Рішення № 20523421, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 26/303

08.12.11 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства “ Райффайзен Банк Аваль ” в особі Київської регіональної дирекції АТ “ Райффайзен Банк Аваль ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торговельний дім “ Ласуня ”

Про стягнення 3 993 698, 40 грн.

Суддя Пінчук В.І.

Представники:

Від позивача Гіндрюк Т.С. –предст.

Від відповідача не з’явився

Рішення прийняте 08.12.2011 р., оскільки у судовому засіданні 10.11.2011 р. розгляд справи відкладався відповідно до п. 1 ст. 77 ГПК України.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за процентами в сумі 3 993 698, 40 грн. в томі числі:

- за кредитним договором 010/14/06/001 від 04.01.2008 р. в сумі 78 082, 20 грн.;

- за кредитним договором 010/14/528 від 13.07.2008 р. в сумі 437 817, 00 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/529 від 15.07.2009 р. в сумі 787 506, 30 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/540 від 17.09.2009 р. в сумі 2 193 726, 05 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/532 від 24.07.2009 р. в сумі 101 828, 29 грн.;

- за договором овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010 р. в сумі 394 738, 56 грн.

Представник відповідача у судове засідання двічі не з’явився і відзив на позовну заяву суду не надав.

Згідно ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2007 р. між публічним акціонерним товариством “ Райффайзен Банк Аваль ” ( позивачем, кредитором ), товариством з обмеженою відповідальністю “ Торговельний дім “ Ласуня ” ( відповідачем, позичальником - 1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю “ Ласуня Трейд ” ( позичальником –2 ) була укладена генеральна кредитна угода № 010/14/242/1, відповідно до умов якої кредитор зобов’язався надавати позичальникам кредитні кошти, відкривати гарантії в порядку і на умовах, визначених в угоді та кредитних договорах, договорах про надання гарантій, укладених в її рамках.

В рамках зазначеної генеральної кредитної угоди між позивачем та відповідачем були укладені:

- кредитний договір № 010/14/06/001 від 04.01.2008 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 7 132 893, 00 грн. строком до 01.07.2011 р. під 20% річних з 07.07.2010 р.;

- кредитний договір № 010/14/528 від 13.07.2009 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 35 631 733, 01 грн. строком до 01.07.2011 р. під 20% річних з 07.07.2010 р.;

- кредитний договір № 012/14/529 від 15.07.2009 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 7 310 000, 00 грн. строком до 12.12.2012 р. під 21, 9 % річних;

- кредитний договір № 012/14/540 від 17.09.2009 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 13 715 000, 00 грн. строком до 01.09.2014 р. під 24% річних з 09.07.2010 р.;

- договір овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2009 р., за умовами якого позивач відкрив відповідачу овердрафт з лімітом 2 000 000, 00 грн., строком дії ліміту до 01.07.2011 р. з процентною ставкою в залежності від строку безперервного дебетового сальдо: до 4 днів включно –18%, від 5 до 9 днів включно –20%, від 10 до 14 днів включно – 21%, від 15 до 30 днів включно –22%, в разі перевищення максимального строку –45%.

Крім того, між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 012/14/532 від 24.07.2009 р., за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 889 363,71 грн., строком до 12.06.2013 р. під 21,9%.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов’язання за укладеними договорами в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в сумах та в строки, передбачені кредитними договорами.

Відповідно до умов зазначених кредитних договорів, відповідач зобов’язався використати кредити на визначені договорами цілі, забезпечити повернення кредитів та сплату нарахованих відсотків, пені, штрафів та інших платежів на умовах договорів.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору № 010/14/06/001 від 04.01.2008 р., відповідач зобов’язався сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячно платіжним дорученням на рахунок нарахованих доходів не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору № 010/14/528 від 13.07.2009 р., кредитного договору № 012/14/529 від 15.07.2009 р., кредитного договору № 012/14/540 від 17.09.2009 р. та кредитного договору № 012/14/532 від 24.07.2009 р., проценти за користування відповідач сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів позивача, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Відповідно до п. 2.4 договору овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2009 р., проценти за користування овердрафтом відповідач сплачує щомісяця на рахунок нарахованих доходів позивача, не пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно при погашенні овердрафту.

Судом встановлено, що відповідач з листопада 2010 року не виконує свої обов’язки за укладеними кредитними договорами в частині сплати процентів за користування кредитними коштами.

13.12.2010 р. з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 09-07/09/7144 щодо дострокового погашення заборгованості за укладеними кредитними договорами, але вимоги позивача не задоволені, в тому числі і по сплаті процентів за користування коштами.

22.11.2010 р. господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 43/438 про визнання банкрутом ТОВ “ Торговельний дім “ Ласуня ”.

10.12.2010 р. постановою зазначеного суду боржник визнаний банкрутом.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.12.2010 р. здійснено перехід до загальних процедур, а саме до процедури розпорядження майном, постанова про визнання боржника банкрутом вважається такою, що втратила чинність.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника поширюється на задоволення вимог конкурсних кредиторів за грошовими зобов’язаннями, а також на задоволення вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, які виникли у зв’язку з відмовою боржника від виконання зобов’язань, у порядку передбаченому ч. 10 ст. 17 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі.

Станом на 15.08.2011 р. сума загальної заборгованості відповідача за процентами за кредитними договорами та договором овердрафту, що виникли після 22.11.2010 р. –порушення провадження у справі про банкрутство боржника, становить 3 993 698, 40 грн., в тому числі:

- за кредитним договором № 010/14/06/001 від 04.01.2008 р. в сумі 78 082, 20 грн.;

- за кредитним договором № 010/14/528 від 13.07.2009 р. в сумі 437 817, 00 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/529 від 15.07.2009 р. в сумі 787 506, 30 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/540 від 17.09.2009 р. в сумі 2 193 726, 05 грн.;

- за кредитним договором № 012/14/532 від 24.07.2009 р. в сумі 101 828, 29 грн.;

- за договором овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010 р. в сумі 394 738, 56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до 1. ст. 1 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

За змістом цієї норми, боржник повинен виконувати зобов’язання, які виникли після введення мораторію.

Згідно ч. 1 ст. 1 зазначеного Закону, поточні кредитори –кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі.

Зобов’язання щодо сплати процентів за кредитним договором, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, є поточними вимогами, а тому приписи мораторію на них не поширюються.

Частиною першою ст. 23 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, передбачено, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ Торговельний дім “ Ласуня ” ( 01103, м. Київ, вул. М. Драгомирова, 4, код 32310083 ) на користь Публічного акціонерного товариства “ Райффайзен Банк Аваль ” в особі Київської регіональної дирекції АТ “ Райффайзен Банк Аваль ” ( 01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7-б, код 23494105 ) заборгованість в розмірі 3 993 698 ( три мільйона дев’ятсот дев’яносто три тисячі шістсот дев’яносто вісім ) грн. 40 коп., в тому числі: - за кредитним договором № 010/14/06/001 від 04.01.2008 р. в сумі 78 082 ( сімдесят вісім тисяч вісімдесят дві ) грн. 20 коп.; - за кредитним договором № 010/14/528 від 13.07.2009 р. в сумі 437 817 ( чотириста тридцять сім тисяч вісімсот сімнадцять ) грн. 00 коп.; - за кредитним договором № 012/14/529 від 15.07.2009 р. в сумі 787 506 ( сімсот вісімдесят сім тисяч п’ятсот шість ) грн. 30 коп.;- за кредитним договором № 012/14/540 від 17.09.2009 р. в сумі 2 193 726 ( два мільйона сто дев’яносто три тисячі сімсот двадцять шість ) грн. 05 коп.; - за кредитним договором № 012/14/532 від 24.07.2009 р. в сумі 101 828 ( сто одну тисячу вісімсот двадцять вісім ) грн. 29 коп.; - за договором овердрафту № 015/14/604 від 09.07.2010 р. в сумі 394 738 ( триста дев’яносто чотири тисячі сімсот тридцять вісім ) грн. 56 коп., 25 500 ( двадцять п’ять тисяч п’ятсот ) грн. 00 коп. державного мита та 236 ( двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК Кодексу.

Суддя

В.І.Пінчук

дата підписання повного тексту рішення 19.12.2011 р.