Рішення № 20501026, 13.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2010 р. Справа № 15/19-10

вх. № 1183/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Карвацька М.П. відповідача - Єсін П.С.

розглянувши справу за позовом ВАТ "Печенізьке рибоводне господарство" с. Печеніги

до Державне підприємство "Укрриба", м.Київ

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Печенізьке рибоводне господарство» (Позивач) звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору зберігання з правом користування № 1, який було укладено 01.01.2005 року між Позивачем та державним підприємством «Укрриба» (Відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Договір є удаваним правочином, оскільки зі змісту цього договору та правовідносин, що фактично склалися між Позивачем та Відповідачем вбачається, що основною та єдиною метою укладання цього договору для Позивача було отримання можливості платного користування державним нерухомим майном (гідротехнічними спорудами ставків) необхідним для здійснення Позивачем власної господарської діяльності по розведенню риби, а основною та єдиною метою укладання Відповідачем цього договору було передання в користування за плату Позивачеві цього державного нерухомого майна. Тобто, вказаний договір було вчинено між Позивачем та Відповідачем з метою приховання іншого правочину, який насправді було вчинено між ними, а саме з метою приховання договору оренди держаного нерухомого майна. Позивач вважає, що Договір, як договір оренди держаного нерухомо майна, який насправді було вчинено між Позивачем та Відповідачем, суперечить закону, оскільки Відповідач не мав повноважень на передачу в користування Позивачеві державного нерухомого майна та сторонами не було дотримано нотаріальної форми договору. У зв’язку з цим, Позивач вважає, що Договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву ( а.с.113-116). Відповідач стверджує, що: умова Договору щодо права Позивача відносно користування переданими на зберігання гідротехнічними спорудами, є одним із елементів договору зберігання, наявність якої в договорі не змінює правової природи договору зберігання; листом від 06.04.2004 року № 10-25-4699 Фонд державного майна України повідомив Відповідача про те, що Фонд наділений повноваженнями щодо передачі гідротехнічних споруд в оренду, але дозволу Фонду державного майна України на вчинення Відповідачем будь-яких дій з гідротехнічними спорудами не потрібно; реалізуючи своє право господарського відання Відповідачем укладено Договір, що не суперечить вимог чинного законодавства; Договір затверджено головою Державного комітету рибного господарства, а Фонд державного майна України листом від 06.04.2004 року № 10-25-4699, повідомив Відповідача про те, що його згоди на укладання цього договору не потрібно; законність укладання Договору підтверджується довідкою Головного управлінням юстиції у м. Києві, у п. 7.1.2 якої вказано, що Відповідач укладає господарські договори з питань зберігання з правом користування, істотні умови яких відповідають вимогам ГК України, та підтверджується судовими рішення по справі № 25/240-08 (39/17-08).

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

01.01.2005 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір зберігання з правом користування № 1 (а.с.34- 36). За умовами вказаного Договору:

- Замовник (Відповідач) передає, а Зберігач (Позивач) приймає на безоплатне зберігання і має право користування згідно Акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі Відповідача, та розташоване за адресою: Харківська область, Печенізький район, смт. Печеніги ( п.1.1 договору);

- Зберігач зобов’язаний прийняти від Замовника майно, зазначене у п.1.1. цього Договору згідно з Актом приймання-передачі ( п.2.1 договору);

- Зберігач зобов’язаний за користування майном (згідно з Додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна») вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 6098,94 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок Замовника з врахуванням щомісячного індексу інфляції (п.2.2. договору);

- Зберігач зобов’язаний вжити всіх заходів, встановлених договором і актами цивільного законодавства, для збереження майна та зберігати його на протязі строку дії Договору (п.2.3. договору);

- у разі затримки оплати за використання майна, зданого для зберігання, Зберігач сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати ( п.2.7. договору);

- Зберігач зобов’язаний : - протягом місяця після укладення цього Договору застрахувати майно, яке знаходиться на зберіганні на вартість не меншу, ніж це передбачено цим договором на користь Замовника, в порядку, визначеному законодавством; - надати для погодження Замовнику виробничу програму використання майна (п. 2.11. договору);

- Зберігач має право користуватися переданим йому на зберігання майном на платній основі (п.3.1. договору);

- За згодою Замовника Зберігач має право передавати майно в користування іншій особі (п. 3.3. договору);

- проведення реконструкції та ремонтних робіт гідротехнічних споруд, які знаходяться у користуванні Зберігача здійснюється з дозволу Замовника згідно кошторису, на основі якого буде укладена додаткова угода до зазначеного договору (п. 4.4. договору);

- Замовник має право у будь-який час відвідувати об’єкт зберігання з метою перевірки стану його зберігання (п. 5.2. договору);

- цей Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладення Договору оренди чи іншої цивільно-правової угоди із Зберігачем (п. 6.1. договору).

01.01.2005 року Позивач та Відповідач підписали Акт приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно з яким Відповідач передає, а Позивач приймає державне нерухоме майно для зберігання з правом користування – гідротехнічні споруди ставків балансовою вартістю – 5183271,41 грн., залишковою вартістю на 01.01.05р. – 1823193,93 грн., та вартістю згідно експертної оцінки (довідково) станом на 30.11.2003 року – 530713,00 грн., в тому числі: вартість об’єктів, які передаються на зберігання з правом користування (додаток № 1) складає – 525050,23 грн., та вартість об’єктів, які передані на зберігання (Додаток № 2) – 5662,77 грн. В Акті зазначено, що Позивач, як Зберігач, приймає на термін дії договору державне нерухоме майно – гідротехнічні споруди ставків, що розташоване за адресою: Харківська область, Печенізький р-н., смт. Печеніги.

Згідно Додатку № 1 до Акту приймання-передачі до договору №1 від 01.01.2005р. «Перелік гідротехнічних споруд, які знаходяться на балансі ДП «Укрриба» і передаються на зберігання з правом користування ВАТ «Печенізьке рибоводне господарство» Відповідач передав за Актом приймання-передачі Позивачеві на зберігання з правом користування 110 одиниць гідротехнічних споруд, які знаходяться на балансі Відповідача ( а.с.38- 50).

01.01.2005 року між Позивачем та Відповідачем було підписано протокол про договірну ціну до Договору, за умовами якого сторони визначили, що ціна за користування гідротехнічними спорудами, складає з ПДВ – 6098,94 грн. (а.с.51).

10.01.2005 року Позивач та Відповідач підписали додаткову угоду до Договору якою доповнили п.2.3. Розділу договору «Обов’язки Зберігача» положенням про те, що «Плата за користування вноситься на рахунок Замовника починаючи з 01.09.05р.»; «Заборгованість перед Замовником, що утвориться за період з 01.01.05р. по 31.08.05р. буде гаситися рівними частинами з 01.09.05р. до 31.12.05р. з урахуванням щомісячних індексів інфляції» (а.с.52).

01.05.2006 року Позивач та Відповідач підписали додаткову угоду до Договору згідно якої п.2.2 договору виклали в новій редакції, а саме встановили, що «За користуванням майном (згідно з Додатком № 1 «Акт приймання-передачі державного майна») розмір річної плати складає 82618.56 грн., в тому числі ПДВ. Плата за користування майном перераховується на розрахунковий рахунок Замовника згідно наданих актів виконаних робіт протягом 5 банківських днів, а остаточний розрахунок здійснюється з підписанням Акту звірки взаєморозрахунків із врахуванням при цьому щомісячного індексу інфляції» ( а.с.53).

Умовами «Розрахунку річної плати до Додаткової угоди від 01.05.2006 року до Договору», за підписом Відповідача, передбачено, що нарахування плати за користування гідротехнічними спорудами визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за № 1033 із змінами та доповненнями, внесеним постановами КМУ, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 29.10.2005 року».

01.09.2006 року Позивач та Відповідач підписали додаткову угоду до Договору, якою продовжили строк дії договору до 01.01.2010 року та визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах ( а.с.55).

26.01.2007 року Позивач та Відповідач підписали додаткову угоду до Договору про реструктуризацію боргу з відстрочкою платежів на майбутній період чотирма рівними частинами щомісячно у лютому травні 2007 року до 15 числа місяця в сумі 25000,00 грн. ( а.с.56).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Згідно п. 25 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Відповідно до Узагальнення Верховного суду України «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні удаваного правочину до відносин його учасників застосовуються правила щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб'єкт, який вимагає визнання правочину недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою. Воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). При цьому позивач повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Згідно зі ст. 944 ЦК України, зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

З системного аналізу вищевказаних норм Цивільного кодексу України вбачається, що правовою метою правовідносин, що витікають із договору зберігання, є саме зберігання зберігачем переданої поклажодавцем речі та забезпечення її схоронності зберігачем. Відповідно, договір зберігання укладається саме з метою надання зберігачем послуги поклажодавцю, що полягає у зберіганні речі та забезпеченні її схоронності, та за договором зберігання послуга надається саме зберігачем на користь поклажодавця на платній чи безоплатній основі.

Отже, правовою метою договору зберігання є саме надання зберігачем поклажодавцю послуги зі зберігання речі, а не надання поклажодавцем зберігачеві права користування за плату річчю переданою поклажодавцем на зберігання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у разі надання поклажодавцем зберігачеві права на платній основі користуватися річчю, переданою поклажодавцем на зберігання зберігачеві, між сторонами такого договору зберігання виникають правовідносини найму (користування).

На підставі аналізу умов Договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем, дослідження обставин, пов’язаних із фактичним виконанням Позивачем та Відповідачем умов цього договору судом встановлено наступне.

За Договором Позивач зобов’язаний безоплатно зберігати майно Відповідача, однак цим договором не визначено заходів, які зобов’язаний здійснювати Позивач з метою забезпечення схоронності майна, переданого Відповідачем йому на зберігання. Отже, Договором взагалі не визначено обов’язків Позивача як зберігача щодо здійснення зберігання та забезпечення схоронності майна, переданого Відповідачем йому на зберігання.

За Договором послуга надається саме Відповідачем на користь Позивача та полягає у наданні права Позивачеві за плату користуватися державним нерухомим майном, гідротехнічними спорудами.

За користування Позивачем цим майном Відповідач здійснює нарахування плати на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995.

Матеріалами справи підтверджується, що Відповідач систематично надавав Позивачеві акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) для оплати наданих послуг на користь Позивача, що полягають у користуванні державним нерухомим майном, гідротехнічними спорудами ставків, в яких безпосередньо зазначено, що Відповідачем, як Виконавцем, на користь Позивача, як Замовника, були проведені такі роботи (надані такі послуги) як користування гідротехнічними спорудами. Позивач, на підставі наданих Відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) перераховував на користь Відповідача кошти за наданні послуги, що полягають у користуванні державним нерухомим майном, гідротехнічними спорудами ставків, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що Позивач використовує, передане йому за Договором державне нерухоме майно, гідротехнічні споруди, для здійснення власної господарської діяльності по розведенню риби.

За спірним Договором Відповідачем було передано Позивачеві лише майно згідно з Додатком №1 до Акту приймання-передачі, тобто майно яке передавалось для зберігання з правом користування, а майно згідно з Додатком № 2 до Акту приймання-передачі, яке повинно бути передано лише на зберігання Позивачеві без права користування, фактично не було передане Позивачеві.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що правовою метою укладання спірного Договору для Позивача було та є отримання права користування державним нерухомим майном, гідротехнічними спорудами, необхідними для здійснення Позивачем власної господарської діяльності по розведенню риби, а для Відповідача – надання Позивачеві за плату права користування цим державним нерухомим майном.

Відповідно, спірний Договір є удаваним правочином, а дійсним правочином, який насправді було вчинено між Позивачем та Відповідачем є договір оренди державного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Судом встановлено, що державну реєстрацію Позивача, Відкритого акціонерного товариства «Печенізьке рибоводне господарство» (код ЄДРПОУ 22628992) здійснено Печенізькою районною державною адміністрацією 04.12.1999 року.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Позивача, Позивач заснований відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України № 1592-П від 29.11.1999 шляхом перетворення Печенізького державного сільськогосподарського-рибоводного підприємства у відкрите акціонерне товариство відповідно до Закону України «Про приватизації державного майна», Закону України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» та постанови Кабінету Міністрів України № 1099 від 11.09.1996 «Про затвердження Порядку перетворення в процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства».

Наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003 було прийнято рішення передати до сфери управління Міністерства аграрної політики України гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов’язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених в процесі приватизації на базі підприємств рибного господарства, зазнаних у додатку (далі - Майно).

Згідно Додатку до вищевказаного наказу № 126/752 від 06.05.2003 Позивач (код ЄДРПОУ: 22628992 смт. Печеніги) включений до вищевказаного переліку господарських товариств, вищезазначене майно яких передається на баланс державного підприємства «Укрриба».

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України № 145 від 22.05.2003, відповідно до спільних наказів Фонду державного майна України і Міністерства аграрної політики України «Щодо передачі державного майна» № 156/20 від 31.01.2003 та «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003, наказу Державного департаменту рибного господарства України № 208 від 15.09.2003 «Про затвердження акту передачі-приймання гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Печенізьке рибоводне господарство»,

31.08.2003 року за Актом приймання-передачі, на баланс ДП «Укрриба» були передані та закріплені на праві повного господарського відання гідротехнічні споруди (у кількості 125 одиниць), які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ «Печенізьке рибоводне господарство» згідно переліку, копія якого є у матеріалах справи.

Судом, на підставі дослідження матеріалів справи, встановлено, що Відповідачем за спірним Договоромбуло передано Позивачеві на зберігання з правом користування 110 одиниць гідротехнічних споруд із 125, які згідно Акту приймання-передачі від 31.08.2003 року були передані на баланс Відповідача та закріплені за ним на праві повного господарського відання.

          Відповідно до положень ст. 5.2 Статуту Відповідача майно Підприємства є державною власністю і належить Підприємству на правах повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вичинюючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту Підприємства.

Отже, гідротехнічні споруди, які були передані Відповідачем Позивачеві за Договором є об’єктами права державної власності та закріплені за Відповідачем на праві повного господарського відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Пунктом 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003, в редакції, чинній станом на дату укладання між Позивачем та Відповідачем спірного Договору, було встановлено, що з дозволу Фонду державного майна України (Регіональних відділень) орендодавцем Майна, переданого згідно з цим наказом, виступає державне підприємство «Укрриба».

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на дату укладання між Позивачем та Відповідачем Договору, Відповідач мав право передавати в оренду гідротехнічні споруди, що були та є об’єктами права державної власності, та які були передані на баланс Відповідачеві за Актом приймання-передачі від 31.08.2003 року, лише з дозволу Фонду державного майна України (його регіонального відділення).

Під час розгляду справи Відповідачем не було надано доказів на підтвердження отримання дозволу Фонду державного майна України (його регіональних відділень) на передачу в користування (оренду) Позивачеві гідротехнічних споруд за спірним Договором.

Суд вважає необґрунтованим твердження Відповідача відносно того, що Фонд державного майна України листом № 10-25-4699 від 06.04.2004 повідомив Відповідача про те, що його згоди на укладання Договору не потрібно. Фонд державного майна України у листі № 10-25-4699 від 06.04.2004 лише зазначає, що Фонд державного майна України (його регіональні відділення) наділений повноваженнями надання дозволу Відповідачеві для здачі ним зазначеного майна в оренду та, що дозволу Фонду державного майна України (його регіональних відділень) на вчинення будь-яких інших дій з майном Відповідача не потрібно. Однак, зі змісту цього листа не слідує, що Фонд державного майна України розглядав питання щодо укладання між Відповідачем та Позивачем саме спірного Договору. Крім того, цей Договір укладено значно пізніше ніж датований зазначений лист.

Згідно зі ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» єдиними орендодавцями державного майна – майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Враховуючи те, що Відповідач передав в оренду Позивачеві державне нерухоме майно, гідротехнічні споруди, на підставі Договору який було укладено без участі Фонду державного майна України (його регіонального відділення) та без отримання на це попереднього дозволу Фонду державного майна України (його регіонального відділення), суд приходить до висновок, що Договір є таким, що суперечить законодавству, оскільки його було укладено з порушенням вимог чинного законодавства, не уповноваженою на це особою, яка не мала права передавати державне майно в оренду.

Також, суд вважає, що Договір є таким, що суперечить законодавству, оскільки Позивачем та Відповідачем при його укладанні не було дотримано нотаріальної форми Договору, як договору оренди.

Суд вважає необґрунтованим посилання Відповідача, як на підставу законності укладання спірного Договору, на судові рішення по справі № 25/240-08 (39/17-08).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вищевказані судові рішення не були винесені під час розгляду справи, в яких брали участь Позивач та Відповідач, а відповідно факти встановлені вищевказаними судовими рішення не є такими що звільнені від доказування.

Відповідно п. 25 постанови Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

З огляду на викладене, Договір є таким, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України, так як його було укладено з порушенням вимог п. 3 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України «Про передачу гідротехнічних споруд» № 126/752 від 06.05.2003, ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

          За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання недійсним спірного Договору.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами двосторонньої реституції, так як використання майна – «річ» безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Судові втирати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 35, 43, 49, ст.ст. 82 – 85 Господарсько-процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним Договір зберігання з правом користування № 1, який було укладено 01 січня 2005 року між відкритим акціонерним товариствам «Печенізьке рибоводне господарство»(62801 Харківська область, Печенізький район, 7 км автодороги Печеніги-Базаліївка; код ЄДРПОУ 22628992) та Державним підприємством «Укрриба»(04050 м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-А; код ЄДРПОУ 25592421).

Суддя

рішення підписане 14.04.2010 року