Рішення № 20502773, 22.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2011 р. Справа № 5023/8878/11

вх. № 8878/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю № 2 від 09.12.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "БМБ Маргарин", с. Руська Поляна 3-я особа <Текст >

до ТОВ "Енджой", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 17861,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБ Маргарин" (позивач)звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енджой" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь суми у розмірі 17681,59 грн. на підставі договору № 16 від 02.02.2011 р., укладеного між сторонами, з яких: 15800,00 грн. - сума простроченої заборгованості; 1523,51 грн. - сума пені; 294,88 грн. - сума 3% річних; 63,20 грн. - сума інфляційних.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 22.12.2011 р. за вх. № Д 2301, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання його представник не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 22.12.2011 р. за вх. № 37327, надав письмові пояснення, які господарським судом залучаються до матеріалів справи. В наданих письмових поясненнях представник позивача вказував, що на видатковій накладній № РН-0000061 від 07.02.2011 р. відсутня печатка підприємства відповідача у звязку з тим, що у представника відповідача при отриманні товару не було печатки. При цьому підтвердженням передачі товару позивачем відповідачу є ТТН від 07.02.2011 р. в якому була зазначена кількість поставленого товару та є печатка відповідача. Крім того, представник позивача вказував, що відповідачем частково була сплачена вартість товару за накладній № РН-0000061 від 07.02.2011 р. З приводу відсутності довіреностей за якими отримувався представниками відповідача товар представник позивача вказував, що дані довіреності не були передані відповідачем позивачу з невідомих причин. Також, представник позивача вказував, що за договором специфікація на суму 5400,00 грн. не складалася, оскільки замовлення здійснювалося у телефонному режимі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

02 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “БМБ Маргарин” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енджой” було укладено договір № 16 (надалі договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що у відповідності з цим договором позивач передає на умовах діючого договору, а відповідач приймає у власність товар в кількості та асортименті згідно із специфікаціями, які є невідємними частинами цього договору.

Згідно п. 1.5. товар поставляється партіями в кількості та асортименті згідно специфікацій, які підписуються сторонами на кожну партію і є невідємними частинами цього договору.

Також, п.2.1. договору було передбачено, що вартість одного кілограму товару та загальна вартість кожної партії товару визначається у специфікаціях.

Пунктом 3.2. договору було передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання специфікацій.

Відповідно до п.3.3.2. договору факт приймання передачі товару по кількості підтверджується накладними.

Пунктом 4.1.1. договору було передбачено, що відповідач здійснює оплату товару в гривні у розмірі 100% загальної вартості партії товару на умовах товарного кредиту; термін кредитування складає 7 календарних днів з дати відвантаження товару (згідно накладної).

Згідно п.6.5. договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 р. Зобовязання, які виникли з цього договору припиняються виконанням.

Судом встановлено, що сторонами на виконання умов договору була складена специфікація № 242/09/02 від 09.02.2011 р. до договору на поставку товару на суму 14400,00 грн. Також, 09.02.2011 р. позивачем було складено рахунок-фактура № СФ-0000070 на суму 14400,00 грн., який відповідачу необхідно було сплатити. Крім того, 09.02.2011 р. між сторонами була складена видаткова накладна № РН-0000066 від 09.02.2011 р. про отримання відповідачем товару від позивача за договором на суму 14400,00 грн. в якій містяться печатки підприємств сторін та підписи представників сторін. При цьому суд зазначає, що у специфікації № 242/09/02 від 09.02.2011 р. та у видатковій накладній № РН-0000066 від 09.02.2011 р. було помилково зазначений договір № 16 від 17.01.2011 р., замість договору № 16 від 02.02.2011 р., про що зазначалося представником позивача у судовому засіданні.

Отже, за таких обставин господарський суд приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається здійснення поставки позивачем відповідачу товару за договором на суму 14400,00 грн. Однак, суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів здійснення відповідачем позивачу оплати товару за договором на суму 14400,00 грн.

Щодо поставки товару позивачем відповідачу на суму 5400,00 грн. за договором згідно видаткової накладної № РН-0000061 від 07.02.2011 р. господарський суд зазначає, що дана видаткова накладна не може підтверджувати факт поставки позивачем відповідачу товару за договором, оскільки в ній не міститься печатки підприємства позивача та позивачем не надано до суду довіреності на представника відповідача на яку у видатковій накладній містяться посилання. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи не міститься специфікації до договору на поставку товару позивачем відповідачу на суму 5400,00 грн., яка відповідно до умов договору повинна була бути складена представниками сторін у обов'язковому порядку.

Щодо посилань позивача на те, що підтвердженням передачі позивачем відповідачу товару за договором на суму 5400,00 грн. є ТТН серії ЧК № 007/01 від 07.02.2011 р. в якій була зазначена кількість поставленого товару та є печатка підприємства відповідача, господарський суд зазначає, що ці посилання судом не приймаються, оскільки у вказаній ТТН на міститься вказівки на ціну поставленого товару та в ній не зазначено представників відповідача якими би був прийнятий вказаний товар від позивача за договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача у розмірі 14400,00 грн. перед позивачем за договором, господарський суд приходить до висновку, що сума у розмірі 14400,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

В частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахованих позивачем господарський суд вважає за необхідне відмовити у звязку з тим, що нарахування позивачем вказаних сум є не вірним, оскільки це нарахування здійснювалося позивачем на суму заборгованості у розмірі 15800,00 грн. згідно розрахунку, замість того, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 14400,00 грн., а вірного розрахунку позивачем не було надано до суду.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 144,00 грн. державного мита та 192,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енджой” (61121, м. Харків, Московський район, просп. Тракторобудівельників, буд. 140-Б, кв. 75 код ЄДРПОУ 36287577, р/р 26002210073823 в ЗАТ “ПроКредитбанк”, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БМБ Маргарин” (18006, Черкаська область, Черкаський район, с. Руська Поляна, “Урочище кленове”, буд. 5, код ЄДРПОУ 32606706, р/р 2600430147427 в ПАТ ”Банк Перший”, МФО 320995) заборгованість в сумі 14400,00 грн., 144,00 грн. державного мита та 192,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 27.12.2011 р.