Рішення № 20502601, 20.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р. Справа № 5023/9329/11

вх. № 9329/11

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

прокурора - Гелети О.О. (посв. № 618 від 27.07.2006 р.)

позивача - ОСОБА_1. (дов. № 591 від 05.12.2011 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали справи за позовом Військового прокурора Сумського гарнізону, м. Суми в інтересах держави

в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0210), м. Конотоп

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика", с. Санжари

про стягнення 90 452,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Сумського гарнізону (надалі - Прокурор) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Будинок "Богодухівська птахофабрика" (надалі - Відповідач) на користь Міністерства транспорту та зв'язку України в особі 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (ВЧ Т0210) (надалі - Позивач) грошові кошти у розмірі 90 452,09 грн., де: 83 341,24 грн. - основний борг, 2 726,34 грн. - пеня , 3 856,84 грн. - 7% штрафу, 527,67 грн. - сума річних).

Представник Позивача у судовому засіданні та у наданій заві про зменьшення розміру позовних вимог просить суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 60 957,29 грн., де: 53 846,44 грн. - основний борг, 2 726,34 грн. - пеня , 3 856,84 грн. - 7% штрафу, 527,67 грн. - сума річних. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Прокурор у судовому засіданні уточненні позовні вимоги Позивача підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Пунктом 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. На підставі вищевикладеного суд приймає уточнення Позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення Прокурора та представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи з урахуванням уточнень до позовних вимог, суд встановив наступне.

Військова частина Т0210 - це один із структурних підрозділів Міністерства транспорту і зв'язку України, що фінансується також за рахунок бюджету. Збитки, які їй спричиняються, - це безпосередня шкода економічним інтересам держави.

Відповідно до вимог п. 1 декрету Кабінету Міністрів України № 8 від 15 грудня 1992 року, здійснення функцій щодо управління майном, яке є у загальнодержавній власності, покладено на Міністерства. Згідно з п. 1 Положення “Про Міністерство транспорту та зв'язку України”, затвердженого Указом Президента України № 1009/2004 від 27 серпня 2004 року, Міністерство транспорту та зв'язку України є центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває військова частина Т0210.

Діючи згідно з Законом України “Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Міністерство транспорту і зв'язку України в особі командира 92 окремий колійний загін 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0210 уклало з Відповідачем договір від 04 січня 2010 року № 1 та договір від 04 січня 2011 року №1 на виконання власними силами земляних робіт на об'єкті (надалі - Договори). Згідно умов Договору, Позивач повинен був надати зазначені послуги, а Відповідач зобов'язаний був прийняти та своєчасно оплатити надані послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача після виконання робіт та підписання акту КБ-2в та КБ-3 протягом 5 банківських днів.

Свої зобов'язання за Договорами Позивач виконав у повному обсязі. Однак, Відповідачем порушено умови п. 9.2 Договорів, в повному обсязі не оплатив виконані Позивачем роботи.

Відповідно до п. 9.2 Договорів, Відповідач повинен був оплатити виконані роботи Позивача, на розрахунковий рахунок останнього, шляхом перерахування коштів після виконання робіт та підписання актів приймання наданих послуг на протязі 5 банківських днів. Акти приймання наданих послуг були підписані як Відповідачем так і Позивачем, а отже Відповідач повинен був перерахувати кошти на рахунок Позивача.

На момент подання позовної заяви Відповідач перерахував на рахунок Позивача 168 964,00 грн., у порушення вимог ст. ст. 526, 532 ЦК України та умов п. 8.2 Договору не перерахував усю суму Позивачу і його заборгованість становить на момент розгляду справи 83 341,24 грн.

Відповідно до умов договору, Відповідач зобов'язаний сплатити гроші, а тому Позивач має право вимагати від останнього виконання цих зобов'язань, оскільки Відповідачем не виконано своїх зобов'язань у повному обсязі, останньому було нарахована сума у розмірі 90 452,09 грн., де: основна сума боргу 83 341,24 грн., пеня 2 726,34 грн., 7% штрафу 3 856,84 грн., сума річних 527,67 грн.

В результаті невиконання договору Відповідачем до Позивача не надійшли належні кошти, чим було завдано шкоди безпосередньо інтересам Держави, уповноваженим органом якої є Міністерство транспорту та зв'язку України в особі військової частини Т0210.

Фінансування структурного підрозділу Міністерства транспорту та зв'язку України - 92 окремий колійний загін 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військової частини Т0210) здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а його майно і кошти є загальнодержавною власністю, тобто несплата Відповідачем коштів по заборгованості Позивачу завдає матеріальну шкоду державі, так як ці кошти є державною власністю.

Зазначене перешкоджає Державній спеціальній службі транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України виконувати вимоги Закону України “Про Державну спеціальну службу транспорту”щодо підтримання у стані постійної готовності потенціалу Державної спеціальної служби транспорту для виконання завдань в особливий період, у тому числі збереження, накопичення і своєчасної заміни спеціальної техніки та інших матеріальних ресурсів у непорушному запасі та мобілізаційному резерві, створення резерву навчених людських ресурсів на особливий період та з метою виконання робіт з ліквідації аварій і катастроф, під час надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також вирішення інших завдань у сфері оборони, пов'язаних з використанням об'єктів національної транспортної системи України. Дана обставина, згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України і рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп/99, є підставою для порушення справи судом.

Відповідно до ст. 2 Господарсько-процесуального кодексу України та рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року у справі №1-1/99, прокурор звертається до господарського суду в інтересах держави та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи могло відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту,

У зв'язку з тим, що Позивач є спеціалізованим підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, який, в свою чергу, є структурним підрозділом Міністерства транспорту та зв'язку України, фінансується виключно за рахунок державного бюджету і його майно є загальнодержавною власністю, а тому, в даному випадку кошти, які повинен сплатити Відповідач в рахунок виконання договору, є державною власністю і внаслідок їх несплати завдається шкода безпосередньо інтересам держави, а отже, даний позов, відповідно до вимог ст. 2 ГПК України, має заявляти саме військовий прокурор, діючи в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Міністерство транспорту та зв'язку України в особі 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військової частини Т0210).

Пред'явлення даної позовної заяви військовою прокуратурою Сумського гарнізону про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТБ “Богодухівська птахофабрика”викликано винятково захистом інтересів держави.

На момент розгляду справи Позивачем надані документи разом з заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою боргу сума боргу Відповідача становить - 60 957,29 грн., де: 53 846,44 грн. - основний борг, 2 726,34 грн. - пеня, 3 856,84 грн. - 7% штрафу, 527,67 грн. - сума річних.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши Прокурора та представника Позивача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Прокурора підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За договором підряду одна сторона (підрядник зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл (ст. 837 ЦК України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ст. 843 ЦК України). Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобовязаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобовязання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).

Крім того, відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобовязаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, а якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Виконання та приймання робіт підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання виконаних будівельних робіт, які підписані та завірені печатками сторін (а.с. 23 - 59).

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Також, згідно ст. ст. 546 - 549 ЦК України та п. 11 Договору, за несвоєчасну оплату наданих послуг за Договором Відповідач сплачує неустойку на користь Позивача у розмірі 0,5 відсотку вартості цих робіт за кожен день затримки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ діючої на період сплати неустойки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, за вимогою кредитора має сплатити три проценти річних від простроченої суми. Згідно ст. 231 ГК України за прострочення виконання зобов'язання понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Внаслідок допущених Відповідачем порушень чинного законодавства та умов договору, згідно ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 198 Господарського Кодексу України, заборгованість підлягає відшкодуванню Відповідачем Позивачу у повному обсязі.

Вищевказані порушення Відповідачем чинного законодавства України та умов договору завдали і продовжують завдавати шкоди економічним інтересам держави, оскільки Відповідач безпідставно використовує на власний розсуд кошти, які необхідно перерахувати на рахунок Позивача.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року, прокурори вправі звертатись до господарського суду з позовами в інтересах держави в особі органів державної влади.

Згідно ст. 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави і шляхом звернення до суду з позовом реалізує ці повноваження.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за Договорами у розмірі 60 957,29 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Прокурора щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 121, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 530, 546-549, 598, 599, 610, 611, 612, 623, 625, 626, 837, 843, 846 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 198, 231 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 2, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика» (62447, Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, 137, р/р6004010109800, МФО 351005, ОКПО 3261611873, инн. 326118720383) на користь 92 окремого колійного загону 36 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України (військової частини Т0210) (41602, Сумська область, м. Конотоп, вул. Клубна, 87, р/р 35222002002139, банк: УДК в Сумській області, МФО 837013) грошові кошти у розмірі 60 957,29 грн., де: 53 846,44 грн. - основний борг, 2 726,34 грн. - пеня, 3 856,84 грн. - 7% штрафу, 527,67 грн. - сума річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Богодухівська птахофабрика» (62447, Харківська область, Харківський район, с. Санжари, вул. Спортивна, 137, р/р 6004010109800, МФО 351005, ОКПО 3261611873, инн. 326118720383) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДК у Дзержинському районі м. Харкова, № рахунку 31210206700003, код ЄДРПОУ 24134567, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - Головне управління Державного казначейства України у Харківській області, МФО 851011) - 1 411,50 грн. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний “26” грудня 2011 року

по справі № 5023/9329/11.