Рішення № 20486639, 21.12.2011, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 2-1136/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.12.2011 року

м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.

при секретарі Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(далі ПАТ«Райффайзен Банк Аваль») про стягнення сум за депозитними договорами, -

в с т а н о в и в :

26.10.2011 року позивачка звернулася в Миргородський міськрайонний суд позовною заявою про стягнення сум вкладів, відсотків та пені згідно умов договорів (а.с.12-13). Позивачка зазначала, що 22 січня 2008 року вона уклала з відповідачем договір на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/27 за умовами якого вона передала відповідачу вклад в сумі 100000 грн. строком на 12 місяців та із виплатою 27 % річних.

Також 12 січня 2009 року між нею та відповідачем було укладено договір №20/02-02/03 на вклад «Універсальний»строком на 2 місяці на суму вкладу 39620 доларів США. Відсоткова ставка по договору становила 25% річних

Хоч вона повністю виконала свої зобовязання по зазначених угодах, відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобовязань як в частині повернення вкладів так і в частині виплати, передбачених умовами договорів відсотків, не зважаючи на те, що строки повернення, передбачених договорами коштів, вже сплинули. Тому ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ«Райффайзен Банк Аваль»на її користь:

- по першому договору № 20/02-02/27 від 22 січня 2008 року 100000 грн. 00 коп. - суми депозитного вкладу, 52744 грн. 49 коп. прострочених відсотків по вказаному вкладу;

- по другому договору №20/02-02/03 від 12 січня 2009 року 39620 доларів США суми депозитного вкладу, 11189,49 доларів США прострочених відсотків по цьому вкладу.

В судовому засіданні позивачка підтримувала свої позовні вимоги в повному обємі.

Представники позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов підтримали, просили його задовольнити в повному обємі як законний та обґрунтований.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»Курбатова Н.О. позов не визнала. Пояснила, що всі надані позивачкою договори, прибуткові валютні та касові ордери містять неправдиву інформацію, яка засвідчує вчинення банківських операцій, які фактично не вчинювались, ці документи були підроблені третьою особою ОСОБА_6 з метою заволодіння коштами громадян, а не з метою створення між банком і громадянином цивільних прав та обовязків. Таким чином до моменту постановлення судом у порядку кримінального судочинства обвинувального вироку про визнання ОСОБА_6 винною у вчиненні злочину, не можна вважати доведеним факт одержання та привласнення ОСОБА_6 коштів позивачки. Надані позивачкою прибуткові валютні та прибуткові касові ордери у діяльності банку не використовуються та не відповідають вимогам чинного законодавства у сфері банківської діяльності., тому не можуть слугувати підтвердженням факту внесення коштів до банку. В задоволенні позову просила відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що 22 січня 2008 року між позивачкою ОСОБА_1 та Акціонерним пошито-пенсійним банком «Аваль», назва якого згодом змінена на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», було укладено договір № 20/02-02/27 на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_1 передала останньому 100000 грн. терміном на 12 місяців з виплатою банком 27% річних, 12 січня 2009 року між ними укладено договір №20/02-02/03 на вклад «Універсальний», за умовами якого ОСОБА_1 передала відповідачу 39620 доларів США терміном на 2 місяці з виплатою банком 25% річних.

Згідно ст. 204 ЦПК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Для обліку сум вкладів позивача по кожному договору відповідачем були відкриті відповідні рахунки. Так по договору № 20/02-02/27 було відкрито рахунок №2625071579/27, по договору№20/02-02/03 рахунок № 2625059893/03, що підтверджується п.2.2 кожного договору.(а.с.12,13).

Надані позивачкою в обґрунтування своїх позовних вимог прибуткові ордери (а.с. 14,15), видані Банком в підтвердження отримання від позивачки відповідних коштів, відповідають вимогам Пункту 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції у банках України. Вони мають всі необхідні реквізити, від імені Банку підписані особою, повноваження якої засвідчені печатками Банку, достовірність яких Банком не оспорюється.

Суд не може прийняти до уваги посилання представника Банку на невідповідність змісту згаданих прибуткових валютних ордерів вимогам Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління національного банку України від 14 серпня 2003 року №337, оскільки положення вказаної інструкції встановлюють порядок і вимоги щодо здійснення банками, їх філіями та відділеннями касових операцій і не встановлюють будь-яких обовязкових правил поведінки для клієнтів банку. У правовідносинах ОСОБА_1 з банком касові операції проводили працівники банку, а не ОСОБА_1, а тому остання і не може бути відповідальною за порушення працівниками банку положень згаданої інструкції та інших внутрішніх банківських нормативних документів. Видані банком ОСОБА_1 прибутковий ордер та прибутковий валютний ордер мають підпис посадової особи, достовірність та повноваження якої засвідчені печаткою банку. Отже прибуткові ордери про внесення вкладів, що були видані банком ОСОБА_1 є документами бухгалтерського обліку, складалися банком, і за їх відповідність вимогам нормативних актів несуть відповідальність працівники банку.

Суд не бере до уваги посилання представника Банку на те, що кошти від позивачки за зазначеними договорами до каси Банку не надходили і рахунки по згаданих депозитних договорах не відкривалися, оскільки ці обставини не спростовують факту передачі позивачкою коштів відповідальним працівникам Банку, тим більше що проведення по касі отриманих коштів та відкриття рахунків не могло залежати від волі вкладника. Крім цього за умовами згаданих договорів (п. 2.2), вказані рахунки зобовязувався відкрити Банк, а у виданих банком вкладнику прибуткових ордерах були зазначені і номери згаданих рахунків, які відповідали змісту договорів.

Відповідно ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк) , що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

У відповідності до ст.. 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися відповідно умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

За змістом ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3.2.3. спірних договорів вкладник має право по закінченню строку договору отримувати всі належні йому суми коштів за договором готівкою.

Стаття 1060 ЦК України встановлює, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобовязаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умови договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно з положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається.

Виходячи із системного аналізу вищенаведеного законодавства, враховуючи факти, встановлені судом, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» зобовязаний повернути позивачці, внесені останньою суми вкладів по договору № 20/02-02/27 - 100000 грн. 00 коп., по договору №20/02-02/03 39620 доларів США, а відмова від такого повернення є неправомірною. Тому суд вважає, що вимога ОСОБА_1 про стягнення зазначених сум вкладів ґрунтується на законі, а отже підлягає задоволенню.

Крім цього, зважаючи на те, що відповідач відмовився виконувати взяті на себе зобовязання, передбачені п.3.3.3 кожного договору в частині повернення відсотків за користування коштами позивачки в розмірах, визначених п.1.2 зазначених договорів, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки за період дії договору № 20/02-02/27 з 22 січня 2008 року до 22.01.2009 року 27000 грн., за період дії договору №20/02-02/03 з 12 січня 2009 року до 12 березня 2009 року 1627,8 дол. США.

Зважаючи на те, що за змістом ст.533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях, на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню всього за договорами - 456565 грн. 79 коп. (із розрахунку: 127000 грн. + 329565,79 грн. (еквівалент 41247,8 дол. США) =456565,79грн.)

Суд відмовляє у задоволенню позовних вимог позивачки ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача процентів за договорами по закінченню строку дії договорів так як дані позовні вимоги не гуртуються на вимогах закону та суперечать пункту 2.4.5 договорів, відповідно якого банк не нараховує відсотки на суму вкладу після закінченя строку вкладу, визначеного п.1.1 Договору.

У звязку з частковим задоволенням позову суд вважає необхідним відповідно ст.ст.81,88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 1488 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування понесених нею витрат на оплату ІТЗ розгляду справи судом та судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Позовні вимоги задоволена на 81,8 % тому розрахунок становить 1820 х 81,8% = 1488 грн. 76 коп.

Керуючись ст.. 41,57,99 Конституції України, ст..17 Загальної декларації прав людини, ст.ст. 203, 232, 526, 625, 626, 631, 1058, 1059, 1060,1061,1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 81,88, 208, 209, 212, 215, 223, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 по договору на вклад «Універсальний»№ 20/02-02/27 від 22 січня 2008 року 127000 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9, код ЄДРПОУ 14305909) на користь ОСОБА_1 по договору на вклад «Універсальний» №20/02-02/03 від 12 січня 2009 року 329565 грн. 79 коп. (що еквівалентно по курсу на день розгляду справи 41247,8 дол. США).

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 1488 грн. 76 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат, пропорційно задоволеним позивним вимогам.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 грудня 2011 року.

Суддя:О. А. Городівський