Рішення № 20523751, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/43207.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна "

до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1

про стягнення 8 914, 31 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

Від позивача: Куликов О.В.

Від відповідача: не зявились

Від третьої особи: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 8 809,56 грн. та 104,75 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 008276 від 11.10.2010 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна " та ОСОБА_3, внаслідок настання страхового випадку дорожньо-транспортної пригоди, здійснив виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номер НОМЕР_1, а тому відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України позивач отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу BMW 523, державний номер НОМЕР_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська екологічна страхова компанія», а також з огляду на те, що водія BMW 523 визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаОСОБА_1 призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.11.2011 р. за участю представників сторін, яких зобовязано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача і третьої особи та неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання своїх представників не направляв; заявлені позовні вимоги не заперечив.

Частиною 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститися відомості щодо місця проживання фізичної особи підприємця.

З наявного в матеріалах справи Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.11.2011 р. вбачається, що місцем реєстрації відповідача є 03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б

Ухвалу про порушення провадження у справі від 02.11.2011 р. судом направлено на зазначену у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача, що підтверджується відмітками відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вказаної ухвали.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі відповідачем отримано 07.11.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.11.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та оскільки клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи не надходило суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 07.12.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна " та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту АМ №008276, за умовами якого Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна "взяла на страхування майнові інтереси ОСОБА_3, повязані із володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.7. договору страховик шляхом виплати страхового відшкодування відповідно до умов та зобовязань за цим договору в межах ліміту відшкодування компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та повязані з втратою застрахованого ТЗ або з відновлювальним ремонтом такого ТЗ.

24.11.2010 р. у м. Києві по вулиці Глибочицькій, 12, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, під управлінням ОСОБА_3 та автомобіля «BMW 523», державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_1.

В результаті ДТП було пошкоджено застрахований Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна " автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, що підтверджується довідкою № 8729763 від 02.12.2010 р. про дорожньо-транспортну пригоду, видану відділом державної автомобільної інспекції Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (копія у матеріалах справи).

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10.12.2010 р. було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП у звязку з порушенням вимог п. 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України та притягнено його до адміністративної відповідальності, стягнувши штраф у сумі 340,00 грн. (стаття 124 КУпАП).

З матеріалів справи вбачається, що власник застрахованого автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, - Шаверська Валентина Володимирівна звернулося до позивача 24.11.2010 р. із заявою на виплату страхового відшкодування у звязку з страховим випадком (ДТП) за договором добровільного страхування наземного транспорту АМ №008276 від 11.10.2010 р.

08.12.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «СОС Сервіс Україна»було складено звіт № 1234/10 про оцінку колісного транспортного засобу.

Відповідно до Звіту № 1234/10 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1 від 08.12.2010 р. в результаті його пошкодження при ДТП складає 9 413,82 грн.

23.12.2010 р. позивачем було складено страховий акт №UA2010112400002/L01/02, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 8 809,56 грн.

Відповідно до зазначених вище звіту про оцінку колісного транспортного засобу, розрахунку страхового відшкодування, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 8 809,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 14914 від 28.12.2010 р. (копія у матеріалах справи).

Таким чином, позивачем були понесені витрати у розмірі 8 809,56 грн., а саме сплата ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 8 809,56 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль марки «BMW 523», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_1, застрахований Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2752867 від 12.03.2010 р.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія, який керував автомобілем «BMW 523», державний номер НОМЕР_2, встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.11.2010 р.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна " заявою № 364/3/2011-06/ИР від 22.06.2011 р., яка отримана відповідачем 29.06.2011 р. звернулося до відповідача з вимогою відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 8 809,56грн.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідачами не сплачено страхового відшкодування, у звязку з чим він просить стягнути 8 809,56 грн. шкоди та 104,75 грн. пені.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У п. 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до п. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Доводи позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8 809,56 грн. відповідачем не спростовані, на предявлену позивачем регресну вимогу за № № 364/3/2011-06/ИР від 22.06.2011 р. про відшкодування майнової шкоди відповідач мотивованої відповіді не надав, виплати не здійснив, доказів протилежного до суду не надав.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 8 809,56 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 104,75 грн. пені за прострочення виплати страхового відшкодування.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тож, пеня є способом відповідальності за порушення зобов'язання та застосовується у випадку, передбаченому договором чи законом.

Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"(у редакції статті чинній до її зміни Законом України від 17.02.2011 № 3045-VI, який набув чинності 19.09.2011) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

При цьому, згідно приписів ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, встановлений ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України перехід права вимоги, та його обмеження фактичними витратами визначає лише те, що у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, особа, яка її завдала, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Разом з тим, зазначені приписи не обмежують позивача права компенсувати за рахунок відповідача у порядку, визначеному вказаними нормами права, витрати, та покласти на відповідача відповідальність у вигляді пені.

Оскільки, відповідач взяв на себе зобовязання відповідати за заподіяну шкоду у межах суми, що покриває завдану шкоду, та до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки, але останні свого обов'язку не виконав, суд погоджується з висновками позивача про наявність правових підстав щодо стягнення з відповідача пені.

Аналогічні висновки про правомірність стягнення пені у випадку несвоєчасного виконання страховиком обовязку з компенсації суми страхового відшкодування містяться в постанові Вищого господарського суду України у справі № 48/144 від 07.09.2011 р.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за період з 30.09.2011 р. до 28.10. 2011 р. становить 104, 75 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5-Б, код 30729278) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна " (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код 20782312) 8 809, 56 (вісім тисяч вісімсот девять грн. 56 коп. ) грн. шкоди, 104, 75 (сто чотири грн. 75 коп.) грн.. пені, 102, 00 (сто дві грн. 00 коп.) грн. - державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяПригунова А.Б. Повне рішення складено: 12.12.2011 р.