Рішення № 20523083, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/515

19.12.11

За позовом Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України

до Приватного підприємства “Будгаранткомфорт”

про стягнення 273628,48 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: не з’явилися

від відповідача: не з’явилися

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства “Будгаранткомфорт” заборгованості по Договору Субпідряду № 1 від 05.07.2009 на виконання робіт по улаштуванню бетонного покриття по існуючій основі в розмірі 273628,48 грн., в тому числі 209 354,00 грн. основного боргу, 35 171,43 грн. збитків від інфляції, 12 905,38 грн. 3% річних, 16 197,67 пені.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.09.2011 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.10.2011 справу № 5015/5441/11 було скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 справу № 5015/5441/11 прийнято до провадження, справі присвоєно № 53/515 та розгляд справи призначено на 28.11.2011.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 28.11.2011 представників сторін розгляд справи відкладено на 19.12.2011.

В судове засідання 19.12.2011 представник позивача не з’явився, про причини неявки суду невідомо.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

05.07.2009 між сторонами у справі укладено Договір субпідряду № 1 на виконання робіт по улаштуванню а/бетонного покриття по існуючій основі (надалі –договір).

Згідно з пунктом 1.1 договору підрядник (відповідач) доручає, а субпідрядник (позивач) забезпечує відповідно до кошторисної документації та умов Договору виконання будівельно-монтажних робіт по улаштуванню а/бетонного покриття по існуючій основі.

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису, що є невід’ємною частиною Договору, є динамічною і складає: 174462,00 грн., ПДВ: 34892,00 грн.; разом: 209354,00 грн. (п. 3.1 Договору).

Згідно з актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2009, який підписано уповноваженими представниками сторін (підрядника та субпідрядника), посвідчений печатками останніх (належним чином засвідчена копія знаходяться в матеріалах справи), загальна вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт склала 209354,00 грн.

Відповідно до п. 13.2 договору, оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дня підписання документів (акту виконаних робіт КБ-2в) підрядником.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку по оплаті виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, позивач звернувся з указаним позовом про стягнення з відповідача 209354,00 грн. основного боргу.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником –як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником –за порушення субпідрядником свого обов’язку (ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України).

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору (п. 13. 2) передбачають оплату прийнятих робіт протягом 5-ти банківських днів з дня підписання документів (акту виконаних робіт КБ-2в) підрядником.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем обов’язку та строків оплати за виконані роботи судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач умови укладеного між сторонами договору виконав належним чином, що підтверджується двосторонньо підписаним та посвідченим печатками сторін актом, однак відповідач, всупереч умов договору, виконані позивачем роботи не оплатив.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з’явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині основного боргу в сумі 209354,00 грн. та їх задоволення.

У зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання позивач також просить суд стягнути з відповідача 16197,67 грн. пені нарахованої у період з 08.08.2010 по 08.02.2011.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 16.3 договору передбачено, що підрядник несе відповідальність за порушення зі своєї вини таких зобов’язань і у таких сумах: за порушення грошових зобов’язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) неустойку у розмірі не менше облікової ставки НБУ від простроченої суми із урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

При дослідженні наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивач обраховує пеню у період з 08.08.2010 по 08.02.2011, проте як прострочення заборгованості відповідача виникла з 08.08.2009 і необхідно нараховувати пеню у період з 08.08.2009 по 08.02.2010.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА»суд встановив, що сума пені нарахована у період з 08.08.2009 по 08.02.2010 перевищує суму пені нараховану позивачем у період з 08.08.2010 по 08.02.2011.

П. 2 статті 83 ГПК України передбачено, що суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки відповідного клопотання заявлено не було, то суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 16197,67 грн. за заявленою сумою позивачем.

Також позивач просить стягнути з відповідача 37893,03 грн. інфляційних втрат та 12905,38 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12905,38 грн. та збитків від інфляції в розмірі 37893,03 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Будгаранткомфорт” (03118, м. Київ, проспект Червонозоряний, 128, код ЄДРПОУ 36152596, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства “Львівський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України (79053, м. Львів, вул. В. Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) суму основного боргу у розмірі 209354 (двісті дев’ять тисяч триста п’ятдесят чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 16197 (шістнадцять тисяч сто дев’яносто сім) грн. 67 коп., 3% річних у розмірі 12905 (дванадцять тисяч дев’ятсот п’ять) грн. 38 коп., 37893 (тридцять сім тисяч вісімсот дев’яносто три) грн. 03 коп. збитків від інфляції, 2736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 21.12.2011