Рішення № 20519981, 11.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/35311.11.11 За позовомПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Український страховий стандарт” До Вівдповідач-1Автогосподарства Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України м.Києва

Відповідач-2Печерське РУ ГУ МВС України в місті Києві

Провідшкодування шкоди в порядку регресу, 3867, 53 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1, пред. за дов. №258 від 20.07.2011 р.

Від відповідача-1 ОСОБА_2., пред. за довю №225 від 2.11.2011 р.

Від відповідача-1 ОСОБА_3 пред. за дов. №54/08 від 04.01.2011 р.,посв. НОМЕР_1 ОСОБА_4, пред. за дов. №54/794 від 10.10.2011 р., посв. НОМЕР_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Український страховий стандарт” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Автогосподарства Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України м. Києва про відшкодування шкоди в порядку регресу, 3867, 53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.09.2011 року.

Представники позивача, відповідача у судове засідання 28.10.2011 року не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В звязку з неявкою позивача, відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. розгляд справи було відкладено на 28.10.2011 р.

У судове засідання 28.10.2011 року представники позивача та відповідача зявились.

27.10.2011 року через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Представник позивача надав усні пояснення по справі щодо змісту позовних вимог.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача надав клопотання про залучення відповідача-2.

Представник позивача надав усні пояснення по справі. В усних поясненнях проти задоволення клопотання не заперечив.

Представник позивача надав суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Заяву судом задоволено.

В звязку з необхідністю залучення відповідача-2 та витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 28.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 11.11.2011 року.

У судове засідання 11.11.2011 року представники позивача, відповідача-1, відповідача-2 з'явились.

08.11.2011 року чрез канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надйшли документи по справі.

10.11.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 11.11.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2008 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(правонаступник Акціонерного страхового товариства «АИС-Поліс»; надалі Позивач. Страховик) та ОСОБА_5 (надалі Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 05/К 038560, предметом якого є страхування транспортного засобу “Geely”, державний номер НОМЕР_3

Згідно довідки ВДАІ, 02 травня 2008 року у м. Києві по вул. Кловський узвіз, водій транспортного засобу “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 ОСОБА_6 рухаючись заднім ходом не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом “Geely”, державний номер НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_5

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2008 року по справі № 3-7535/08 визнано ОСОБА_6. винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль “Geely”, державний номер НОМЕР_3

24.07.2008р. Позивачем було отримано лист Відділення № 34 ВАТ АБ «Укргазбанк», яке, відповідно до Розділу 4 Договору страхування є Вигодонабувачем, про пріоритетність виплати страхового відшкодування Страхувальнику.

На підставі Звіту №2726 від 08.07.2008 року було складено страховий акт № 1481-1154/08 від 24.07.2008 року та розрахунок страхового відшкодування.

Платіжним дорученням № 5725 від 20.08.2008 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 3867,53 грн.

Власником автомобіля УАЗ-3151, державний номер НОМЕР_4 згідно розширеної довідки УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, є Автогосподарство ГУ МВС України в м. Києві (надалі Відповідач-1).

Відповідач-1 у відзві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог запересує з тих підстав, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6. був працівником Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві та з відповідачем-1 в трудових відносинах не перебував. Крім того, згідно наказу ГУМВС України в м. Києві від 21.01.2003 року № 25 автомобіль “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 закріплено та передано в оперативне управління до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві (надалі відповідач-2).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що відповідно до наказу № 25 відповідач-1 передав відповідачу-2 транспортний засіб “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 у технічне управління, та жодних документів, які встановлювали б факт передачі відповідачем-1 на користь відповідача-2 прав на транспортний засіб “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 відповідачем-1 не надано.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Печерського районного суду міста Києва від 07.07.2008 року по справі № 3-7535/08 визнано ОСОБА_6. винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

У відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача-1, як власника транспортного засобу “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі Звіту №2726 від 08.07.2008 року було складено страховий акт № 1481-1154/08 від 24.07.2008 року та розрахунок страхового відшкодування.

Платіжним дорученням № 5725 від 20.08.2008 року позивачем було виплачено страхувальнику суму збитків в розмірі 3867,53 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 у відзві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог запересує з тих підстав, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6. був працівником Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві та з відповідачем-1 в трудових відносинах не перебував. Крім того, згідно наказу ГУМВС України в м. Києві від 21.01.2003 року № 25 автомобіль “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 закріплено та передано в оперативне управління до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві (надалі відповідач-2).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що відповідно до наказу № 25 відповідач-1 передав відповідачу-2 транспортний засіб “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 у технічне управління, та жодних документів, які встановлювали б факт передачі відповідачем-1 на користь відповідача-2 прав на транспортний засіб “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 відповідачем-1 не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 на підставі наказу № 25 від 21.01.2003 року передав відповідачу-2 транспортний засіб “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4.

Однак, як вбачається зі змісту наказу № 25 від 21.01.2003 року, в наказі відсутнє зазначення щодо передання транспортного засобу “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 в оперативне управління. Зі змісту наказу Головного управління МВС України в м. Києві від 21.01.2003 р. № 25 вбачається, що саме Відповідачу1 в особі в.о. начальника автогосподарства при Головному управлінні майору міліції Бобченку В.О. надано повноваження закріпити за районним управлінням автомобіль “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 та використовувати його в штатній групі оперативно-службовій підгрупі АП. Жодних зобовязань на Печерське районне управління цим наказом не покладено.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління визнається речове право субєкта господарювання, кий володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

У відповідності до вимог ст. ст. 112, 123, 137 Господарського кодексу України, На праві оперативного управління належить майно казенним підприємствам, комунальним некомерційним підприємствам, обєднанням громадян, релігійним організаціям, обєднанням підприємств.

Згідно положень ч. 2 ст. 123 Господарського кодексу України, майно передається обєднанню його учасниками у господарське відання або оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення обєднання.

Відповідно до ч. 3 ст. 76 господарського кодексу України, на праві оперативного управління майно закріплюється за казенним підприємством.

Відповідно до ст. 73 Госполдарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне та казенне підприємства, є представником власника, і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідач-2 не перебуває з відповідачем-1 у відносинах підпорядкування та не входить до сфери управління відповідача-1, тому майно відповідача-1 не могло передаватись відповідачу-2 на праві оперативного управління.

Наказ Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві № 25 від 21.01.2003 року стосується лише закріплення за транспортним засобом Відповідача1 працівника відповідача-2 і ніяких правових наслідків щодо права власності, в будь-яких його обсягах, а також і щодо відповідальності за використання та утримання транспортного засобу, не породжує.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з матеріалів справи, власником транспортного засобу “УАЗ-3151”, державний номер НОМЕР_4 є відповідач-1.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 3867,53 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Автогосподарства Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України м. Києва (01103, м. Київ, Печерський р-н, Залізничне шосе, буд. 9, ідентифікаційний код 08805513) на користь Приватного акціонерного «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, буд. 20, ідентифікаційний код 22229921) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 3867 (три тисячі вісімсот шістдесят сім) грн. 53 коп. боргу, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 16.11.2011 року