Рішення № 20500136, 22.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.11 Справа№ 5015/6041/11

За позовом: Закритого акціонерного товариства «РИТЕЙЛІНГОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОТЕК», м.Київ,

до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів,

Про: 1. стягнення 16129,04 грн. заборгованості ;

2. зобов»язати ФОП ОСОБА_1 повернути ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», із підписанням акту приймання-передачі , об»єкти, передані їй за актом приймання-передачі від 07.07.2010 року та Додатком №1 до Договору №ГО-065-А5-23 від 19.01.2010 року, а саме : частину нежитлового приміщення , розташованого в торговельному центрі «Арсен», загальною площею 1,00 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Зелена,147; територію , прилеглу до торговельного центру «Арсен»за вказаною вище адресою, загальною площею не більше ніж 105,00 кв.м.».

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар Дубенюк Н.А.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 представник (довіреність від 08.09.2011 р );

від відповідача - не з”явився

Суть спору: Позовну заяву подано Закритим акціонерним товариством «РИТЕЙЛІНГОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОТЕК», м.Київ, до відповідача : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів, про :

1. стягнення 16129,04 грн. заборгованості ;

2. зобов»язати ФОП ОСОБА_1 повернути ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек», із підписанням акту приймання-передачі , об»єкти, передані їй за актом приймання-передачі від 07.07.2010 року та Додатком №1 до Договору №ГО-065-А5-23 від 19.01.2010 року, а саме : частину нежитлового приміщення , розташованого в торговельному центрі «Арсен», загальною площею 1,00 кв.м., що знаходиться за адресою м.Львів, вул..Зелена,147; територію , прилеглу до торговельного центру «Арсен»за вказаною вище адресою, загальною площею не більше ніж 105,00 кв.м.».

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 16.11.2011 року. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду від 16.11.2011 р, від 06.12.2011 р, від 14.12.2011 року(зазначеною ухвалою за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 10 днів).

Позивачу роз”яснено його права та обов”язки згідно зі ст.20,22 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненнях по справі, додаткових поясненнях по справі. Представник позивача стверджує, що відповідач не виконує взяті на себе зобов»язання за договором №ГО -065-А5-23 від 19.01.2010 року, що укладений з позивачем, щодо внесення плати за користування об»єктами. Відтак, заборгував позивачу 8000,00 грн. Окрім основного боргу позивач , відповідно до умов договору нарахував відповідачу пеню ( у тому числі і за прострочення сплати забезпечувального платежу) в сумі 1887,29 грн.; штраф за несвоєчасну оплату за користування об»єктами та забезпечувального платежу 5200,00 грн; відповідно до ч.2 ст.625 ЦК україни - нараховано 760,00 грн. інфляційних нарахувань та 281,87 грн 3 % річних. В загальному , просить стягнути з відповідача 16129,04 грн. заборгованості. Стверджує, що умовами договору передбачено право позивача розірвати договір з відповідачем в односторонньому порядку. Таким правом позивач скористався, оскільки відповідачем порушено строки внесення забезпечувального платежу, а також - плати за користування об»єктами більш ніж 45 днів. Договір розірвано з 07.10.2011 року, оскільки повідомлення про одностороннє розірвання договору було скеровано відповідачу 26.09.2011 року. Зважаючи на те, що договір розірвано, однак майно не повернуто позивачу, останній просить зобов»язати відповідача повернути по акту здачі-приймання майно, яке отримане відповідачем у користування за договором.

Відповідач явку повноважного представника в жодне із судових засідань не забезпечив, хоч така визнавалась судом обов»язковою. Відзиву, доказів перерахування позивачу плати за користування об»єктами та доказів повернення позивачу майна суду не надав.

Згідно поданої позивачем до справи копії Довідки Серія АЄ №962105 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , ОСОБА_1 за даними ЄДР є фізичною особою-підприємцем; реєстраційний номер фізичної особи-підприємця ЄДР : НОМЕР_2; місце проживання : 79060, АДРЕСА_1, тобто проживає за адресою, яку вказав позивач у позовній заяві і на яку суд скеровував ухвали даної справи.

Зазначене дає можливість дійти висновку, що відповідача належним чином і своєчасно суд повідомляв про судові засідання у даній справі (дату, час та місце їх проведення).

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19 січня 2010 року між Закритим акціонерним товариством «Ритейлінгова компанія «Євротек»( сторона 1) , з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1,( сторона 2) з другої сторони , укладено Договір №ГО-065-А5-23 (надалі договір).

Відповідно до п.1.1 цей договір укладається з метою налагодження ділового співробітництва сторін для досягнення взаємовигідних та найкращих економічних результатів

Для досягнення мети цього договору сторона 1 передає, а сторона 2 приймає в строкове платне володіння та користування ( надалі-користування) частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою : Україна, м.Львів, вул.Зелена,147 ( надалі ТЦ) та територію прилеглу до ТЦ, загальною площею не більшою 105,00 кв.м. ( надалі об»єкт). Детальне розташування, схема та площа службового приміщення та об»єкту зазначаються в Додатку №1 «Площа та місце розташування об»єктів», який після його погодження та підписання уповноваженими представниками сторін стане невід»ємною частиною цього договору ( п.1.2).

Відповідно до п.2.3 сторона 2 має право користуватися службовим приміщенням та об»єктом з 07 липня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

Відповідно до п.2.4 надалі в текстів договору «службове приміщення»та «об»єкт» будуть названі «об»єкти».

Сторони погодили ( п.3.1), що не пізніше 07 липня 2010 року підписують акт приймання-передачі об»єктів для їх використання за цільовим призначенням.

З дати прийняття об»єктів сторона 2 має право використовувати їх для мети яка відповідає меті її господарської діяльності.

Відповідно до умов в п.3.2 , сторона 2 зобов»язана повернути об»єкти протягом п»яти робочих днів з дати закінчення терміну користування зазначеного в пункті 2.3 цього договору або дострокового розірвання цього договору та підписати акт про повернення об»єктів. Об»єкти вважаються повернутими з дати підписання сторонами акта про повернення об»єктів користування.

В п.4 договору погоджено сторонами розмір плати та порядок розрахунків.

Відповідно до п.4.1 розмір плати за користування об»єктами протягом 1 (одного) календарного місяця становить :

-за службове приміщення сторона 2 сплачує стороні 1 - 400,00 грн., у т.ч. ПДВ в сумі розрахованій за ставкою яка діє відповідно до чинного законодавства України.

-за об»єкт сторона 2 сплачує стороні 1 - 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі розрахованій за ставкою яка діє відповідно до чинного законодавства України.

За перший місяць користування об»єктами сторона 2 перераховує стороні 1 суму в розмірі 3333,33 грн , в т.ч. ПДВ -555,56 грн, протягом 5 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі об»єктів зазначеного в пункті 3.1 цього договору. Плата за користування об»єктами за наступні місяці сплачується стороною 2 , згідно п.4.1, на користь сторони 1 щомісяця авансом не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю ( п.4.2).

Сторона 1 до 15-го числа місяця, що передує оплачуваному , виставляє стороні 2 рахунок на перерахування плати за користування об»єктами , що розраховується за наведеною у цьому пункті формулою.

Відповідно до п.4.4, у разі припинення договору за згодою сторін або у разі дострокового розірвання цього договору, кошти належні до сплати стороні 1 перераховуються стороною 2 протягом 5-ти робочих днів з дати припинення або дострокового розірвання договору.

Календарний місяць користування об»єктами починається першого числа та закінчується останнім числом цього календарного місяця.( п.4.5).

Відповідно до п.4.6, з метою забезпечення всіх претензій сторона 2 зобов»язується сплатити стороні 1 протягом 30 днів після підписання цього договору авансовий платіж в розмірі одномісячної плати за користування об»єктами. Місячний розмір плати за користування об»єктами визначається в порядку, передбаченому пунктами 4.1 та 4.3 цього договору. Платіж, зазначений в цих пунктах, є забезпечувальним платежем виконання зобов»язань за цим договором ( надалі забезпечувальний платіж).

Відповідно до п.4.7, забезпечувальний платіж утримується стороною 1 протягом усього строку дії договору без нарахування відсотків і може бути використаний стороною 1 для покриття будь-яких збитків або витрат, викликаних невиконанням або неналежним виконанням стороною 2 будь-яких зобов»язань за цим договором. У разі належного виконання стороною 2 всіх зобов»язань за цим договором,після закінчення терміну користування об»єктами, забезпечувальний платіж повертається стороні 2 і після повернення ним об»єктів за актом про повернення , як це передбачено в пунктах 3.2 та 3.3 цього договору. В усіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається.

Пункт 5 договору розкриває поняття та зобов»язання сторін по «інших платежах».

Відповідно до п.5.1 , платежі, інші , ніж плата за користування об»єктами, надалі інші платежі, за цим договором включають : компенсацію комунальних та,або рекламних платежів;

п.5.2: Компенсація комунальних платежів ,

п.п.5.2.1 : Сторона 2 зобов»язується компенсувати стороні 1 комунальні платежі, такі як плата за водопостачання, водовідведення, електроенергію (відповідно до показників лічильників, встановлених в об»єктах) тощо, за період між датою передачі та датою повернення об»єктів.

п.п.5.2.2 : Сторона 2 зобов»язується здійснювати компенсацію комунальних платежів, зазначених в пп.5.2.1 цього договору, протягом 3-х робочих днів з дати виставлення стороною 1 відповідних рахунків.

п.5.3: Компенсація рекламних платежів :

Періодично за взаємною згодою сторін може здійснюватися компенсація стороні 1 рекламних платежів , про що сторони підписують відповідний додаток до цього договору, у якому визначають розмір і строки таких платежів.

п.5.4: Платежі за телекомунікаційні послуги :

Платежі за телекомунікаційні послуги за цим договором здійснюються. Сторона 2 самостійно укладає договори та розраховується з надавачами телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п.14.1, у випадку несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі плати за користування об»єктами або інших платежів за цим договором, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

Якщо прострочення плати за користування об»єктами та/або інших платежів за цим договором перевищує 20 календарних днів, сторона 2 зобов»язана сплатити стороні 1 штраф у розмірі 20% відповідно від простроченої суми плати за користування об»єктами та/або інших платежів за цим договором (п.14.2).

Якщо прострочення плати за користування об»єктами та/або інших платежів за цим договором перевищує 60 календарних днів сторона 2 зобов»язана додатково до штрафу, передбаченого п.14,2 цього договору, сплатити орендареві штраф у розмірі 30% відповідно від простроченої суми плати за користування об»єктами та/або інших платежів за цим договором.(п.14.3).

Цей договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного та належного виконання його сторонами своїх зобов»язань (п.16.1).

Відповідно до п.16.4, сторона 1 має право в односторонньому порядку розірвати цей договір після спливу 10 (десяти) днів з дати надіслання відповідного повідомлення стороні 2 та без повернення отриманої плати за користування об»єктами тиа/або інших платежів за цим договором, а також забезпечувального платежу у наступних випадках: сторона 2 не підписала акт прийому-передачі об»єктів протягом 5-ти днів з дати отримання такого акта;

сторона 2 використовує об»єкт не за цільовим призначенням; сторона 2 не дотрималась строку сплати забезпечувального платежу, вказаного в п.4.6 цього договору ; сторона 2 прострочила сплату повного обсягу плати за користування об»єктами та/або інших платежів більш ніж 45 днів.

Відповідно до п.16.5. сторона 1 має право припинити цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це сторону 2 за 30 днів до планової дати припинення.

В Додатку 1 до договору №ГО-065-А5_23 від 19 січня 2010 року сторонами погоджено площу та місце розташування об»єктів.

Відповідно до умов договору №ГО-065-А5- 23 від 19 січня 2010 року сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла для використання за цільовим призначенням частину нежитлового приміщення , розташованого в торговому центрі «Арсен», загальною площею 1,00 кв.м. ( надалі службове приміщення), що знаходиться за адресою Україна, м.Львів, вул..Зелена,147 (надалі ТЦ), та територію прилеглу до ТЦ «Арсен», загальною площею не більше 105,00 кв.м. у відповідності до плангу розташування об»єктів, згідно з додатком «1 до договору, про що сторони 07 липня 2010 року склали Акт приймання-передачі об»єктів. В акті вказано, що об»єкти знаходяться в придатному для використання стані . Даний Акт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та є невід»ємною складовою частиною Договору №ГО-065-А5-23 від 19 січня 2010 року.

Наявною у справі довідкою Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»за вих.№70-1-1/1484 від 15.08.2011 року підтверджується зарахування коштів на рахунок ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» від ФОП ОСОБА_1 за період з 07.07.2010 року по 12.08.2011 року, а саме :

03.08.2010 р 3225,81 грн; 01.09.2010 р -4000,00 грн; 02.09.10 р 49,86 грн; 03.09.10 р 4000,00 грн; 18.10.10 р 48,09 грн; 18.10.10 р 4000,00 грн.

26.09.2011 р позивач скерував відповідачу лист-повідомлення за №209 від 19 вересня 2011 року про припинення договору, у якому зазначив , що через 10 днів з дати отримання цього листа-повідомлення про припинення договору, дія договору №ГО-065-А5-23 від 19 січня 2010 року буде припинена.

Лист-повідомлення вручений відповідачу 01.10.2011 року, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення рекомендованої поштової кореспонденції.

Як стверджує позивач, договір виконувався відповідачем неналежним чином : перший платіж ( після коригування, його було встановлено сторонами договору в сумі 3225,81 грн, пояснює позивач) відповідач сплатив не до 14.07.2010 року включо (умови п.4.2 договору) , а лише 03.08.2010 року, тобто, з простроченням на 20 днів.

Забезпечувальний платіж відповідач не сплатив взагалі, і грошові кошти за користування об»єктами в серпні та вересні 2010 р відповідачем (станом на час звернення позивача з позовом до суду) також сплачено не було.

Про зазначене свідчить і довідка АТ «ОТП Банк»від 15.08.2011 року №70-1-1/1484 щодо зарахування коштів на рахунок позивача, що вказаний в договорі.

Оскільки договір в односторонньому порядку розірваний з 07.10.2011 року, то позивач , окрім суми основного боргу, пені та штрафу, просить зобов»язати відповідача по акту здачі-приймання повернути майно, отримане за актом приймання-передачі до зазначеного договору .

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків , зокрема є, договори та інші правочини.

Договірні умови являють собою спосіб фіксації взаємних прав та обов»язків. Відповідно до ст.180 ГК України, істотними є ті умови господарського договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови , щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними є умови, необхідні і достатні для того, щоб договір вважався укладеним і цим самим породжував права та обов»язки його сторін.

Стаття 180 ГК передбачає, що в будь-якому випадку при укладенні господарського договору сторони повинні узгодити його предмет, ціну, строки дії договору.

Предметом договору ( предметом договірного зобов»язання) є дії (або утримання від дій), які повинна виконати (або утриматися від виконання) зобов»язана сторона.

Ціна договору (тариф), згідно з частиною 1 ст.189 ГК, є формою грошового визначення вартості продукції ( робіт, послуг), яку реалізують суб»єкти господарювання.

Строком дії договору є період часу, на котрий встановлюється господарський договірний зв»язок між сторонами і протягом якого договір підлягає виконанню у повному обсязі ( за визначенням ч.1 ст.631 ЦК строком договору є час , протягом якого сторони можуть здійснити свої обов»язки відповідно до договору).

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Формулювання норми 4 зазначеної статті дає можливість зробити висновок про те, що невиконання договору до закінчення його строку, за відсутності іншої умови в договорі, припиняє зобов»язання та тягне за собою відповідальність винної сторони з настанням для неї правових наслідків, передбачених ст.611 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК, договір вважається укладеним , якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За правовою природою Договір №ГО-065-А5-23 містить ознаки, змішаного договору (у т.ч:, договору оренди (найму) ; договору надання послуг (водопостачання, водовідведення, електроенергія , рекламні послуги; телекомунікаційні послуги).

В даному позові позивач просить стягнути борг по платі за користування об»єктами, та відповідні нарахування на цей борг.

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму (ст.760 ЦК України) може бути річ , яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа , уповноважена на укладення договору найму.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата , розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається

з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають

істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором

сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за

користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний

перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо

інше не встановлено договором.

Отже, за своєю правовою природою оренда це плата за користування майном; орендна плата це плата за фактичне користування майном, яка вноситься щомісячно ( якщо інше не встановлено договором); розмір плати за користування майном (орендної плати) може коригуватись на індекс інфляції.

Орендна плата не підлягає поверненню орендарю після припинення дії договору.

Забезпечувальний платіж, передбачений п.п.4.6; 4.7 договору, за своєю суттю є авансовим платежем в розмірі одномісячної плати за користування об»єктами. Його ціль забезпечення виконання зобов»язань за цим договором стороною 2. Основним зобов»язанням орендаря за договором оренди є виконання зобов»язання по сплаті орендної плати за фактичне користування об»єктом оренди.

Як вбачається зі змісту п.4.7 договору, забезпечувальний платіж ( на відміну від орендної плати) утримується стороною 2 протягом усього строку дії договору без нарахування відсотків і може бути використаний стороною 1 для покриття будь-яких збитків або витрат викликаних невиконанням або неналежним виконанням стороною 2 будь-яких зобов»язань за цим договором.

Тобто, при наявності у сторони 1 забезпечувального платежу в розмірі одномісячної плати за користування об»єктами, у даному випадку, забезпечувальний платіж міг би бути використаний позивачем для погашення суми боргу по платі за користування об»єктами ( фактично- орендній платі) за один місяць користування об»єктами , а відтак вимогу про стягнення суми орендної плати за такий ( покритий забезпечувальним платежем місяць користування об»єктами ) позивач не заявляв би в даному позові.

Як вбачається, п.4.7 передбачає , що у разі належного виконання стороною 2 всіх зобов»язань за цим договором після закінчення терміну користування об»єктами забезпечувальний платіж повертається стороні 2 і після повернення ним об»єктів за актом про повернення, як це передбачено в пунктах 3.2 та 3.3 цього договору. В усіх інших випадках забезпечувальний платіж не повертається.

Тобто , у випадку відсутності збитків, нанесених стороною2 , або витрат, викликаних неналежним виконанням чи невиконанням стороною 2 зобов»язань за договором ( а такі вказані в р.6 договору), позивач зобов»язаний повернути відповідачу забезпечувальний платіж, тоді як сплачена за оренду майна орендна плата не підлягає поверненню орендодавцем орендарю.

Таким чином за своєю правовою природою , функціональним призначенням «забезпечувальний платіж»та «орендна плата» не є тотожними.

Як встановлено, в порушення умов абз.2 п.4.2 ( яким передбачено , що плата за користування об»єктами за наступні місяці сплачується відповідачем авансом не пізніше 20-го числа місяця , що передує оплачуваному) відповідач не сплатив позивачу плату за користування об»єктами за серпень та вересень 2010 року. Розмір заборгованості склав 8000,00 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України , якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати суми боргу 8000,00 грн за користування об»єктами у серпні, вересні місяцях 2010 року ні до порушення провадження у справі, ні в ході судового розгляду суду не надано, хоча з факту подання позовної заяви вбачається вимога позивача, адресована відповідачеві, провести оплату за користування об»єктами впродовж вказаних місяців , згідно договору №ГО-065-А5-23 від 19.01.2010 року.

Згідно із п.3 ч.1 ст.611 ЦК України , у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.4 ст.232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

За прострочку виконання грошового зобов»язання по сплаті плати за користування об»єктами у серпні, вересні 2010 року позивач нарахував відповідачу 760,00 грн. інфляційних нарахувань ( за період з 21.07.2010 р по 07.10.2011 р ), та 281,75 грн 3 % річних за той же період.

Відповідно до п.14.1, у випадку несвоєчасної сплати або сплати не в повному обсязі плати за користування об»єктами або інших платежів за цим договором, сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня, від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.

У відповідності до зазначеного пункту договору позивач нарахував відповідачу 1887,29 грн. пені ( розрахунок додається до позовної заяви).

Однак, безпідставно позивач нараховує пеню і за прострочення сплати забезпечувального платежу не лише в силу наведено вище судом стосовно «забезпечувального платежу» , а й виходячи із змісту поняття «інші платежі», детальну характеристику якого надано в п.5 договору.

Відповідно до п.5.1 платежі, інші ніж плата за користування об»єктами, надалі інші платежу, за цим договором включають : компенсацію комунальних ( визначених у п.5.2.1 договору) та/або рекламних платежів.

За умовами договору , зокрема п.5 ( п.п.5.1 ) договору до «інших платежів»сторонами не включено «забезпечувальний платіж».

Вимога позивача про стягнення 696,67 грн пені, нарахованої на забезпечувальний платіж 4000,00 грн , за період з 19.02.2010 р -18.02.2011 р , заявлена безпідставно.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов»язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлена за згодою сторін.

Згідно з ст.3 вищезазначеного Закону розмір пені , передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який сплачується пеня.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

У Додаткових за Вих.№02104-12/11-РК/К від 05.12.2011 р пояснення по справ., позивач посилаючись на п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, ч.6 ст.232 ГК України, та враховуючи той факт, що договором між позивачем та відповідачем не встановлено більшого строку нарахування пені, ніж закріплений в ч.6 ст.232 ГК, просить суд визначити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, на розсуд суду. ( відповідно до розрахунку позивача, за прострочення сплати плати за користування об»єктами , пеня нарахована за період з 21.07.2010 року по 20.07.2011 року в розмірі 1190,62 грн).

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 614,79 грн, виходячи із наступного розрахунку:

1)З 21.07.2010 р по 09.08.2010 р ( 20 днів прострочки), від суми боргу 4000,00 грн, ставка НБУ 8,5%, пеня = 37,26 грн;

2)З 10.08.2010 р по 20.08.2010 р, (11 днів прострочки) від суми основного боргу 4000,00 грн, ставка НБУ -7,75%, розмір пені=18,68 грн;

3)З 21.08.2010 р по 16.01.2011 року, за 149 днів прострочки, від суми боргу 8000,00 грн, при ставці НБУ 7,75%, пені=506,19 грн;

4)З 17.01.2011 р по 16.02.2011 року , за 31 день прострочки, від суми боргу 4000,00 грн, при ставці НБУ 7,75%, пені =2,66 грн.

За своєю правовою природою штраф і пеня є двома видами неустойки.

За ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

В договорі встановлено, що штраф встановлюється не одночасно з пенею, а у разі прострочення сплати заборгованості понад певний строк.

Заявлені позивачем вимоги про стягнення штрафу є іншим ( окремим) видом відповідальності, ніж пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань за договором, адже стягується в процентах від несвоєчасно сплаченої суми станом на певну дату, а не у відсотках річних за кожен день прострочення, починаючи з дня, наступного за останнім строком виконання зобов»язання; базується на умовах договору , які прямо не протирічать діючому законодавству; є відповідальністю за інше порушення умов договору, ніж несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, застосовуються, зокрема у разі значного прострочення відповідачем платежу понад 20 та понад 60 календарних днів.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов»язків, згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України , є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов»язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.216 та ч.2 ст.217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором згідно з ч.4 ст.231 ГК України.

Встановлені учасниками господарських відносин види забезпечення виконання зобов»язань, узгоджуються із свободою договору встановленою ст.627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до розрахунку позивача, штраф, нарахований відповідно до п.п.14.2; 14.3 договору, підлягає стягненню з відповідача в сумі 3200,00 грн ( за мінусом штрафу, нарахованого на забезпечувальний платіж в сумі 2000.00 грн).

Як вже зазначено в даному рішенні, у відповідності до п.16.1 договір набуває чинності з дати укладення і діє до повного та належного виконання його сторонами своїх зобов»язань.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.651 ЦК України , зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 16.4 договору передбачено право позивача розірвати договір в односторонньому порядку після спливу 10 днів з дати надсилання повідомлення відповідачу, у випадках , зазначених в пунктах 16.4.6, 16.4.7 пункту 16.4 договору, зокрема у разі прострочення сплати повного обсягу плати за користування об»єктами більше ніж 45 днів.

Враховуючи те, що відповідач тривалий час не виконував своїх зобов»язань позивач скерував 26.09.2011 року відповідачу повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку. З 07.10.2011 року договір вважається розірваним.

У відповідності до п.3.2 договору відповідач зобов»язаний провернути позивачу об»єкти протягом 5 робочих днів з моменту дострокового розірвання договору та підписати акт про їх повернення. Об»єкти вважаються повернутими з дати підписання сторонами акту про повернення об»єктів. Станом на даний час акти про повернененя об»єктів не підписані.

Відтак, позивач має право вимагати в судовому порядку зобов»язати відповідача повернути об»єкти із підписанням відповідних актів приймання-передачі.

Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких грунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб”єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, а саме 213,57 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ покладаються судом на відповідача.

Щодо клопотання позивача, «забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти, що належать відповідачеві, в сумі, достатній для виконання рішення»( п.2 прохальної частини позовної заяви), то оскільки воно документально не обґрунтоване ( не підтверджено наявність коштів на рахунках позивача; не вказано на яке саме майно відповідача слід накласти арешт і де це майно знаходиться) , враховуючи , що обов»язок доказування таких обставин, в силу приписів ст.33 ГПК України лежить на заявнику, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання. На підставі наведеного, керуючись ст..ст.1,2,32,33,34,36,43,4966,67,68,,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1.Позов задоволити частково.

2.Зобов»язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) повернути на користь Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»(03186, м.Київ, вул..Соціалістична,5, копус 2, код ЄДРПОУ 34771370), із підписанням акту прийманні-передачі, Об»єкти, передані їй за актом приймання-передачі від 07.07.2010р та Додатком №1 до Договору №ГО-065-А5-23 від 19.01.2010 року, а саме :

2.1. частину нежитлового приміщення , розташованого в торговельному центрі «Арсен», загальною площею 1,00 кв.м., що знаходиться за адресою : м.Львів, вул.Зелена,147;

2.2. територію, прилеглу до торговельного центру «Арсен»за адресою м.Львів, вул.Зелена,147, загальною площею не більше 105,00 кв.м.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства «Ритейлінгова компанія «Євротек»(03186, м.Київ, вул.Соціалістична,5, копус 2, код ЄДРПОУ 34771370) заборгованість по договору №ГО-065-А5-23 від 19.01.2010 року, а саме : 8000,00 грн. основного боргу; 614,79 грн. пені ; 760,00 грн. інфляційних нарахувань ; 281,75 грн 3% річних; 3200,00 грн. штрафу,; 213,57 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати відповідно до ст..116 ГПК України.

5. В задоволенні решти вимог та стягненні судових витрат, - відмовити.

6. В забезпеченні позову шляхом накладення арешту на майно і грошові кошти , що належать відповідачеві, в сумі, достатній для виконання рішення, відмовити.

В засіданні 22.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини прийнятого по справі рішення. Повний текст рішення, із врахуванням вихідних днів 24.12.11 р та 25.12.11 р, складений 28.12.11 р.

Суддя Кітаєва С.Б.