Рішення № 20484446, 26.09.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-1778-2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді- Руденко Л.М.

при секретарі- Кобець О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ - про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2011р. до Словянського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення моральної шкоди до ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» м. Слов»янськ, мотивуючи свої вимоги ти, що вона працювала в ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» м. Слов»янськ з 04.09.2006р. (наказ №04.09.2006р.) по 31.01.2011р. (наказ №2-к від 28.01.2011р.) на посаді начальника планово-економічного відділу.

Між нею та відповідачем було укладено трудовий договір, згідно якого вона зобов"язувалась виконувати деяку роботу, а адміністрація даного підприємства зобов"язана була виплатити їй за виконану роботу грошове винагородження - заробітну плату.

За час роботи на ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» їй не регулярно та не в повном обсязі віплачувалась заробітня платня, у зв"язку з чим, вона змушена була звільнитися з даного підприємства.

В порушення ст.116 КЗпП України, при звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість по заробітній платі - 12873 грн. 56 коп., разову премію до професійного свята "Дня енергетика" відповідно до наказу від 22.12.2010р.-100 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2008-2009 роки у сумі 6036 грн.82 коп., а також компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 1500 грн.

Вона неодноразово зверталася до адміністрації ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»з проханням провести їй виплату всіх сум, які їй нараховуються при звільненні, на що адміністрація підприємства не реагувала і свої зобов"язання до цього часу не виконала. Дані обставини понудили її звернутися до суду з цим позовом. Всього відповідач, при її звільненні зобов"язаний сплатити їй суму у розмірі 19010 грн.38 коп.

Вважає, що відповідач забов"язаний також виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку, оскільки, відповідно до ст.117 КЗпП України, у випадку не виплати за вини власника або уповноваженного им органу звільненому робітнику сум, у строки, які вказані у ст.116 КЗпП України, підприємство, установа, органвзація повинні сплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середньомісячний її заробіток складає 3900 грн., середньоденний - 177 грн. 27 коп., тому відповідач повинний сплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13295 грн.25 коп.

Не виплатою заробітної плати за час роботи за вини відповідача, а також не виплатою усіх сум, які необхідні при звільненні, їй заподіяна моральна шкода. Затримка відповідачем виплати грошових коштів при звільненні вимогали від неї пошуку грошей для операції, для утримання себе та членів своєї робини, їй знадобимось звертатися до знайоміх та заборговувала у них кошти на утримання сім"ї. Весь той період і до цього часу вона випробувала матеріальні труднощі.У зв"язку з відсутністю грошових коштів, вона не може нормально харчуватися, відпочивати. Її життєвий зв"язок був порушений, так як вона ухилялась від спілкування з рідними та близькими їй людьми за гнитуще поравлений психічний стан, її думки були постійно направлені на вирішення фінансової проблеми. До того ж, їй знадибилось витрачати свій вільний час для вирішення питання про спонукання відповідача до сплати усіх сум, які їй причитаються при звільненні, шляхом звернення у відповідні органи, що потягло додаткові нервові навантаження.

Вважає, що відповідач повинний відшкодувати їй моральну шкоду у сумі 3000 грн.

Просила суд: стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на іі користь заборгованість по заробітній платі у сумі 12873 грн. 56 коп. компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 1500 грн., грошову разову премію за грудень 2010гоку у сумі 100 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 13295 грн.25 коп., моральну шкоду - 3000 грн. та за надання юридичної допомоги - 200 грн.

20.06.2011р. ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, посилаючись на те, що у прохальній частині свого позову нею були пропущені вимоги про стягнення з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку в сумі 6036 грн.82 коп. Просила суд поновити їй пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку; стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на її користь не віплачену їй компенсацію за невікористану відпустку у сумі 6036 грн.82 коп.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовільнити.

Представник ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» м. Слов»янськ - Лауніконіс В.П., діюча за довіріністю, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила залишити без задоволення з наступних підстав.

1. Позивачка працювала ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг» на посаді начальника планово-економічного відділу за період з 04.09.2006 р. по 31.01.2011р. та була звільнена з підприємства за згодою сторін 31.01.2011р.

На час звільнення заборгованість по заробітній платі складала 17226 грн.75 коп. Крім того,у зв"язку зі звільненням позивачці була начислена компенсація за невикористані дні відпустки у сумі 6036, 82 грн.

З дня звільнення ОСОБА_1 була виплачена заробітна плата у лютому 2011 р. у сумі 300 грн., у березні 2011р. - 3753,19 грн., у квітні 2011р. - 300 грн.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що робітник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він взнав, або повинен був взнати про порукшення свого права.

Позивачка була звільнена 31.01.2011р. , а в суд звернулась у червні 2011 року, пропустивши тримісячний строк.

2. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у сумі 3000 грн. також вважає безпідставними.

Позивачка працювла на підприємстві на посаді начальника планово-економічного відділу понад 4-х років.В посадові обов"язки начальника ПЕВ входило планвання роботи підприємства, складання фінансових планіві їх корректування з урахуванням фактичних прибутків и витрат підприємства.

В період з липня 2010р. по січень 2011р.підприємство на якому працювала ОСОБА_1 знаходилось у крайньо тяжкому фінансовому положенні. В період коли на підприємстві були відсутні замовленняна виготовлення товарної продукції, тобто не виконувався план по наповненню його прибукткової частки, ОСОБА_1, як начальник ПЕВ, нічого на підприємстві не прийняла для оптимизації витратної частини діяльності інститутув той складний період. Сам наперед у посадові обов"язки ОСОБА_1 входило планування прогнозних фінансово-економічних показників роботи підприємства на кожний звітний місяць.

ОСОБА_1 будучи керівником планово-економічної служби у штаті якої працювало 5 осіб не застосувала ніяких зусіль для того, щоб стабілізувати фінансово-економічну ситуацію в інституті та не допустити катастрофічне наращування підприємством боргів. За п"ять місяців 2010 р. збитки від виробничої діяльності інститута склали 1775тис.грн.

Кому, як не начальнику планово-економічного відділу не знати, що заробітня плата робітнику виплачується як винагорода за виконану роботу. Яким чином можливо отримувати винагороду а те, що не було зроблено.

На цей час інститут знаходиться у долговій ямі тому що, окремими посадовими особами підприємства не виконувались їх прямі посадові обов"язки, не вівдпрацьовувались програми оптимизації численності робітників, а значить і зменьшення фонду заробітної плати, як найбільш ємкої витратної частини в собівартості продукції.

Мав місце той факт, що за весь описувальний період в інституті діяли усі надбавки до посадового окладу, які призначались робітникам в період активної виробничої діяльності підприємства. Така ж надбавка у сумі 22%до посадового окладу діяла і у начальника ПЕВ ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо моральної компенсації колишнього начальника ПЕВ ОСОБА_1від підприємства, яке постраждало від бездіяльності та неналежного відношення до своїх службових обов"язків робітників, у тому числі і робітників планово-економічної служби, включаючи і позивачку, є за меншою мірою неумісні.

При звільненні ОСОБА_1 була видана довідка про прибудок за шість місяців до звільнення, для нарахування допомоги по безробіттю. Сума середньоденного заробітку по вказаній довідці складає 129,08 грн., тому ОСОБА_1 державою було призначено допомогу у сумі більш 2000 грн. у місяць. Висловлювання про повну відсутність грошей за вини підприєжмства, як вказано у позові ОСОБА_1 не відповідає істини.

На цей час інститут не має фінансової можливості своїм працівникам виплачувати таку заробітну платню.

При розгляді позову ОСОБА_1 про виплату компенсації, прошу суд врахувати той факт, що на цей час заборгованість підприємства по заробітній платі складає 15000тис.грн.

Слід відмітити, що позовні вимоги відносно стягнення компенсації за несвоєчасну віплату заробітної плати у сумі 1500 грн., грошової разової премії за грудень 2010р. у сумі 100 грн., моральної шкоди у сумі 3000 грн. не підтверджуються позивачкою документально.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши материалі справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 з 04.09.2006 року по 31.01.2011 року працювала у відповідача Державного підприємства "Науково-дослідний інститут високих напруг (а.с.3).

При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку і заборгованість по заробітній платі відповідно до довідки відповідача №03-140 від 19.05.2011 р. склала 12873 грн. 56 коп. (а.с.5), але під час проведення КРУ в Донецькій області ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг" за період з 01.06.2008р. по 31.03.2011р., було виявлено ряд порушень діючого законодавства, які потягли за собою перерахунок нарахованої заробітної плати працівникам ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг" у тому числі і ОСОБА_1 (акт №05.1-16/08 від 04.07.2011р.). Згідно проведеного перерахунку, за підприємством на користь ОСОБА_1 є нарахована, але не виплачена заробгованість по заробітній платі у сумі 9636, 26 грн. та сума компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 5139,73 грн., що підтверджується довідкою №01-715 від 12.09.2011р. Суд вважає, що саме ці суми повінні бути стягнуті з ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг" на користь ОСОБА_1 Суд не прийняв до уваги раніше видану позивачці відповідачем довідку №03-140 від 19.05.2011 р., оскільки викладені у ній факти щодо суми заборгованості спростовуються результатами перервірки КРУ в Донецькій області, які у свою чергу підтверджують пояснення представника відповідача щодо скрутного фінансового стану підприємства під час роботи ОСОБА_1 на посаді начальника ПЕВ ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг".

Крім того, ОСОБА_1 у своєму позові та у промові до суду, вказувала на те, що її середньомісячний заробіток складає 3900 грн., середньоденний - 177 грн. 27 коп., тому відповідач повинний сплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 13295 грн.25 коп.

Звертаючись з даними позовними вимогами ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б свідчили про те, що саме така сума повинна бути стягнута з відповідача. При цьому, представник вілповідача не заперечував, що саме така середньоденна заробітна плата була у ОСОБА_1 до виявлення КРУ в Донецькій області порушень закононодавства щодо нарахування заробітної плати працівникам ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг", у тому числі і ОСОБА_1

Вирішуючи питання стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 УЗпП України при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Судом встановлено, що позивач була звільнена з підприємства 31.01.2011 року, заборгованість по заробітній платі складає 9636, 26 грн. та сума компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 5139,73 грн., затримка розрахунку заробітної платі понад півроку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Звільняючи позивача 31.01.2011 року, відповідач повний розрахунок з нею не провів. У звязку з цим суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку виплати розрахункових сум.

Суд враховує розяснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.2009 року № 13, про те, що суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Виходячи з наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на час звільнення 9636, 26 грн. та сума компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 5139,73 грн., а всього 14775,99 коп., та враховуючи принцип пропорційності сум компенсації заборгованості, вважає можливим стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 5000 грн.

У суді представник вдповідача вказала на те, що не підлягає стягненню з ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг" компенсація за невикористані дні відпустки у сумі 6036, 82 грн.,оскільки робітник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він взнав, або повинен був взнати про порукшення свого права. Позивачка була звільнена 31.01.2011р. , а в суд звернулась у червні 2011 року, пропустивши тримісячний строк.

Суд вважає, що такі пояснення не грунтуються на законі, оскільки стягнення заборгованості по заробітній платі не обмежено строком, а компенсація за невикористані дні відпустки відноситься до заробітної плати. Крім цього, самим відповідачем надана суду довідка №01-715 від 12.09.2011р., де вказано, що по даним бухгалтерського обліку значиться не виплаченною ОСОБА_1 сума компенсація за невикористані дні відпустки - 5139 грн. 73 коп.

ОСОБА_1 просила суд стягнути з ДП "Науково-дослідний інститут високих напруг" компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 1500 грн., грошову разову премію за грудень 2010гоку у сумі 100 грн., але у судовому засіданні вона не надала суду жодного доказу, який бі підтверджував викладені нею дані вимоги, а тому такі вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Також позивач просила стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на її користь судові витрати у сумі 200 грн. Дані вимоги підлягають задоволенню, оскільки у суді були підтверджені доказами понесених позивачем витрат - квітанція №14 від 23.05.2011р. (а.с.7).

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя

У звязку з цим, а також враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

Крім того на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати в сумі 297 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, ч. 1 ст.115, 116, 117 ч. 1 КЗпроП України, ст.ст.10, 11, 60, 81, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито»від 21 січня 1993 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 ( з наступними змінами), Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.2009 року № 13, суд -

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9636 грн. 26 коп. (Грн. Дев»ять тисяч шістьсот тридцять шість 26 коп.).

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 5139 грн. 73 коп. (Грн. П»ять тисяч сто тридцять дев»ять 73 коп.).

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 5000 грн.

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 200 грн.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, у звязку з відсутністю підстав.

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на користь держави судовий збір у сумі 297 грн.75 коп.

Стягнути з ДП «Науково-дослідний інститут високих напруг»м. Слов»янськ на р/р 31216259700004, отримувач Державний бюджет Ворошиловського району м. Донецьку, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більш ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :