Рішення № 20502783, 21.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/9173/11

вх. № 9173/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Макрохім", м. Київ 3-я особа <Текст >

до Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 22322,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Макрохім", м.Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод ім.В.О. Малишева", м. Харків про стягнення 22322,62 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до видаткової накладної № МХ010321 від 12 грудня 2008 року відповідачу було передано продукцію на загальну суму 28860,14 грн., проте в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем було сплачено позивачу лише 6537,52 грн., з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22322,62 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/9173/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 30 листопада 2011 року о 10:15.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 листопада 2011 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2011 року о 12:30 годині.

В призначене судове засідання 14 грудня 2011 року представник позивача не з'явився, проте через канцелярію суду, до матеріалів справи надійшла телеграма (вх. № 24953), відповідно до якої позивач просить суд відкласти розгляд справи.

В призначене судове засідання 14 грудня 2011 року відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, вимоги суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (09.12.2011 року) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 07.12.2011 року.

Ухвалою суду від 14 грудня 2011 року розгляд справи відкладено на 21 грудня 2011 року о 16:00.

В призначене судове засідання 21 грудня 2011 року позивач не з'явився, проте через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшло клопотання (вх. № 37015), відповідно до якого позивач просить суд розглядати справу без особистої участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та надані до матеріалів справи докази, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову виходячи з наступного:

На підставі видаткової накладної № МХ010321 від 12 грудня 2008 року, позивач стверджує що ним відповідачу передано у власність продукцію на загальну суму 28860,14 грн.

В обґрунтування своєї позиції позивачем надано до матеріалів справи видаткову накладну № МХ010321 від 12 грудня 2008 року та довіреність № 1370 від 11 грудня 2008 року.

Проте, з вищезазначеної видаткової накладної від 12.12.08р. не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві, так як про одержання товару за вищезгаданою накладною не вказано прізвища уповноваженої особи, що його отримала, оскільки в спірній видатковій накладній зазначено прізвище особи, що отримала товар - ОСОБА_1., а довіреність від 11.12.08р., видана уповноваженій особі на одержання товару ОСОБА_2.

Також, слід зазначити, що підпис скріплений печаткою підприємства-відповідача на спірній накладній відсутні.

Отже, як вбачається із матеріалів справи позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару саме за спірною видатковою накладною.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до вищевказаної довіреності особа уповноважена отримати цінності (товар) за Договором № 914-492дп від 16 липня 2008 року.

Проте, всупереч викладеному в позовній заяві позивач не посилається на зазначений договір від 16 липня 2008 року, тому суду не відомо, чи дійсно вищевказана довіреність № 1370 від 11 грудня 2008 року надавалась саме на отримання товару за спірною накладною № МХ010321 від 12 грудня 2008 року.

Підставою для здійснення передачі товару згідно видаткової накладної № МХ010321 від 12 грудня 2008 року є рахунок-фактура М0044746 від 11.12.2008 року.

Крім того, у спірній накладній і у рахунок-фактурі М0044746 від 11.12.2008 року відсутні будь-які посилання на Договір № 914-492дп від 16 липня 2008 року, який зазначений у довіреності № 1370 від 11 грудня 2008 року.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ-це документ, який містить в собі інформацію щодо господарської інформації та підтверджує її здійснення. Так, до первинних документів відносяться, зокрема, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), метою яких є підтвердження здійснення господарської операції і які є підставою для здійснення бухгалтерських записів.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Так, до первинних документів відносяться, зокрема, накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні), метою яких є підтвердження здійснення господарської операції і які є підставою для здійснення бухгалтерських записів.

Згідно з ч. 2 ст. 9 зазначеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 2.4 зазначеного Положення також передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у п. 2.5 Положення вказано, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно з п. 2.15 Положення первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання па кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачей (покупців). Порядок використання доручень регулюється Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (зареєст. у Міністерстві юстиції України 12.06.96 р. № 293/1318).

Доручення на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно-матеріальні цінності. Без доручення не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до вимог вказаної Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі предявлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, оскільки з наданих позивачем накладної та довіреності не вбачається, що позивачем конкретно переданий товар відповідачеві.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, суперечать приписам діючого законодавства, а тому у суду відсутні підстави для їх задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 1, 4,12, 22, 33, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

<Текст >

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі № 5023/9173/11 підписаний 26 грудня 2011 року.