Рішення № 20501958, 21.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 5023/8876/11

вх. № 8876/11

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 13/11 від 07.11.2011 року;

відповідача - не з'явився, 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Край", с. Безпечна 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Маркет", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 136238,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Край", с. Безпечна (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Маркет", м. Харків про стягнення 136238,80 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором купівлі-продажу товарів № 55/10-2 від 27 липня 2010 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 110750,00 грн., 12919,35 грн. індексу інфляції, 3680,30 грн. 3 % річних та 8889,15 грн. пені. Також до стягнення заявлені судові витрати

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/8876/11 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 28 листопада 2011 року о 10:20.

В призначене судове засідання 28 листопада 2011 року позивач з'явився, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідними листами (вх. № 34929) та (вх. № 34940) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

В призначене судове засідання 28 листопада 2011 року відповідач не з'явився, 07 листопада 2011 року на адресу суду повернулась ухвала суду від 31.10.2011 року, яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, довідкою поштового відділення: "фірма вибула".

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 08 листопада 2011 року юридична адреса відповідача - 61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 7, саме на вказану адресу судом направляються процесуальні документи відповідачеві.

Ухвалою суду від 28 листопада 2011 року розгляд справи відкладено на 14 грудня 2011 року об 11:00.

В призначене судове засідання 14 грудня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

В призначене судове засідання 14 грудня 2011 року відповідач не з'явився, 06 грудня 2011 року на адресу суду повернулась ухвала від 28.11.2011 року, яка була направлена на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві, з довідкою поштового відділення: "фірма вибула".

Ухвалою суду від 14 грудня 2011 року розгляд справи відкладено на 21 грудня 2011 року о 15:30.

В призначене судове засідання 21 грудня 2011 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Крім того, до матеріалів справи, через канцелярію суду, супровідним листом (вх. №37242) надав додаткові документи, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідач не скористався своїми правами, наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь його представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог позивача, не надав суду доказів належного виконання договірних зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх незявлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

27 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „КРАЙ" (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „БЕСТ МАРКЕТ" (Відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу товарів № 55/10-2 (Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, відповідач (покупець) зобов'язується оплатити, відповідно до умов даного договору, і прийняти товар, а позивач (Продавець) зобов'язується передати товар у власність Покупця..

Відповідно до п.1.2. Договору, Сторони узгодили наступний порядок визначення ціни, кількості та асортименту товарів і послуг, що є предметом договору, а саме на підставі існуючих в торговій мережі ТОВ “Край" роздрібних цін Покупець робить заявку або особисто вибирає товари та оплачує їх, підтвердженням узгодження сторонами ціни, кількості та асортименту товарів буде вважатися фіскальний чек, товарний чек, видаткова накладна, податкова накладна, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п.2.1. Договору, передбачено, що найменування і кількість товару визначаються вибором покупця і фіксуються у Фіскальному чеку, Товарному чеку і Податковою накладною, що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з п. 4.1.1. Договору, оплата товару здійснюється згідно рахунку та видаткової накладної продавця, протягом 5 (п'яти) банківських днів.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 147 150,00 грн., про що свідчить: Видаткова накладна № 330 від 28/07/10 згідно рах. факт. № 373 від 28/07/10 на суму 30 341,25 грн., Видаткова накладна № 332 від 29/07/10 згідно рах. факт. № 375 від 29/07/10 на суму 30 341,25 грн.; Видаткова накладна № 336 від 02/08/10 згідно рах. факт. № 380 від 02/08/10 на суму 25245,00 грн.; Видаткова накладна № 339 від 03/08/10 згідно рах. факт. № 384 від 03/08/10 на суму 12 622,50 грн.; Видаткова накладна № 351 від 11/08/10 згідно рах. факт. № 407 від 11/08/10 на суму 48 600,00 грн. та довіреності на отримання товару: Довіреність від 28.07.2010 року , Довіреність від 29.07.2010 року, Довіреність від 02.08.2010 року, Довіреність від 03.08.2010 року, Довіреність від 11.08.2010 року.

Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено 36400,00 грн., що підтверджується: прибутковим касовим ордером № 5175 від 10.08.2010 р. на суму 10 000,00 грн., випискою за 31.08.2010 р. на суму 10 000,00 грн., випискою за 19.08.2010 р. на суму 9 900,00 грн. та випискою за 06.09.2010 р. на суму 6 500,00 грн.

Таким чином, відповідач доказів сплати поставленого товару суду не надав, тому заборгованість відповідача перед позивачем становить - 110750,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 110750,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі - 12919,35 грн. та 3% річних в сумі 3680,30 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування заявлених інфляційних витрат в розмірі - 12919,35 грн. та 3% річних в сумі 3680,30 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем за прострочення відповідачем оплати за отриману продукцію, пред'явлено до стягнення 8889,15 грн. пені.

Суд звертає увагу, що умовами спірного договору від 27.07.2010 року не передбачена відповідальність сторін у вигляді сплати пені, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне позивачу в частині стягнення з відповідача 8889,15 грн. пені відмовити, як в необґрунтовано предявленої до стягнення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, - <Текст >

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ МАРКЕТ” (61045, м. Харків, вул. Шекспіра, буд. 7, р/р 26007800000225 в АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 335845, код ЄДРПОУ 36817673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАЙ" (09025, Київська область, Сквирський район, с. Безпечна, хутір Ордаша, буд. 19, р/р 260003380 в ПАТ „УПБ", МФО 300205 код ЄДПРОУ 30222493) - 110750,00 грн. заборгованості , інфляційні втрати у розмірі 12919,35 грн., 3 680,30 грн. 3 % річних, 1363,00 грн. державного мита , витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу - 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 8889,15 грн. відмовити.

Суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Повний текст судового рішення по справі 5023/8876/11 підписано 26 грудня 2011 року.