Ухвала суду № 2048206, 19.08.2008, Харківський апеляційний адміністративний суд

Україна

Харківський апеляційний адміністративний суд

Справа №22-а-3232/2008                              Головуючий 1 інстанції: Мойсеєнко В.М.

Категорія: 41                                                                            Доповідач: Філатов Ю.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня     2008 р.                                           Справа № 22-а-3232/2008

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Водолажська Н.С., Гуцал М.І.

при секретарі Баглаєнко Я.В.

за участю представників:

позивача – Терещенко В.В.

відповідача – Шаповал Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу позивача, ДП «Завод обважувальних бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе», на постанову господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07

за позовом                         ДП «Завод обважувальних бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе»

до                              ДПІ у м. Суми

про                            часткове скасування рішення

                                                                       встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення ДПІ у м. Суми №0001082201/84430 від 13 грудня 2007р. в частині 70674,53 грн. застосованих штрафних санкцій.

Постановою господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що за результатами невиїзної документальної перевірки дочірнього підприємства «Завод обважнених бурильних та ведучих труб» відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В.Фрунзе» з питань повернення валютних цінностей із-за меж України по окремим зовнішньоекономічним контрактам за період з 01.01.2007р. по 05.11.2007р. Державною податковою інспекцією в м. Суми складений акт перевірки від 06.12.2007р. № 7783/220/30991664 та прийняте рішення від 13.12.2007р. № 0001082201/84430 яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 206539,77 грн. за порушення ст.2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94 ( із змінами та доповненнями), за   контрактом   №   79/9-32-07   від   13.06.2007р.   укладеним   між позивачем та Компанією  LAMPTONINDASTRIESLIMITED- сума штрафних санкцій 135865,24 грн. та за контрактом № 79/4-04 від 15.01.2004р., укладеним між позивачем та Фірмою «Симплекс Гидравлик» - сума штрафних санкцій 70674,53 грн.

Позивач не погодився з висновком, викладеним в акті перевірки про наявність порушення вимог ст..2 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» ( із змінами і доповненнями) в частині застосування до нього штрафних санкцій   за контрактом № 79/4-04 від 15.01.2004р., укладеним між ним та Фірмою «Симплекс Гидравлик», та вважає, що перевіркою не враховані докази фактичного надходження на митну територію України імпортної частини контракту, а саме дати на СМR, посилається на норми Митного кодексу України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які лише наводять поняття такої діяльності та порядок здійснення митних процедур.

При цьому позивач посилається на ст.1 Закону України № 959-ХП « Про зовнішньоекономічну діяльність» , де визначається момент здійснення імпорту, як момент перетину товаром митного кордону України або перехід права власності на зазначений товар , а також на положення ст..6 Митного кодексу України від 11.07.2002р. № 92-1У, згідно якої межі митної території України є митним кордоном України.

Відмовляючи у задоволенні позову господарський суд Сумської області виходив з наступного.

Момент перетину кордону не є визначальним у питанні розрахунків за імпортними операціями. Це питання регулюється Законом України « Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР із змінами і доповненнями.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР в редакції, що діяла в 2007 році, встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ст. 2 вказаного Закону - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансовою платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Стаття 2 Закону надає право резиденту звернутись за отриманням дозволу (індивідуальної   ліцензії)   у   разі   виникнення   обставин,    що    перешкоджають і своєчасному    завершенню    імпортної    операції.    Тобто    відповідальність    за' порушення, визначена статтею 2 Закону наступає у разі затягування здійснення імпортної операції без відповідного дозволу Національного  банку України  на термін, який перевищує 90 календарних днів.

При цьому відповідно до п.3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за №338/3631 (із змінами та доповненнями) визначено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ГМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД.

Відповідно до роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 11.05.2007 року № 9433/7/22-6017 та ДПА в Сумській області від 14.05.2007р. № 8068/7/22-012,згідно якого при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД ( типу 1М-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт» , ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі» , ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»), однак як свідчать матеріали справи ВМД були оформлені 29.03.2007 р., 25.04.2007р., 25.05.2007р., 23.08.2007р., 24.10.2007р., отже не можуть вважатися датою імпорту.

Стаття 70 Митного кодексу України, зазначає, що метою митного оформлення є посвідчення відомостей, отриманих під час митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, і оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввозу на митну територію України, вивозу за її межі і транзиту через її територію товарів.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Відповідно до абз 2. п. 2 Положення про вантажну митну декларацію (із змінами і доповненнями) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також; іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Згідно наведеного у цьому пункту Положення визначення митний режим - сукупність норм, установлених законами з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур які при цьому здійснюються.

Згідно п. 8 вказаного Положення ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки  посадової  особи  митниці,   що  здійснила  митне  оформлення товарів і транспортних засобів. Оформлена ВМД є підтвердженням надання особі права на розміщення товарів та/або транспортних засобів у заявленому митному режимі   і   прав  та   обов'язків  зазначених   у  ВМД   осіб   щодо  здійснення   ними відповідних фінансових, господарських та інших операцій.

Сам факт перетину товаром митного кордону не надає отримувачу права вільного розпорядження товаром до завершення всіх митних процедур, згідно задекларованого митного режиму.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що оплата та постачання товарів через митну територію України здійснювались в три етапи. Тобто це не була одноразова операція. Платежі здійснювались позивачем у різні терміни, відповідно у різні терміни відбувалося і постачання товарів. В позовній заяві Позивач зазначає, що відповідачем невірно обраховані дати перетину митного кордону України. Але при цьому позивачем не надано жодного доказу  співвідношення перерахованих коштів та отриманих товарів з у рахуванням встановлених граничних термінів. Отже вимоги позивача не підтверджені належними доказами.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.. ст.. 160,167, 195, 196, 198, 200, 205 ,206, 209, 254 КАС України

                                                      ухвалила:

Постанову господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07 залишити без змін.

Апеляційну скаргу позивача, ДП «Завод обважувальних бурильних та ведучих труб» ВАТ «Сумське НПО ім. М.В. Фрунзе», на постанову господарського суду Сумської області від 19.02.2008р. по справі №АС-16/720-07 залишити без задоволення.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право подати касаційну скаргу на дану ухвалу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після виготовлення її повного тексту.

Справу направити до суду першої інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 26.08.2008 р.

        Головуючий суддя             підпис                    Філатов Ю.М.

                     Судді                      підпис                    Водолажська Н.С.

                                                     підпис                         Гуцал М.І.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ:

Суддя                                                                         Ю.М. Філатов