.2009р. спростовуються матеріалами справи, та судом не приймаються.

Так, в процесі розгляду справи представник ПАТ “Донецькбудтрансполстач” (позивач за первісним позовом) надав копію Довіреності № 293 від 12.12.2009 року, якою за його твердженням уповноважено громадянку ОСОБА_1 підписувати договори від імені ПАТ “Донецькбудтрансполстач”.

Представник відповідача стверджував, що оскільки в преамбулі договору оренди №16/02-203 від 31.12.2009 року, в реквізитах договору оренди №16/02-203 від 31.12.2009 року та в Акті приймання-передачі майна по договору оренди № 16/02-203 від 31.12.2009 року вказано зовсім іншу особу, а саме “генеральний директор Зеленевський М.Ю,” і не має жодного посилання на нібито існуючу на той час довіреність №293 від 12.12.2009 року на громадянку ОСОБА_1, у нього є підстави вважати, що така довіреність була виготовлена під час розгляду справи 4/382 і її не існувало на момент укладення договору оренди № 16/02/203 від 31.12.2009 року.

Тому просив витребувати у позивача оригінал Довіреності № 293 від 12.12.2009 року.

Представником ПАТ “Донецькбудтрансполстач” доведено суду, що оригінал довіреності 12.12.2009 року за № 293 знаходиться в матеріалах справи № 40/263 2010 року за позовом ПАТ “Донецькбудтрансполстач” до ТОВ “Техноізол-8” про стягнення 68140,58 грн., що розглядається Господарським судом Донецької області.

Для повного та обєктивного розгляду господарської справи, з метою встановлення фактів, які мають істотне значення для справи, і постановлення по ній законного і обґрунтованого рішення, керуючись ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд звернувся до Господарського суду Донецької області з проханням надати оригінал Довіреності № 293 від 12.12.2009 р., що знаходиться в матеріалах справи № 40/263 2010 року за позовом ПАТ “Донецькбудтрансполстач” до ТОВ “Техноізол-8” про стягнення 68140,58 грн.

Господарський суд Донецької області повідомив Господарський суд міста Києва, що в матеріалах справи № 40/263 2010 року за позовом ПАТ “Донецькбудтрансполстач” до ТОВ “Техноізол-8” зазначена Довіреність № 293 від 12.12.2009 року на імя ОСОБА_1 відсутня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем по первісному позову не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення первісного позову.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем за зустрічним позовом належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування зустрічних позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач за зустрічним позовом довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу по первісному та зустрічному позову згідно ст. 49 ГПК України покладаються на Приватне акціонерне товариство «Донецькбудтранспостач»(позивача за первісним позовом).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Зустрічний позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 16/02-203 на оренду нежилих приміщень за адресою: 83017, м. Донецьк, вул.. Овнатаняна, 4 від 31.12.2009р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Донецькбудтранспостач»(83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, код ЄДРПОУ 21970843) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс»(03061, м. Київ, вул. М.Шепелєва, 7, код ЄДРПОУ 31245422).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецькбудтранспостач»(83017, м. Донецьк, вул. Овнатаняна, 4, код ЄДРПОУ 21970843) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Сервіс»(03061, м. Київ, вул. М.Шепелєва, 7, код ЄДРПОУ 31245422) 85 (вісімдесят пять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

2. В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 21.12.2011р.