Рішення № 20501966, 14.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/8454/11

вх. № 8454/11

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судовогозасідання Невзгляд Н.О

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 33-21/62 від 05.01.2011 р.

3-ої особи на стороні позивача - не з"явився.

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 30.05.2011р.;

відповідача 3 - не з"явився;

3-ої особи на стороні відповідача - не з"явився. 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Євро-Альянс", м. Київ.

до

відповідача-1: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_2,

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХБК-Груп", м. Козятин , відповідача-3: Товарної біржі "Правопорядок", м. Харків;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Звонарьова Юлія В"ячеславівна, м. Харків 3-я особа <Текст >

про визнання недійсними результатів аукціону

ВСТАНОВИВ:

11.10.2011р. позивач - ПАТ „УкрСиббанк", звернувся з позовною заявою до ФОП ОСОБА_3, ТОВ „ХБК-ГРУП” та Товарної біржі "ПРАВОПОРЯДОК" про визнання недійсними результатів аукціону щодо продажу нерухомого майна ФО-П ОСОБА_3 від 10.03.2011р., проведеного на Товарній біржі „ПРАВОПОРЯДОК” та стягнення грошових коштів в сумі 10000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, наполягаэ на задоволенны позову.

Відповідач 2 в судовому засіданні заперечує проти заявлених позовних вимог, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про залучення додаткових документів у справі, які долучаються судом. В обгрунтування заперечень представник відповідача посилається на те, що продаж предмету іпотеки здійснювався в рамках дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ы апорушень цього закону допущено не було.

Відповідачі 1, 3 та треті особи в призначене судове засідання своїх повноважних представників не направили, витребуваних судом документів не надали, про причини неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві, повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень та факт розміщення ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про доступ до судових рішень» є відкритими та офіційними.

В судовому засіданні 12.12.2011р. оголошувалась перерва.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

Між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (на теперішній час -Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (іпотекодержатель) та ФОП ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №164-мв-озо/з/дом з додатковими угодами до нього, за яким Іпотекодавець з метою забезпечення зобовязань передає в іпотеку Іпотекодержателю нерухоме майно, до складу якого входять:

- земельна ділянка, кадастровий номер 3223155400:05:049:0011, площею 0,5233 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3;

- домоволодіння (цілий жилий будинок з надвірними побудовами), розташоване за адресою АДРЕСА_4, яке складається з:

жилого будинку, літ. А;

альтанки, літ. Б;

прибудови, літ. В;

будинку для гостей, літ. Г;

свердловини, літ. Л;

огорожи, літ г-г 4;

корту, літ. г 5;

кан. колодязя, літ. к-к 8;

бруківки, літ. г 6.

Відповідно до п. 1.3 Договору іпотеки іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя (банку), які виникають з кредитного договору про надання мультивалютної кредитної лінії № 164-мв-ока від 10.11.2004 р., укладеного між банком та ПП „Євро-Альянс”.

Господарським судом Харківської області було порушене провадження у справі № Б-39/150-10 про банкрутство боржника ФОП ОСОБА_3 та 21.12.2010 р. винесено постанову у зазначеній справі, відповідно до якої ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру банкрута, знято арешти з майна боржника, в т.ч. і з вищенаведеного майна, яке було передано в іпотеку позивачу фізичною особою ОСОБА_3 Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Звонарьову Юлію В'ячеславівну (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства НОМЕР_2 від 27.02.2010, ІПН НОМЕР_1), яку зобов'язано здійснити продаж всього майна фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

У газеті “Голос України” №249 (4999) від 30.12.2010 року було опубліковане оголошення про визнання ФОП ОСОБА_3 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, встановлений строк для задоволення вимог кредиторів.

29.03.2011 р. між ліквідатором ФОП ОСОБА_3 - арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ТОВ "ХБК Груп" був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку з надвірними побудовами АДРЕСА_4, даний договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в державному реєстрі правочинів за № 4384605.

29.03.2011р. між ліквідатором ФО-П ОСОБА_3 - арбітражним керуючим Звонарьовою Ю.В. та ТОВ "ХБК Груп" був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,5233 га, кадастровий номер 3223155400:05:049:0011, що розташована за адресою: АДРЕСА_3, даний договір посвідчено Харківським міським приватним нотаріусом ОСОБА_5, зареєстровано в державному реєстрі правочинів за № 4384745.

Зазначені договори купівлі-продажу були укладені за наслідками аукціону, в якому приймало участь ТОВ "ХБК-Груп"' та стало його переможцем, що підтверджується протоколом № 3 проведення аукціону від 10.03.2011 року.

Про проведення аукціону було розміщено оголошення в Біржовому віснику "Правопорядок" № 3-1(40) від 04.02.2011 року.

Після визначення результатів аукціону ТОВ “ХБК груп” у відповідності до ч. 7 ст.48 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” перерахувало грошові кошти за нерухоме майно у сумі 1366608,00 грн. на депозитний рахунок нотаріуса, що підтверджується копією платіжного доручення № 3 від 28.03.2011 року.

Названі договори купівлі-продажу від 29.03.2011р. того ж дня, 29.03.2011р. були зареєстровані у державному реєстрі правочинів.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині визнання результатів аукціону недійсними не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного субєктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний характер.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін..

За таких обставин, з урахуванням приписів наведених правових норм та на підставі матеріалів справи суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд враховує викладене нижче.

Згідно ч. 7 ст. 48 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина-підприємця здійснюється ліквідатором.

Стаття 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі Закон) визначає повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, зокрема, передбачає, що ліквідатор з дня свого призначення реалізує майно банкрута, для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку передбаченому цим законом.

Відповідно до вимог ст.26 цього Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до ст. 29 Закону, майно банкрута, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. У разі продажу майна на аукціоні вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

Вимоги ч.1-3 ст.30 Закону передбачають, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. При цьому, продаж майна підприємств-банкрутів, заснованих на державній власності, здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) та інших нормативно-правових актів з питань приватизації.

У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" ( 2171-12 ).

Як вбачається з матеріалів справи, справа про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 розглядалася господарським судом Харківської області з урахуванням приписів ст.ст.41, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, тобто за спрощеною процедурою.

Господарський суд зазначає, що в процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця відсутня стадія розпорядження майном та санація тому ліквідаційна процедура відкривається судом з дня прийняття постанови про визнання громадянина - підприємця банкрутом. Окрім того, оскільки відсутнє попереднє засідання, тому реєстр кредиторів не розглядається судом.

Відповідно до вимог ч.2 п.7 ст. 48 цього Закону у разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном громадянина підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна громадянина - підприємця здійснюється ліквідатором.

У справі про банкрутство фізичної особи - підприємця відсутнє попереднє засідання, тобто на момент продажу майна відсутня ухвала, в якій визначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів та не призначається дата проведення зборів кредиторів, яка є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів.

Отже, в процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 був відсутній комітет кредиторів а обов'язок скликати збори кредиторів та обрати такий комітет не покладений на ліквідатора нормами цього Закону, оскільки цей обов*язок покладено на розпорядника майна на стадії розпорядження майном, яка у процедурі банкрутства фізичної особи - підприємця відсутня.

З урахуванням вищевикладеного, проаналізувавши норми ст. ст.30, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд зазначає про те, що продаж майна банкрута здійснено ліквідатором на відкритих торгах аукціоні у відповідності до норм діючого законодавства України, а тому заперечення позивача, які ґрунтуються на тому, що ліквідатор повинен був погодити порядок продажу майна банкрута з іпотекодержателем не відповідають Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Посилання позивача на те, що відповідачами при організації та проведенні аукціону допущені порушення норм чинного законодавства щодо порядку продажу нерухомого майна банкрута, яке знаходиться у заставі іпотекодержателя, з посиланням на те, що продаж нерухомого майна банкрута повинен здійснюватися відповідно до вимог Закону України “Про іпотеку" і норм Цивільного кодексу України, якими регламентовано правовий статус іпотеки та її відчуження, судом не приймаються, оскільки в силу колізій між Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та нормами законів України “Про іпотеку”, “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, які набрали чинності з 01 січня 2004 року, в частині регулювання правового становища кредиторів, вимоги, яких забезпечені заставою майна боржника, у зв'язку з порушенням провадження у справах про банкрутство, не може здійснюватися стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" і Законом України “Про іпотеку” окремо від провадження у справі про банкрутство, оскільки встановлення у Законі особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку.

Така позиція суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, Наведеною у п. 1.2. Рекомендацій від 04.06.2004 N04-5/1193 Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Так ВГСУ, зокрема вказує на те, що що встановлення в Законі (2343-12) особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при адоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом ( 2343-12 ), зокрема у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) позивач доказів на спростування викладених вище обставин не надав.

На підставі викладеного, враховуючи, що підстави, на яких ґрунтуються позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк" повністю спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що аукціон з продажу майна банкрута - предмету іпотеки були проведені у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог та вважає за необхідне відмовити у позові в цій частині.

В частині стягнення 10000,00 грн. витрачених, як зазначає позивач, на юридичну длопмогу, суд відмовляє у зв"язку з ненеданням позивачем доказів сплати цієї суми, та у зв"язку з відсутнстю правових підстав для поклдадення цих витрат на відповідачів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя (підпис< Текст >Бринцев О.В.

/Справа №5023/8454/11

Повний текст рішення підписано

16.12.2011р./