Рішення № 20502961, 23.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2011 р. Справа № 5023/8854/11

вх. № 8854/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (особисто)

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_2 (дов. № б/н від 10.09.2011 р.) 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків 3-я особа <Текст >

до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 32 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (надалі - Відповідач) грошові кошти у розмірі 32 000,00 грн. в якості оплати робіт за договором № 101108 від 08.11.2010 р. та покладення на Відповідача судових витрат.

У судовому засіданні 13 грудня 2011 року від позивача заяв та клопотань не надійшло, супровідним листом надав суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Пояснення позивача - позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 13 грудня 2011 року від представника відповідача заяв та клопотань не надійшло, надав суду відзив на позовну заяву, який суд долучає до матеріалів справи. Пояснення представника відповідача - проти позову заперечує частково та просить суд стягнути з Відповідача 12 325,00 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 19 грудня 2011 року до 10 години 45 хвилин.

19 грудня 2011 року судове засідання поновлено та продовжено у тому ж складі.

У судовому засіданні 19 грудня 2011 року від позивача заяв та клопотань не надійшло, супровідним листом надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. Пояснення позивача - позовні вимоги підтримує в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 19 грудня 2011 року від представника відповідача заяв та клопотань не надійшло. Пояснення представника відповідача - проти позову заперечує частково та просить суд стягнути з Відповідача 12 325,00 грн. заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд оголосив про перерву в судовому засіданні до 23 грудня 2011 року до 12 години 00 хвилин.

23 грудня 2011 року судове засідання поновлено та продовжено у тому ж складі.

Позивач у судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує частково та просить суд стягнути з Відповідача 12 325,00 грн. заборгованості.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

08.11.2010 р. Позивач та Відповідач уклали договір № 101108 на виконання робіт з інформаційно-консультаційної підтримки системи «1С:Підприємство 8.1». Згідно п. 1.1. 1.2. даного договору Відповідач доручив Позивачеві провести роботи з підготовки документу «Технічне завдання на впровадження системи «1С: Підприємство 8.1» та провести роботи з впровадження на компютерах Відповідача програмного продукту«1С:Підприємство 8.1» з реалізацією налаштувань.

Згідно п. 4.1. Договору загальна сума договору складає 60000,00 грн. і визначається Переліком робіт та Планом-графіком робіт. Пунктом 4.4.1 4.4.2 Договору встановлено, що за три дні до початку робіт по кожному з етапів Виконавець виставляє Замовнику рахунок на суму, рівну 50% від вартості етапів. Виконавець виставляє Замовнику рахунок на останню суму, по факту виконаних робіт, підтверджених Актом прийому-здачі робіт.

Відповідач здійснив оплату відповідно договору у сумі 19675,00 грн. у 2010 р., 14325,00 грн. у січні 2011 р., всього на загальну суму 34000,00 грн.

Між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт виконаних робіт № 49 від 31.01.2011 р. на загальну суму 14325,00 грн. та Акт виконаних робіт № 394 від 30.06.2011 р. на загальну суму 34000,00 грн.

Тож Позивачем за Договором було виконано робіт на загальну суму 48325,00 грн. В свою чергу, Відповідач 22.07.2011 р. здійснив оплату виконаних робіт в розмірі 2 000,00 грн. на підставі Акту виконаних робіт № 394 від 30.06.2011 р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується виконання роботи з боку Позивача на загальну суму 48 325,00 грн. та підтверджується сплата Відповідачем на його користь 36 000,00 грн.

Позивачем не доведено виконання іншої роботи на користь Відповідача і не доведено наявності іншого розміру заборгованості ніж той який визнаний Відповідачем у розмірі 12 325,00 грн.

У відповідності до статті 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 629 ЦК України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 899 Цивільного кодексу України Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт: «сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором у розмірі 12 325,00 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі частковому задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 549, 598, 599, 610, 612, 617, 626, 629, 854, 899 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, <Текст >

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Термолайф» (61071, м. Харків, вул. Карачівське шосе,44 код 34015182) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61096, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 12325,00 грн. в якості оплати робіт за Договором № 101108 від 08 листопада 2010 року; 123,20 грн. - державного мита та 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 28 грудня 2011 року

по справі № 5023/8854/11.