Рішення № 20520190, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/39014.12.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»до Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»про стягнення 15 613, 77 грн., за участю представників позивача ОСОБА_1 довіреність № 233/07/11 від 11.07.2011 року, відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 13 138, 81 грн. збитків, 1690, 95 грн. пені, 232, 18 грн. 3 % річних, 551, 83 інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 серпня 2008 року у м. Сімферополі на перехресті вулиць Гайдара та Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 21113», державний номер ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 що належить ОСОБА_4 (страхувальник позивача).

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 13648, 81 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_3. було застраховано відповідачем.

17 квітня 2009 року позивач направив відповідачу претензію вих. № 842/09 для отримання суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав, у звязку з чим, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 24.10.2011р.

У судовому засіданні 24.10.2011 року оголошувалась перерва на 07.12.2011 року.

У судовому засіданні 07.12.2011 року позивачем були надані письмові пояснення.

У судовому засіданні 07.12.2011 року оголошувалась перерва на 14.12.2011 року.

У судовому засіданні 14.12.2011 року представником позивача було надано витяг зі статуту Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто», з якого вбачається, що Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто».

Відповідно до п. 1.1. статуту Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»несе права та обовязки Відкритого акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»до їх повного виконання.

Згідно статті 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне замінити відповідача по справі Відкрите акціонерного товариства Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»його правонаступником - Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант - Авто».

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2011 року не зявився, відзиву на позов не надав, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 серпня 2008 року у м. Сімферополі на перехресті вулиць Гайдара та Гагаріна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 21113», державний номер ОСОБА_2 під керуванням ОСОБА_3. та автомобіля марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 що належить ОСОБА_4 (страхувальник позивача), що підтверджується довідкою ВДАІ м. Сімферополя.

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя у справі № 3-11794/2008 від 24.09.2008 року ОСОБА_3. визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 68, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 652-10.07 від 24.10.2007 року.

Відповідно до звіту № 2344-08/08 від 28.08.2008р. про оцінку матеріального збитку, нанесеного власнику транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП складає 15051, 39 грн.

Як вбачається з страхового акту № 37-09/08, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 13648, 81 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 329 від 24.09.2008 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах виплаченої страховику суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом марки «ВАЗ 21113», державний номер ОСОБА_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 керував ОСОБА_3

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «ВАЗ 21113», державний номер ОСОБА_2, ОСОБА_3. встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»та ОСОБА_3. було укладено договір (поліс) № ВВ/3177398 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 510, 00 грн.

17.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією (регресною вимогою) про сплату 13648, 81 грн., до якої додано усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному марки «Peugeot», державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 13138, 81 грн. (13648, 81 грн. (вартість матеріального збитку) 510,00 грн.(франшиза) = 13138, 81 грн.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позов в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 199, 78 грн. 3 % річних та 473, 00 грн. інфляційних втрат за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до вимог закону. В позові в частині стягнення 32, 40 грн. 3 % річних та 78, 83 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

У відповідності до п. 3 ч. 1 статті 20 Закону України «Про страхування»при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду, а за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи вищевикладену норму закону, позивачем у звязку з простроченням виконання зобовязання з оплати отриманого товару нараховано 1690, 95 грн. пені.

Позовні вимоги про стягнення пені обґрунтовані, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 1417, 01 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до вимог закону. В позові в частині стягнення 273, 94 грн. слід відмовити.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант - Авто»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3, код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01601, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 3, код 14229456) 13138 (тринадцять тисяч сто тридцять вісім) грн. 81 коп. боргу, 1 417 (одна тисяча чотириста сімнадцять) грн. 01 коп. пеня, 199 (сто девяносто девять) грн. 78 коп. 3 % річних, 473 (чотириста сімдесят три) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 152 (сто пятдесят дві) грн. 28 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн.18 коп. витрат на інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна