Рішення № 20507701, 27.10.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-5327/2011року Головуючий у 1-й інстанції Надворна О.С.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Гончара О.С.,

суддів Панкеєва О.В., Воробйової І.А.,

при секретаріВолчановій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»та ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_2, третя особа україно-німецьке спільне підприємство «Алкор»про стягнення заборгованості за договором про кредитну лінію у формі овердрафта, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «Банк «Фінанси та кредит», правонаступником, якого є ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа україно-німецьке СП «Алкор», які уточнювалися за час розгляду справи, та в остаточному варіанті просило стягнути з відповідача суму заборгованості за договором про кредитну лінію у формі овердрафта в сумі 1 906 897,63 гривні.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.12.2007 року третя особа УНСП "Алкор" уклало з АТ «Банк "Фінанси та Кредит" Договір про кредитну лінію у формі овердрафт, до якого протягом 2008 року було укладено декілька додаткових угод, якими було збільшено ліміт до 1 200 000,00 гривень та змінено відсоткову ставку за Кредитного договору: 17% річних - до 21.04.2008 року включно; 19% річних - с 21.04.2008 року; 28,5% річних - за кожний день понад встановленого періоду. Третя особа УНСП "Алкор", у свою чергу, зобовязалася за цим договорами сплачувати відсотки, комісію та пеню за несвоєчасне повернення коштів, і, крім того, до закінчення строку користування кредитною лінією повернути всю суму заборгованості за кредитною лінією. Проте УНСП "Алкор" неналежним чином виконало свої зобовязання, внаслідок чого станом на 01.12.2010 року у нього має місце заборгованість у розмірі 1 906 897,63 гривень.

Відповідач ОСОБА_2 є поручителем УНСП "Алкор" за договором поруки від 21.12.2007 року, і згідно умов цього договору, несе солідарну відповідальність за невиконання УНСП "Алкор" грошових зобовязань за кредитним договором, проте від їх виконання ухиляється та суму заборгованості до цього часу не сплатив.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»до сердюк ОСОБА_3 задоволено частково

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит»140802, 43 грн. пеню за прострочену заборгованість.

В задоволенні інших позовних вимого відмовити.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу.

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит»в своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі та задовольнити дві заяви про забезпечення позову ( але заяв про забезпечення позову до апеляційного суду не надається)

ОСОБА_2 в своїй апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати, та у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, апеляційні скарги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 21.12.2007 року третя особа УНСП "Алкор" та АТ «Банк "Фінанси та Кредит" , правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" був укладений договір про кредитну лінію у формі овердрафт за № 217-ОД. На підставі цього договору АТ "Банк "Фінанси та Кредит" відкрив УНСП "Алкор" кредитну лінію в формі овердрафту з лімітом 600 000,00 гривень на період з 21.12.2007 року по 20.11.2008 року зі ставкою 17 % річних; овердрафтне обслуговування полягало в оплаті платіжних доручень Позичальника за згодою Банку за рахунок коштів кредитної лінії, в межах лімітів у випадку недостатності коштів на рахунку Позичальника. Також за прострочення повернення кредитних коштів та оплату відсотків по кредиту, згідно пункту 8.1, 8.2 Кредитного договору, була встановлена пеня у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Додатковою угодою № 1 від 21.03.2008 року, було збільшено ліміт на період з 21.12.2007 року по 20.03.2008 року з 600 000,00 гривень до 1 200 000 гривень.

Додатковою угодою № 2 від 21.04.2008 року до Кредитного договору, було змінено відсоткову ставку, яка стала обчислюватися: 17 % річних до 21.04.2008 року включно; 19 % річних с 21.04.2008 року; 28,5 % річних за кожний день понад встановленого періоду.

Додатковою угодою №3 від 27.06.2008 року до Кредитного договору, було змінено відсоткову ставку, яка стала обчислюватися: 17 % річних до 21.04.2008 року включно; 19 % річних з 21.04.2008 року по 27.06.2008 року включно; 20 % річних з 27.06.2008 року; 30,0 % річних за кожний день понад встановленого періоду.

Відповідно до п.3.3. Кредитного договору, позичальник зобовязався до закінчення строку користування кредитною лінією повернути Банку на поточний рахунок всю суму заборгованості за кредитною лінією.

В забезпечення кредитного договору, між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір поруки б/н від 21 грудня 2007 року, згідно якого відповідач є поручителем третьої особи УНСП "Алкор" за Кредитним договором. При цьому, згідно п.2.1 Договору поруки, у випадку невиконання Боржником зобовязань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники; згідно п.2.2 Договору поруки, Поручитель відповідає перед Кредитором в тому же обсязі що й Боржник, в т.ч. за основним боргом, оплаті щомісячних відсотків й підвищених відсотків, оплаті комісійного винагороди, оплаті неустойки за основним боргом й відсотками, а також компенсації всіх збитків.

Додатковими угодами № 1,2,3 (арк. с.27,28,29), до договору поручительства, поручитель ОСОБА_2 зобовязався нести відповідальність перед банком за виконання зобовязання УНСП «Алкор», відповідно до додаткових угод до Кредитного Договору № 1,2,3, якими було збільшено обсяг відповідальності.

Третя особа УНСП "Алкор" неналежним чином виконало свої зобовязання за кредитним договором щодо повернення суми заборгованості, сплати відсотків, пені та комісії, внаслідок чого у підприємства станом на 01.12.2010 року мала місце заборгованість за цим договорам, яку складає: 1 099 633,49 гривень заборгованість за кредитом; 641 261, 71 гривень заборгованість за відсотками; 25 200,00 гривень заборгованість за комісією; 140 802,43 гривень пеня за прострочену заборгованість. Всього заборгованість УНСП "Алкор" станом на 01.12.2010 року становила 1 906 897,63 гривень, ця заборгованість на момент розгляду справи не погашена.

Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості (арк..с. 141-143,157), наданим позивачем , який складений відповідно до умов кредитного договору, перевірений колегією судів, відповідно до ст.64 ЦПК України є належним , та не спростованим відповідачем доказом.

Клопотань від представника відповідача про більш детальніший розрахунок заявлялося, контррозрахунок ні районному суду ні апеляційному суду не надано.

Оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року з УНСП «Алкор»на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»стягнуто заборгованість за вищеназваним кредитним договором у сумі 797 590, 61 заборгованості основного боргу, 539573 гривень 59 копійок відсотків за користування кредитом, та 24000 гривень комісійних та на суму 404 31 гривня проводяться стягнення за виконавчими написами по договорам застави, тобто права позивача захищені зазначеними судовим рішенням господарського суду та нотаріальними написами , том суд першої дійшов висновку , що відсутні для задоволення вимог в цій частині, а стягненню підлягає лише пеня у сумі 140802 гривні 43 копійки.

Але з таким висновком колегія судів не може погодитися, бо вони не відповідають вимогам ст. 598, 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, оскільки зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (і вони не передбачають підставою припинення зобов'язання вчинення виконавчого напису, наявністю рішення суду відносно солідарного божника).

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що позивач зобовязаний був предявити позов про стягнення боргу у солідарному порядку тільки одночасно к СП «Алкор»та к ньому не відповідає ст. 543 ЦК України, яка передбачає, що у разі солідарного обявку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобовязання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом, або від кожного окремо. Предявивши вимогу до одного боржника , кредитор має право предявити вимогу до іншого солідарного боржника.

Виходячи з вимог ст. 11,60 ЦП України які передбачають, що суд кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу свої вимог або заперечень, відсутністю доказів зі сторони відповідача щодо реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) за нотаріальними написами та рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.02.2011 року, колегія судів вважає, що ОСОБА_2, як поручитель не припинив договірних правовідносин з банком та ці обставини не звільняє, його як поручителя нести відповідальність за боржника за невиконання ним грошового зобов'язання, та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту, чим і правомірно скористався позивач.

Доводи апеляційної скарги про необхідність залучення до участі у справі його дружини ОСОБА_4 не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (стаття 553 ЦК) а не правочином щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, тому до цих відносин положення статті 65 Сімейного кодексу. Більш того з цього приводу ОСОБА_4 заявляла позов про визнання недійсним договору поруки, але рішенням колегії судів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 23.2010 року їй було відмовлено у задоволенні вимог та зазначено, що зазначений договір поруки не порушує її прав (арк..с.130)

Колегій судів вважає за безпідставне твердження апелянта на порушення правил підсудності, бо він мешкає у Германії, оскільки позов предявлявся за місцем знаходженням майна відповідно до наданим ОСОБА_2 банку документів, що він є співвласником СП «Алкор», яке зареєстроване у м. Вільнянську, ухвала про відкриття провадження з приводу підсудності не оскаржувалася до апеляційного суду, та не є обставинами, з якими цивільне процесуальне законодавство повязую як підстави для скасування рішення суду.

Посилання ОСОБА_2 на те, що договором не встановлена пеня не відповідає п. 8.1,8.2 Кредитного договору (арк..с.20), де зазначено, що за прострочення повернення кредитних коштів та оплату відсотків по кредиту, встановлена пеня у розмірі подвійної облікової ставки від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Посилання ОСОБА_2 на те, що 09.06.2011 року ухвалою господарського суду було відкрито провадження за позовом УНСП «Алкор»до банку про визнання цих кредитних договорів не дійсними та спір ще не розглянутий, а також на те, що він знаходився на час підписання договору поруки за кордоном з наданням, апеляційному суду, копій незавірених посвідчення про відрядження щодо відрядження з 20.12.2007 року по 05.01.2008 року та копії ухвали господарського суду Запорізької області від 09.06.2011 року про відкриття провадження за позовом УНСП «Алкор»до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»про визнання договору недійним не приймаються колегією судів в якості належних, допустимих та своєчасно заявлених доказів.

Відповідно до статті 131 ЦПК України , сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані або про які не повідомлені суд, з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Відповідно вимогам ст.11,60 ЦПК України суд першої інстанції розглядав справу у межах заявлених вимог, заперечень, та наданих сторонами доказів, приймаючи участь у суді першої інстанції представник відповідача ОСОБА_2 не надав зазначених копій, а тому посилання на них є не доречним, та вони не приймаються колегією судів, бо відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд може дослідити докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. ОСОБА_2 зазначає, що районний суд не прийняв ці пояснення , але матеріали справи свідчить, що він та його представник не питалися надати та не заявляли ці докази суду першої інстанції, а приклали їх до апеляційної скарги.

Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, та правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних та допустимих доказів щодо неправомірності Договору поруки б/н від 21 грудня 2007 року додатковими угодами або договору від 21.12.2007 року про кредитну лінію у формі овердрафт за № 217-ОД. НСП "Алкор" та АТ «Банк "Фінанси та Кредит" з додатковими угодами (арк..с.21), ні районному , ні апеляційному не надано.

Оскільки апеляційному суду не надано заяв про забезпечення позову, то посилання в апеляційній скарзі представника банку щодо задоволення 2 заяв про забезпечення позову не можуть бути задоволені за їх відсутністю.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та винесенню нового рішення про задоволення позову ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стягнення судового збору 1700 гривень, витрат на ІТЗ 120 гривень. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_2 при подачі апеляційної скарги не сплатив судовий збір та не оплатив витрати по інформаційно технічному забезпеченню, відповідно до п.7 розяснень Постанови Пленуму ВС України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» стягнення недоплачених сум проводиться з відповідача при ухваленні судового рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 травня 2011 року у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(рахунок 37390010900980) в філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086) відповідно до Договору поруки б/н від 21 грудня 2007 року та Додатковими угодами до договору поруки № 1 від 21.03.2008 року, № 2 від 21.04.2008 року, № 3 від 27.06.2008 року суму заборгованості за Договором про кредитну лінію у формі овердрафт за № 217-ОД від 21.12.2007 року та Додатковими угодами № 1 від 21.03.2008 року, № 2 від 21.04.2008 року, № 3 від 27.06.2008 року, яка складається із суми заборгованості за кредитом 1099 633,49 гривень; заборгованості за відсотками 641 261, 71 гривень, заборгованості за комісією 25 200,00 гривень; пені за прострочену заборгованість 140 802,43 гривень, а всього 1 906897 (один мільйон девятсот шість тисяч вісімсот девяносто сім) гривень 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(рахунок 37390010900980) в філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086) понесені судові витрати 1700 (одна тисяча сімсот) гривень судового збору, та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно технічне забезпечення справи.

Стягнути ОСОБА_2 несплачені при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно технічне забезпечення справи у сумі 120 (сто двадцять) гривень на рахунок ГУДКУ в Запорізькій області : одержувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, код ЕДРПОУ 34677145, розрахунковий рахунок 31219263700007, МФО 813015, код одержувача 22050002, судовий збір у сумі 850 (вісімсот пятдесят) гривень на рахунок ГУДКУ в Запорізькій області : одержувач державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, код одержувача 22090200, р/р 31119095700007, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддясуддясуддя

Гончар О.С. Панкеєв О.В. Воробйова І.А.