Рішення № 20499982, 29.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" грудня 2011 р. Справа № 7/145-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна», Донецька область, м.Артемівськ,

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська область, м.Вишневе,

простягнення 39158,94грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 01.08.2011року;

від відповідача: ОСОБА_1 паспорт НОМЕР_2 від 16.01.2007року.

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

31.10.2011року Товариство з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»(далі позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 12.10.2011року (вх. №4566 від 31.10.2011року) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 39158,94грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором №24 від 29.01.2010року, зокрема, щодо проведення розрахунку з позивачем за проданий Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 товар, який був поставлений йому для продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте Україна», а тому позивач просить суд стягнути з відповідача 39158,94грн. суму боргу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011року було порушено провадження у справі №7/145-11 та призначено її розгляд на 24.11.2011року.

У звязку з неявкою у судове засідання 24.11.2011року представників відповідача, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та беручи до уваги подане відповідачем клопотання (вх. №16090 від 23.11.2011року) про відкладення розгляду справи, розгляд спору відкладався на 20.12.2011року.

20.12.2011року до початку судового засідання від позивача надійшло клопотання б/н від 20.12.2011року (вх. №17730 від 20.12.2011року) про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке господарським судом було задоволено.

У судове засідання 20.12.2011року представники сторін зявились, відповідачем у судовому засіданні були надані банківські виписки з особового рахунку, які, як стверджував відповідач, підтверджують проведену ним оплату за договором №24 від 29.01.2010року у загальній сумі 45000,00грн. Подані документи залучені судом до матеріалів справи.

Господарським судом в порядку вимог ч.3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 20.12.2011року було оголошено перерву до 29.12.2011року.

28.12.2011року через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшли письмові заперечення б/н від 28.12.2011року (вх. №18090 від 28.12.2011року) на позов, в яких відповідач зазначає, що згідно видаткової накладної на повернення №1-00000007 від 19.08.2010року ним було повернуто позивачеві товар, отриманий на підставі договору комісії №24 від 29.01.2010року, на суму 58166,60грн., а оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»було поставлено товар на загальну суму 47158,94грн., то, відповідач вважає, що у нього відсутня заборгованість перед позивачем щодо відшкодування вартості отриманого товару. Надані заперечення залучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 29.12.2011року подав письмові пояснення по суті спору б/н від 29.12.2011року, в яких позивач зазначив, що банківські виписки, які були надані відповідачем у судовому засіданні 20.12.2011року підтверджують оплату ним грошових коштів у розмірі 45000,00грн. за іншим договором, який був укладений між сторонами у 2009році, а відтак, з урахуванням наведеного позивач підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та просив суд задовольнити позов повністю.

У судовому засіданні 29.12.2011року відповідач погодився із позивачем щодо підстав оплати грошових коштів у розмірі 45000,00грн. за іншим договором, при цьому відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях б/н від 28.12.2011року (вх. №18090 від 28.12.2011року).

У судовому засіданні 29.12.2011року господарським судом згідно ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи відповідача та представника позивача, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

29.01.2010року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»(комітент за договором, позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер за договором, відповідач у справі) був укладений договір №24 (далі договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер зобовязується на протязі строку дії договору за завданням комітента і за визначену договором винагороду, укласти від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента договори купівлі-продажу товарів (продукції), які належать комітенту на праві власності.

Згідно п. 1.2. договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договори купівлі-продажу з третіми особами, в тому числі з приватними особами споживачами на умовах, які визначені даним договором, додатками до договору, а також у відповідності з іншими вказівками та умовами, визначеними комітентом в будь-яких письмових документах згідно договору та діючого законодавства.

Як передбачено п. 1.6. договору, товари, які продаються комісіонером від свого імені і за рахунок комітента, а також грошові кошти, які отримані комісіонером від покупців за продані товари, є власністю комітента.

До обовязків комісіонера, п. 2.9. договору, відносить обовязок щоденно (в робочі дні) надавати комітенту письмовий звіт про проданий товар.

Сторонами, п. 6.4. договору, погоджено, що грошові кошти, які отримав комісіонер від покупців за надані комітентом товари (в тому числі грошові кошти, отримані готівкою), повинні перераховуватись на поточний рахунок комітента з особового рахунку чи в порядку, передбаченому п. 6.2. договору чи вноситись в касу комітента, на протязі 10 днів з моменту їх отримання, але не пізніше 30 днів з моменту передачі товару комісіонеру (представнику комісіонера) чи моменту відвантаження товару покупцю по замовленню комісіонера, а також не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому вказані грошові кошти були прийняті чи отримані комісіонером від покупців.

Комісіонер при перерахунку комітенту належних грошових коштів, які отримані від покупців товарів (п. 6.2., 6.4. договору), зобовязаний оформити платіжні доручення (інші платіжні документи) у відповідності з вимогами договору і вказівками комітента, з обовязковим зазначенням в підставі платежу інформації про номер і дату даного договору, а також про те, що грошові кошти належать комітенту і отримані від комісійної реалізації товарів.(п. 6.5. договору).

Даний договір, згідно п. 8.1., вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2010року, повного виконання сторонами своїх обовязків по даному договору, які виникли до настання вказаної дати, а також до здійснення кінцевих взаєморозрахунків.

Господарським судом встановлено, що у період з 11.05.2010року по 30.07.2010року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 на виконання укладеного між сторонами договору №24 від 29.01.2010року реалізував (продав) товар, що належить комітенту, на загальну суму 47158,94грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про продаж продукції №1 від 11.05.2010року на суму 23974,43грн., №1 від 31.05.2010року на суму 8666,50грн., №3 від 30.06.2010року на суму 11356,49грн., №4 від 30.07.2010року на суму 3161,52грн. Вказані звіти підписані уповноваженими особами як позивача, так і відповідачем особисто, підписи яких засвідчені печатками сторін.

Відтак, вище перелічені звіти, які містять посилання на укладений сторонами договір комісії №24 від 29.01.2010року, є підтвердженням отримання відповідачем товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»на загальну суму 47158,94грн. та його наступний продаж відповідачем третім особам покупцям.

Таким чином, згідно умов договору №24 від 29.01.2010року у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виник обовязок перерахувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»грошові кошти за реалізований товар.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки з особового рахунку позивача свідчать, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 09.07.2010року оплатив 3000,00грн. та 04.06.2010року 5000,00грн., всього відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 8000,00грн., що також підтверджується сторонами.

Банківські виписки з особового рахунку відповідача, які були надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у судовому засіданні 20.12.2011року на підтвердження оплати позивачу коштів у сумі 45000,00грн., судом не приймаються в якості доказу виконання відповідачем зобовязань за договором №24 від 29.01.2010року з наступних підстав. Як вбачається із банківських виписок грошові кошти були сплачені відповідачем з призначенням платежу «Оплата за меблі зг. договору 2009року», натомість договір №24, належне виконання обовязків за яким є предметом розгляду даної справи, був підписаний сторонами у 2010році і виконувався сторонами також з 2010року. Окрім того, ні позивачем, ні відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження існування між сторонами домовленості щодо порядку зарахування вищезазначених грошових коштів в рахунок оплати за договором комісії №24 від 29.01.2010року. Відтак, господарський суд дійшов висновку, що надані Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 банківські виписки підтверджують оплату ним грошових коштів у розмірі 45000,00грн. за іншим договором, який був укладений між сторонами у 2009році, а не за договором №24 від 29.01.2010року, що також підтвердив і відповідач у судовому засіданні.

Вищевикладені встановлені господарським судом та підтверджені документами у справі обставини, свідчать, що станом на момент розгляду спору у суді у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 існує заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»за поставлений і реалізований товар позивача у сумі 39158,94грн. (47158,94грн., загальна вартість проданого відповідачем товару згідно наявних в матеріалах справи звітів, 8000,00грн., сплачені відповідачем грошові кошти).

Вказаний розмір заборгованості підтверджений відповідачем у підписаному сторонами та скріпленому їхніми печатками акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010року.

Одночасно, господарський суд відхиляє посилання відповідача на те, що у звязку з поверненням Товариству з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»товару на суму 58166,00грн. згідно видаткової накладної на повернення №1-00000007 від 19.08.2010року, у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відсутній обовязок оплати проданого ним товару позивача. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Наявні в матеріалах справи звіти про продаж продукції складені у травні, червні та липні 2010року свідчать про факт продажу (реалізації) відповідачем товару, який був поставлений позивачем згідно договору №24 від 29.01.2010року, а відтак свідчать і про виникнення у відповідача обовязку повернути позивачу отримані кошти від реалізації його продукції. Враховуючи дату повернення відповідачем товару позивачу, господарський суд зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 згідно видаткової накладної на повернення від 19.08.2010року не міг повернути товар, який був раніше ним реалізований (зокрема, у травні, червні, липні 2010року) третім особам.

Господарський суд також зазначає, що видаткова накладна на повернення лише свідчить про те, що частина товару, яка була поставлена позивачем у період дії даного договору, та яка відповідачем не була продана, за згодою сторін була повернута комітенту ТОВ «Форте Україна». Зазначена накладна не свідчить про відсутність чи припинення обовязку відповідача, як комісіонера за договором, перерахувати на користь позивача, як комітента, грошові кошти, зазначені у звітах, за вже проданий третім особам товар.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобовязання, які мають ознаки договору комісії, згідно якого, відповідно до ст.1011 ЦК України, одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст. 1016 ЦК України унормовано, що комітент зобовязаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обовязку перед третьою особою.

Як визначено ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач у справі зобовязувався реалізувати надані позивачем товари та перерахувати отримані від продажу товарів грошові кошти Товариству з обмеженою відповідальністю «Форте Україна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідач доказів сплати суми боргу не надав, а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за договором комісії №24 від 29.01.2010року становить 39158,94грн.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не спростованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі 39158,94грн.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08132, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»(84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. П. Лумумби, 95, код ЄДРПОУ 31279561) 39158 (тридцять девять тисяч сто пятдесят вісім) грн. 94 коп. боргу та судові витрати: 391(триста девяносто одну)грн.59коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 30.12.2011року