Рішення № 20460144, 19.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р. Справа № 5023/8713/11

вх. № 8713/11

Суддя господарського суду Светлічний Ю.В.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 14.11.2011р.;

3-ї особи <Текст >відповідача - не з"явився; 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Одеса 3-я особа <Текст >

до Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача -Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" заборгованості по платі станом на 13 жовтня 2011 року за договором найму №2 від 01 грудня 2010 року у розмірі 57 531,78 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат у розмірі 399,97 грн., пеню у розмірі 1 135,36 грн. та судові витрати.

Присутній представник позивача у судовому засіданні надала заяву про збільшення розміру позовних вимог за вх.№ 36674, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача: заборгованість по платі за найм за період липень - жовтень 2011 року за договором найму №2 від 01 грудня 2010 року у розмірі 57 531,78 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за період вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн., пеню за прострочення сплати за найм у розмірі 2 576,81 грн., неустойку за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 07 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Також позивачем по справі у позовній заяві було викладено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача на інше майно відповідача.

Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Ретельно дослідивши підстави, викладені в позовній заяві в обґрунтування забезпечення позову, суд дійшов висновку про те, що клопотання позивача не обґрунтоване належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

01 грудня 2010 року між Позивачем (наймодавець) та Відповідачем (наймач) було укладено Договір найму № 2 (надалі по тексту - договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до умов Договору Позивач 01.12.2010 р. свої зобов"язання згідно договору виконав, а саме передав Відповідачу в найм нежитлове приміщення, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (копія Акту приймання - передачі від 01.10.2010 р.), а Відповідач, відповідно до п.п. 4.1., 4.4., 5.4.4. Договору, зобов'язався сплачувати плату за найм в гривнях в розмірі еквіваленту 1 800 доларів США за середньозваженим курсом Міжбанківської валютної біржі, встановленим на банківський день, що передує дню оплати, до 10 числа місяця, за який проводиться оплата та відшкодувати вартість експлуатаційних витрат на протязі трьох банківських днів з дати отримання рахунку.

Свої зобов"язання згідно договору відповідач виконував не належним чином унаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендної плати 57531,78 грн.

Також, в порушення п.5.4.4 договору, відповідач не відшкодував вартість експлуатаційних послуг за вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення коштів в сумі 57 531,78 грн. (сума основного боргу) та 842,10 грн. (вартість з відшкодування експлуатаційних витрат за період вересень - жовтень) правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Окрім того позивачем заявлені до стягнення пеня за прострочення сплати за найм у розмірі 2 576,81 грн. та неустойка за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 07 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.4.3 Договору, у разі прострочення строків внесення плати за найм та/або відшкодування експлуатаційних витрат Наймач зобов"язується сплатити на користь Наймодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені, суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Позивачем 13 жовтня 2011 року Відповідачу була направлена Заява від 13.10.2011р. про розірвання Договору на підставі п. 7.2. Договору у зв'язку із затримкою оплати плати за найм на строк більше 30 календарних днів. Вказану Заяву Відповідач отримав 18 жовтня 2011 року, про що свідчить підпис представника Відповідача на повідомленні про вручення.

Відповідно до п. 3.2. Договору, Відповідач зобов'язаний був повернути Приміщення із найму на протязі трьох днів з моменту отримання Заяви, тобто, до 22 жовтня 2011 року, але ж Відповідач повернув Приміщення лише 08 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку по поверненню речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за термін прострочення.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що нарахування позивачем нейстойки у розмірі 45 214,00 грн. є правомірним, дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 549, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти уточнення позовних вимог та розгляд справи продовжити з урахуванням цих змін.

2. У задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову - відмовити.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, Україна, м. Харків, вул. Клочківська, 3, код ЕДРПОУ 20021814, п/р № 35193301 в ФКД ПАТ "ІНПРОМБАНК" в м. Київ, МФО 322863) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (65044, АДРЕСА_1, п/р № НОМЕР_2 в Акціонерному банку "Південний" м. Одеса, МФО 328209, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість по платі за найм за період липень - жовтень 2011 року за договором найму №2 від 01 грудня 2010 року у розмірі 57 531,78 грн., заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за період вересень - жовтень у розмірі 842,10 грн., пеню за прострочення сплати за найм у розмірі 2 576,81 грн, неустойку за прострочення повернення приміщення за період з 22 жовтня по 07 грудня 2011 року у розмірі 45 214,00 грн., державне мито у розмірі 1061,65 грн., судовий збір у розмірі 1411,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Светлічний Ю.В.

Справа №5023/8713/11

Повне рішення складене 21 грудня 2011 року.