Рішення № 20499989, 06.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. Справа № 6/136-11

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Бориспільської міської ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУК-1962” про внесення змін до умов договору оренди землі від 03.08.2006р. та стягнення втрат бюджету,

представники:

позивача :ОСОБА_1 (дов. № 14-20-5304 від 24.11.2010р.),

відповідача:ОСОБА_2 (дов. від 21.11.2011р.),

ОСОБА_3 (дов. від 01.11.2011р.).

СУТЬ СПОРУ:

У жовтні 2011р. до господарського суду Київської області надійшла позовна заява Бориспільської міської ради Київської області (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “БУК-1962” (далі відповідач) про внесення змін до умов договору оренди землі від 03.08.2006р. та стягнення втрат бюджету.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у звязку з прийняттям Бориспільською міською радою рішення від 22.02.2007р. № 1153-11-V «Про приведення договорів оренди землі у відповідність до Закону України “Про плату за землю” та рішення міської ради від 12.06.2008р. № 4102-35-5 «Про зміну відсотків орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в договорах оренди землі, укладених до 06 березня 2008 року”, якими встановлено оренду плату за орендовану земельну ділянку, в залежності від її цільового призначення (комерційні склади) в розмірі 8% від нормативної оцінки земель, на адресу відповідача були надіслані письмові пропозиції міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі укладеного 03.08.2006р., проте товариство на вказані пропозиції не відреагувало.

Посилаючись на викладене, Бориспільська міська рада Київської області просить:

1. Пункт 6 договору оренди земельної ділянки від 03.08.2006 укладеного між Бориспільською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУК-1962», площею 6,30 га під розміщення складського комплексу на території військового радгоспу «Бориспільський»в м. Бориспіль, строком на 25 років, зареєстрованого у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії центру ДЗК 04.08.2006 за № 040633700107 та викласти його в наступній редакції:

„Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 8% (восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця: № 33211812700004 КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018 ЗКПО 23570059 місцевий бюджет».

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БУК-1962»витрати надходжень бюджету за оренду 321337,80 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011 року порушено провадження у справі № 6/136-11 та призначено її до розгляду на 22.11.2011року.

Відповідачем подано суду відзив від 21.11.2011р., в якому він зазначив, що не погоджується з вимогами позивача і просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності.

Крім того, відповідачем подано доповнення до відзиву від 22.11.2011р., в якому останній просив відмовити в позові повністю.

У звязку з неявкою в судове засідання 22.11.2011р. представника позивача та неподанням ним витребуваних документів, суд відклав розгляд справи на 06.12.2011р.

В судовому засіданні позивачем подано уточнення своїх позовних вимог, відповідно до яких позивач просить пункт 6. договору оренди від 03.08.2006 викласти в наступній редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 8%(восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держекомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця: № 33211812700004,КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018, ЗКПО 23570059 місцевий бюджет». Враховуючи наведене, суд приймає до розгляду остаточну вимогу позивача щодо внесення змін в пункт 6 договору в останній поданій редакції.

Додатково відповідачем подано доповнення до відзиву та письмові пояснення зі змісту яких вбачається, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог Бориспільської міської ради Київської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено у даному засіданні.

Враховуючи вимоги положень ст. 69 ГПК України та у звязку з відсутністю в матеріалах справи клопотання сторони про продовження строку вирішення спору, суд позбавлений можливості розглянути дану справу у строк більше ніж два місяці та ще раз відкладати розгляд справи.

06.12.2011 року відповідно до частини другої статті 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

03.08.2006 року між Бориспільською міською радою Київської області (далі орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БУК-1962” (далі орендар, відповідач у справі) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано за реєстровим № 3916 (далі договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, що знаходиться в адміністративних межах Бориспільської міської ради, Київської області, під розміщення складського комплексу на території військового радгоспу “Бориспільський”, в місті Борисполі, Київської області, кадастровий номер: 3210500000:05:001:0046, з розрахунком розміру втрат сільськогосподарського виробництва у розмірі 543468 грн, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь і земель в межах Бориспільської міської ради Київської області, площею 6,30 га, терміном на 25 років (пункти 1, 2, 5 договору).

Цей договір зареєстровано у Бориспільському міському відділенні Київської регіональної філії ДП «ЦДЗК»за № 040633700107.

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на час укладання договору становила 5476 949,89 грн (пункт 4 договору).

Пунктом 6 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Пунктом 7 договору визначено, що розмір річної орендної плати становить 273847,49 (двісті сімдесят три тисячі вісімсот сорок сім гривень) 49 коп. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 22820,62 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять гривень) 62 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до п. 8 договору орендна плата вноситься орендарем до 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця: № 33217812500004, УДК у Київській області, м. Київ, МФО 821018, КДБ 13050200, ЗКПО 23570059, «Місцевий бюджет”, м. Бориспіль.

Рішенням Бориспільської міської ради від 6.03.2008р. за № 3370-30-V “Про затвердження відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль” затверджено відсотки від нормативної грошової оцінки земельних ділянок для встановлення розмірів орендної плати в межах м. Бориспіль.

Рішенням Бориспільської міської ради від 12.06.2008р. за № 4102-35-V для Товариства з обмеженою відповідальністю “БУК-1962” встановлено відсоток орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 8 (восьми) відсотків.

Відповідно ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п. 12 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 3.4.7 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 2 лютого 2010 року №04-06/15 “Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства” у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У звязку з викладеним позивач направив на адресу відповідача листом № 14-20-5264 від 19.10.2011р. проект додаткового договору до договору оренди землі від 03.08.2006р., що підтверджується фіскальним чеком № 4965 від 20.10.2011р. (а. с. 30, 31).

Вказаним проектом договору передбачалося внести зміни та доповнення до пунктів 4, 6, 7.

Однак відповіді на наведену пропозицію укласти договір позивач не одержав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі” орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата, яка встановлюється відповідно до Закону України “Про оренду землі” (статті 15 та 21 Закону України “Про оренду землі”).

Разом з тим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 309-VI від 3 червня 2008 року в Закон України “Про оренду землі” були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: “Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині”. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування з 4 червня 2008 року.

У звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року (від 2 грудня 2010 року за №2755-VI), Закон України “Про плату за землю” втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 1 січня 2011 року регулюється виключно Податковим кодексом України.

А порядок проведення нормативної грошової оцінки земель не рідше ніж один раз на 5-7 років передбачений статтею 18 Закону України “Про оцінку земель”.

Так, статтею 21 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (п. 288.1).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п. 288.2).

Відповідно до п. 288.3., об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Згідно з п. 288.4., розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

П. 288.5. закріплено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

288.5.1. не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення такої згоди спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 9 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі незгоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

А розмір орендної плати переглядається один раз на шість місяців у разі, зокрема у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 759 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 3 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Відповідач не надав суду доказів скасування рішень Бориспільської міської ради від 06.03.2008 р. №3370-30-V та від 12.06.2008 р. №4102-35-V

Відтак, вищевикладене вказує на підставність вимог позивача щодо внесення змін до умов договору оренди землі від 03.08.2006р. у звязку зі зміною розміру відсоткової ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за якою розраховується орендна плата.

Водночас, позовна вимога шляхом викладення пункту 6 договору в запропонованій позивачем редакції не може бути судом задоволена з наступних підстав.

Так, як вбачається зі змісту договору оренди землі від 03.08.2006р. та зазначалось судом вище сторонами передбачено:

п. 6 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки;

п. 7 розмір річної орендної плати становить 273847,49 грн. Орендна плата сплачується щомісячно в розмірі 22820,62 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

п. 8 орендна плата вноситься орендарем до 30 числа місяця наступного за звітним на розрахунковий рахунок орендодавця: № 33217812500004, УДК у Київській області, м. Київ, МФО 821018, КДБ 13050200, ЗКПО 23570059, «Місцевий бюджет”, м. Бориспіль.

Вбачається, що спір виник про викладення пункту 6 договору в наступній редакції:

«Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 8%(восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держекомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця: № 33211812700004,КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018, ЗКПО 23570059 місцевий бюджет». Враховуючи наведене, суд приймає до розгляду остаточну вимогу позивача щодо внесення змін в пункт 6 договору в останній поданій редакції”.

Тобто, позивач фактично, формулюючи зазначений пункт договору, вкладає в нього змінений розмір відсотків, передбачений п. 6 та одночасно змінює як порядок розрахунку так і розрахунковий рахунок на який перераховувати кошти (п. 8) (інші умови ніж попередні).

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивачем не заявлено вимогу щодо внесення змін в п. 7 договору, який при задоволені позову в частині зміни відсоткової ставки з 5% на 8% буде мати інший річний розмір орендної плати ніж зазначений в п.7, оскільки зазначений в п. 7 договору розмір річної і місячної орендної плати розрахований виходячи з 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Формалізація в п. 7 договору сталого розміру орендної плати вказує на те, що орендар сплачуючи орендну плату здійснює індексацію, враховуючи інфляційні процеси, саме тієї суми, яка закріплена(формалізована) в п. 7 договору (22820,62 грн.), а не будь-якої іншої, визначеної на власний розсуд.

Крім того, позивачем не заявлено вимогу щодо виключення п. 8. договору, у якому залишаються відмінні умови ніж у новій редакції пункту 6 договору, зокрема, рахунок, на який необхідно перераховувати кошти.

Таким чином, на думку суду, внесення змін в пункт 6 договору в редакції наданій позивачем, без внесення змін в п. 7 та без виключення п. 8 договору призведе до неузгодженості та протиріччя зазначених пунктів договору між собою, що в майбутньому може породити спір між сторонами з цього приводу у звязку з невизначеністю порядку, умов оплати та розміру орендної плати.

Також, слід зазначити, що відповідно до положень п.2 ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог та самостійно вносити чи то виключати пункти договорів без відповідного клопотання заінтерисованої сторони.

Таким чином, здійснивши аналіз значених норм права, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині внесення змін до умов договору оренди землі від 03.08.2006р. в редакції: «Річна орендна плата вноситься Орендарем виключно в грошовій формі у розмірі 8%(восьми) відсотків від нормативної грошової оцінки земель, на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держекомзему у місті Бориспіль Київської області, щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця). Орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Орендодавця: № 33211812700004,КБК 13050200, УДК в Київській області в м. Бориспіль, МФО 821018, ЗКПО 23570059 місцевий бюджет», є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутися з новим позовом до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів шляхом внесення змін до пунктів договору, сформулювавши свою вимогу з урахуванням положень п. 2 ч. 1. ст. 62 ГПК України.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача втрат надходжень до бюджету за оренду земельної ділянки у сумі 321337,80 грн, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, заявляючи вимогу про стягнення 321337,80 грн, позивач характеризує її як втрачену вигоду.

Так, відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Разом з тим, господарський суд зазначає, що згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2.19 Пленуму Вищого господарського суду України в Постанові «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»№6 від 17.05.2011 року визначивши, що у разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України (435-15) якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Вищевказане унеможливлює застосування положень законодавства щодо компенсації Позивачу втрат бюджету.

Крім того, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Проте, позивач не довів причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими збитками у формі витрат надходжень бюджету, як і не надав обґрунтованого розрахунку заявлених збитків.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат надходжень бюджету за оренду у розмірі 321337,80 грн є безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судом не залишено поза увагою клопотання відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача.

Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За обґрунтуванням відповідача, позивачем пропущено трьохрічний строк позовної давності, оскільки її перебіг розпочався від дня прийняття радою рішень щодо змін відсоткових ставок від 22.02.2007р. та від 12.06.2008р., а звернення до суду мало місце - 26.10.2011р.

Проте, з такою позицією суд не погоджується з урахуванням наступного.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 ЦК України визначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відтак, для правильного застосування строку позовної давності у спорах про внесення змін до договорів суду для правильно встановлення початку перебігу позовної давності необхідно встановити момент порушення права сторони.

Порушення права сторони щодо пропозиції внесення змін до договору буде вважатися відмова від такої пропозиції, а не прийняття рішення ради щодо зміни відсотків для встановлення розміру орендної плати. При цьому, направлення наступної пропозиції буде вважатися як нова пропозиція.

Як свідчать матеріали справи позивачем декілька разів направлялися листи з пропозицією внесення змін до умов договору, які були залишені відповідачем без задоволення.

Разом з тим, остання пропозиція щодо внесення таких змін до договору була направлена відповідачу листом № 14-20-5264 від 19.10.2011р. (проект додаткового договору до договору оренди землі від 03.08.2006р.), що підтверджується фіскальним чеком № 4965 від 20.10.2011р. (а. с. 30, 31).

Відтак, враховуючи наведене суд дійшов висновку, що право сторони є порушеним з моменту незадоволення пропозиції позивача про внесення змін в договір, надісланих відповідачу останнім листом (від 20.10.2011р.), а відтак трьохрічних строк позовної давності до моменту звернення з даним позовом ще не сплив.

Таким чином, вищенаведене спростовує помилкове посилання відповідача на пропуск позовної давності, а тому у застосуванні заявленого відповідачем строку позовної давності суд відмовляє.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, суд дійшов висновку, що судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Суддя А.Ф. Черногуз