Рішення № 20507627, 08.12.2011, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-4308\2011 Головуючий у 1-й інстанції Шевченко В.І.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 рокум. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі :

головуючогоГончара О.С.,

суддів Краснокутської О.М.

Панкеєва О.В.,

при секретарі Винник І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит" на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит" до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитом,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ВАТ „Банк Фінанси та Кредит" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості станом на 17 квітня 2011року за кредитним договором № 700-056А від 22 травня 2006 року у сумі 143 554,87 грн., яка складається по непогашених процентах 12661,70 гривень; судній заборгованості26 120,60 гривень; сумі непогашеної пені по процентам та кредиту 104772,57 гривень.

В обґрунтування позову, зазначає, що за вказаним договором ОСОБА_4 відповідач отримав кредит і 75 тисяч 536 гривень, та зобовязався повернути кредит строком до 20 травня 2011 року та виплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 19% річних.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з гр. ОСОБА_4 на користь АТ «Банк "Фінанси та Кредит" в особі Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»у Філії «Запорізьке РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»88 435,38 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 884,35 гривень, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в який посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не правильне нарахування пені та відсотків просила рішення змінити, та визначити які саме види заборгованості стягнуто рішенням суду, а також зменшити суму, стягнуту з неї в рахунок пені за прострочення платежів за кредитним договором і відмовити в стягненні процентів за період після 16.09.2010 року, зазначити складові частки боргу.

Представник Банку подала апеляційну скаргу, в який посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, безпідставної відмови в частині вимог, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом, 22 травня 2006 року між ОСОБА_4 та Банк «Фінанси та кредит" був укладений Кредитний договір № 700-056А, згідно з умовами якого - відповідач отримав у якості кредиту 75 (сімдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 00 копійок). За умовами ОСОБА_4 прийняла на себе зобов'язання повернути кредит до 20 травня 2011 року та виплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 19 % річних.

Відповідач не виконав належним чином зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування ним, внаслідок чого станом на 17 квітня 2011 року у неї виникла заборгованість у сумі 143 554,87 гривень, яка складається із ссудній заборгованості 26 120,60 гривень, непогашених відсотків 12661,70 гривень та пені по відсоткам та кредиту 104 772,57гривень.

Оскільки за виконавчим написом № 1413 виданим 20.03.09 відкрито виконавче провадження про стягнення суми боргу за вказаним кредитним договором в розмірі 26 120,60 грн. борг по кредиту, 23 341,56 грн. заборгованості по відсоткам, та пені 5 657,63 гривень та стягується 55 119,49 гривень, то вказану, суд виключив з нарахованої заборгованості, щоб уникнути подвійного стягнення сум, та стягнув з відповідача 88 435,38 гривень.

Але з таким рішенням колегія судів не може погодитися.

Згідно з актом прийому передачі від 16.09.2010 року за виконавчим написом № 1413 в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в розмірі 55 119,49 гривень проводиться стягнення на автомобіль DAEWOO, модель Lanos TF69Y, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (ар.к. 92), але районним судом не перевірено з урахуванням тривалості його виконання чи проводилося стягнення за вказаним виконавчим написом та в якій сумі.

При цьому не враховано, що згідно до статті 599 ЦК України зобовязання припиняються його виконанням, проведеним належним чином (а не наявністю виконавчого провадження по справі).

Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами. Тобто саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено, не припиняє зобовязальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання відсотків за користування кредитом і пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Посилання представника ОСОБА_4 на те, що нарахування пені неправильно здійснено на всю суму боргу, а повинно бути лише на заборгованість в межах річного строку не ґрунтуються на Законі та на умовах Договору, бо відповідно до статті 258, 549 ЦК України та п. 6.1 Договору, пеня нараховується на всю суму боргу, за весь час прострочення боргового зобовязання, а ні на борг за останній рік, як зазначає апелянт, а тому колегія судів не погоджується з таким розрахунком пені апелянта, за яким він враховує лише заборгованість за кредитом та відсотками за останній рік , що передує зверненню до суду.

Посилання апелянта на відсутність вини, як на підставі стягненню пені, оскільки ОСОБА_4 вчинила всі залежні від неї заходи щодо виконання зобовязань не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

Згідно до п. 5.1 Договору автомобіль є способом забезпечення зобовязання та відповідно до п. 6.1 Договору пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених п. 3.2,3.4,4.3,4.4,4.6 Договору, тобто порушення строків платежів.

Із матеріалів справи вбачається, що на час звернення до суду , тобто на 22.04.2010 року ОСОБА_4 має заборгованість по непогашених відсоткам 2341 гривню 56 копійок , ссудній заборгованості 26120 гривень 60 копійок.

Колегія судів вважає, що виходячи із 599 ЦК України, зобовязання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а ні передачею заставленого майна, що не припиняє зобовязання, а тому пеня та відсотки правомірно нараховані банком.

Разом з тим, районним судом не враховано, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір пені може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з цих положень закону та обставин справи, ступінь виконання зобовязань боржником, передачею заставленого майна, що розмір пені більше ніж удвічі перевищує розмір боргу, колегія вбачає підстави для зменшення пені до суми боргу, тобто до 38 800 гривень.

У зв'язку з цим рішення підлягає зміні, щодо розміру пені.

Крім того пропорційно задоволеним вимогам у порядку ст..88 ЦПК України підлягає зменшенню стягнення розміру судових витрат, та порядок їх стягнення , замість солідарного порядку, у частках, як це передбачено ст. 88 ЦПК України.

В іншій частині рішення суду апеляція не спростовує рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2011 року по цій справі змінити, виклавши його в наступній редакції :

Стягнути з ОСОБА_4 на користь та Акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит" (на р/р № 37390010900980 у філії «Запорізьке РУ»Акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит", МФО 313731, ЕДРПОУ 25821086) заборгованість за кредитним договором № 700-056А від 22 травня 2006 року станом на 17.04.2011 року у загальній суму 88262 (вісімдесят вісім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 16 копійок, яка складається із 26 120,60 гривень боргу по кредиту, 23 341,56 гривень заборгованості по відсоткам, та пені у сумі 38 800 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь та Акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит" (на р/р № 37390010900980 у філії «Запорізьке РУ»Акціонерного товариства „Банк Фінанси та Кредит", МФО 313731, ЕДРПОУ 25821086) .

Рішення судової колегії набирає законної сили негайно, проте може бути оскаржене безпосередньо до вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і криміна льних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: