Постанова № 20458943, 27.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22»грудня 2011 р. Справа №5023/2491/11

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

апелянта Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»- ОСОБА_1, за довіреністю №02-15/3815/1 від 22.12.2010 року;

боржника ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 12.04.2011 року;

розпорядник майна арбітражний керуючий Капустін В.В. (після перерви не зявився);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк», м.Харків, (вх.№5255Х/2-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11,

за заявою Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад», м.Харків,

до Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Точмедприлад», м.Харків,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11 (суддя Міньковський С.В.) у задоволені клопотання кредитора про зупинення провадження у справі відмовлено.

Визнано грошові вимоги кредитора частково на загальну суму 53008,57 грн., з якої 51386,58 грн. включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як вимоги, що забезпеченні заставою майна боржника, 1621,99 грн. (судові витрати у справах №57/132-10 та №42/245-10 у четверту чергу).

Включено до реєстру грошових вимог кредиторів у першу чергу сплачені кредитором державне мито у розмірі 340,00 грн. та судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство у розмірі 40,00 грн.

В залишку суми заборгованості кредитору відмовлено.

Публічне акціонерне товариство «Земельний банк»з ухвалою місцевого господарського суду від 21.11.2011 року не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить змінити ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11, а саме ухвалити постанову, якою визнати грошові вимоги ПАТ «Земельний банк»:

-вимогу за кредитним договором №45-08/к, за державним митом і судовими витратами згідно оскаржуваної ухвали;

-вимогу за кредитними договорами №61-07/К від 17.08.2007 року, №84-07/К від 06.11.2007 року, №12-08/К від 22.02.2008 року, №45-08/К від 25.06.2008 року в частині процентів і пені з 30.06.2010 року по 24.09.2010 року загальним розміром 89119,78 грн.;

-вимогу в частині процентів і пені за кредитним договором №12-08/к від 22.02.2008 року на суму 89119,78 грн. в розмірі 12581,12 грн.;

-вимогу в частині боргу за кредитним договором №61-07/К від 17.08.2007 року в розмірі 303280,82 грн. повністю.

Включити до реєстру кредиторських вимог витрати за судовим збором.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального права.

Зокрема апелянт вказує, що кредитні договори №61-07/К від 17.08.2007 року, №84-07/К від 06.11.2007 року, №12-08/К від 22.02.2008 року, №45-08/К від 25.06.2008 року діяли з 30.06.2010 року по 24.09.2010 року в повному обсязі, але не виконувалися, тому за цей період здійснено нарахування процентів і пені розміром 89119,78 грн., які за вимогами договорів та ст. 1054 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний сплатити повністю. Також з урахуванням пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 3.6, 4.2.6 кредитного договору №12-08/К від 22.02.2008 року є правомірним нарахування процентів і пені на суму 89119,12 грн., що разом становить 107701,01 грн.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України, залік зустрічних однорідних вимог може припинити зобовязання в першу чергу в частині процентів та неустойки.

Крім того, апелянт вказує, що рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року по справі №5023/469/11 та відповідна постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року не стосуються заліку вимог за договором №61-07/К від 17.08.2007 року та не може бути врахована під час розгляду справи №5023/2491/11. Також місцевий господарський суд не звернув уваги на наявність ухвали господарського суду Харківської області від 25.08.2010 року по справі №42/245-10.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

До початку судового засідання 20.12.2011 року боржник надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12408), в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі боржник вказує, що виходячи з вимог Закону України «Про банки та банківську діяльність», з моменту відкликання банківської ліцензії, кредитор втратив право на здійснення банківської діяльності, зокрема нарахування процентів за кредитними договорами №61-07/К від 17.08.2007 року, №84-07/К від 06.11.2007 року, №12-08/К від 22.02.2008 року, №45-08/К від 25.06.2008 року. Отже нарахування пені та процентів за вказаними кредитними договорами є безпідставним та необґрунтованим.

Зважаючи на той факт, що норма ст. 534 Цивільного кодексу України містить посилання на обовязковість перерахування грошових коштів для виконання грошового зобовязання, боржник вважає, що черговість погашення вимог кредитора, передбачена цією статтею, підлягає застосуванню лише у випадках припинення зобовязання виконанням належним чином та не має застосовуватися у випадках припинення зобовязання внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог. Боржник вважає, що кредитор здійснив неправильне трактування норми ст. 534 Цивільного кодексу України, виокремлюючи лише окремі її частини, не аналізуючи її в цілому, внаслідок чого, дійшов хибного висновку, що залік зустрічних однорідних вимог може припинити зобовязання в першу чергу в частині процентів та неустойки.

Представник боржника зазначає, що предметом спору по справі №5023/469/11 є визнання недійсним одностороннього правочину вчиненого боржником за повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог №157 від 23.09.2010 року. Даний спір був переглянутий всіма судовими інстанціями. Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року по справі №5023/469/11, якою залишено в силі рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року по справі №5023/469/11, яким у задоволені позову відмовлено, не скасована та набрала законної сили.

Зважаючи на зазначене, станом на поточну дату односторонній правочин щодо припинення зобов'язань ВАТ «ХЗ «Точмедприлад»- боржника за кредитними договорами №61-07/К від 17.08.2007 року, №84-07/К від 06.11.2007 року, №12-08/К від 22.02.2008 року, №45-08/К від 25.06.2008 року та ПАТ «Зембанк»- боржника за депозитним договором №12-98 від 03.06.1998 року, договором №94/1-П від 12.08.2005 року, договором №2431 від 01.08.2003 року, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинений ВАТ «ХЗ «Точмедприлад»за повідомленням про залік зустрічних однорідних вимог №157 від 23.09.2010 року є чинним та вказана постанова Вищого господарського суду України має преюдиційне значення для розгляду справи №5023/2491/11.

В судовому засіданні 20.12.2011 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник боржника оголосив свій відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти позиції скаржника та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Розпорядник майна підтримав позицію представника боржника у повному обсязі з підстав, які були ним оголошені.

Після заслуховування позицій по справі представників сторін колегія суддів оголосила в судовому засіданні перерву до 22.12.2011 року у звязку із необхідністю надання сторонами додаткових документів, які мають суттєве значення для розгляду справи.

21.12.2011 року апелянт надав через канцелярію суду уточнення до апеляційної скарги (вх.№12471), в яких просить прийняти постанову, якою визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»у розмірі 2553233,61 грн., а саме:

- за забезпеченим заставою кредитним договором №61-07/К від 17.08.2007 року у вигляді суми простроченого кредиту розміром 200000,00 грн., суми прострочених процентів розміром 76476,77 грн., суми пені розміром 26804, 05 грн., що разом становить 303280,82 грн., судові витрати 2903,95 грн.

- за забезпеченим заставою кредитним договором №84-07/К від 06.11.2007 року у вигляді суми простроченого кредиту розміром 350000,00 грн., суми прострочених процентів розміром 142464,41 грн., суми пені розміром 47701,71 грн., що разом становить 540166,12 грн., судові витрати 5087,08 грн.

- за забезпеченим заставою кредитним договором №12-08/К від 22.02.2008 року у вигляді суми простроченого кредиту розміром 1000000,00 грн., суми прострочених процентів розміром 476504,01 грн., суми пені розміром 140374,54 грн., що разом становить 1616878,55 грн., судові витрати 14427,92 грн.

- за забезпеченим заставою кредитним договором №45-08/К від 25.06.2008 року у вигляді суми простроченого кредиту розміром 50000,00 грн., суми прострочених процентів розміром 13139,76 грн., суми пені розміром 6133,32 грн., що разом становить 69273,08 грн., судові витрати 836,09 грн.

Всього - 2552853,61 грн.

- а також: судові витрати у зв'язку із поданням цієї заяви у розмірі 380,00 грн. та включити до реєстру кредиторських вимог витрати за судовим збором. До початку судового засідання 22.12.2011 року боржник надав через канцелярію суду доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№12486), в якому навів розрахунок сум за кредитними договорами та рішеннями судів, які ним визнаються та включаються до реєстру вимог та сум, які ним не визнаються.

Після оголошеної перерви, 22.12.2011 року засідання суду продовжено.

Представник апелянта оголосив, що підтримує уточнення до апеляційної скарги у повному обсязі. Представник боржника проти позиції апелянта заперечував.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників апелянта та боржника, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобовязанні подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Так, 19.08.2011 року до господарського суду Харківської області звернувся ПАТ «Земельний банк»з заявою з грошовими вимогами до боржника ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»в сумі 2553233,61 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПАТ «Земельний банк», що та відкритим акціонерним товариством «Харківський завод «Точмедприлад»були укладені кредитні договори №12-08/К від 22.02.2008 року, №84-07/К від 06.11.2007 року, №61-07/К від 17.08.2007 року, №45-08/К від 25.06.2008 року, відповідно до умов яких відповідач отримав кредит на поповнення обігових коштів.

З матеріалів справи також вбачається, що 26.07.2010 року між ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»- відповідачем та ЗАТ «СК «Енергорезерв»були укладені договори про відступлення права вимоги №1, №2, №3, за умовами яких ЗАТ «СК «Енергорезерв», первісний кредитор відступає, а ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», новий кредитор приймає в обсязі та на умовах, передбачених цими договорами, право вимоги виконання зобов'язань ПАТ «Земельний банк»перед ЗАТ «СК «Енергорезерв», первісним кредитором за наступними договорами: депозитним договором №12-98 від 03.06.1998 року; договором №94/1-П від 12.08.2005 року; договором №2431 від 01.08.2003 року.

Відповідно до п. 2.2. договорів про відступлення права вимоги №1, №2, №3 від 26.07.2010 року, первісний кредитор ЗАТ «СК «Енергорезерв»гарантує новому кредитору ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», що право вимоги, яке відступається за зобов'язаннями згідно з цими договорами про відступлення права вимоги №1, №2, №3, є дійсним, не відступлено третім особам і не обтяжено іншими зобов'язаннями.

Згідно п. 4.2. вищезазначених договорів про відступлення права вимоги №1, №2, №3, від 26.07.2010 року, право вимоги за зобов'язаннями, що були передані новому кредитору, переходить до останнього з моменту направлення новим кредитором ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»на адресу боржника ПАТ «Земельний банк»повідомлення про відступлення права вимоги. Новий кредитор повідомляє первісного кредитора про надання такого повідомлення боржнику протягом двох робочих днів з дня направлення повідомлення.

Відповідне повідомлення про відступлення права вимоги було надіслано новим кредитором на адресу боржника ПАТ «Земельний банк»та зареєстровано ПАТ «Земельний банк»за вх.№02-14/4009 від 21.09.2010 року.

Таким чином, до ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад», як до нового кредитора ПАТ «Земельний банк»за депозитним договором №12-98 від 03.06.1998 року, договорами №94/1-П від 12.08.2005 року та №2431 від 01.08.2003 року перейшли права вимоги ЗАТ «СК «Енергорезерв», первісного кредитора ПАТ «Земельний банк»за вказаними договорами.

Отже, ВАТ «Харківський завод «Точмедприлад»є кредитором ПАТ «Земельний банк»за депозитним договором №12-98 від 03.06.1998 року, за договором №94/1-П від 12.08.2005 року, за договором №2431 від 01.08.2003 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року по справі №5023/469/11 відмовлено ПАТ «Земельний банк»про визнання недійсним одностороннього правочину (зустрічна однорідна вимога) щодо припинення зобовязань за кредитними договорами №61-07/К від 17.08.2007 року, за №84-07/К від 06.11.2007 року, за №12-08/К від 22.08.2008 року, за кредитним договором №45-08/К від 25.06.2008 року лише на суму 17289,37 грн. Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року по справі №5023/469/11 рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2011 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальність обовязковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх істинність вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддівати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Вказаним вище рішенням господарського суду Харківської області та постановою Вищого господарського суду України по справі №5023/2491/11 встановлено, що грошові зобовязання на суму 2189171,50 грн. були частково припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником.

Отже, до реєстру вимог кредиторів підлягає включенню залишок суми заборгованості боржника перед кредитором за кредитним договором №45-08/К від 25.06.2008 року у розмірі 42720,45 грн. (основний борг), зобовязання по якому не було припинено повністю внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог та сума 1621,99 грн. (600,09 грн. судові витрати із сплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення із справи №57/132-10, 549,90 грн. витрати із сплати державного мита та 236,00 грн. судові витрати по справі №42/245-10) .Всього на суму 44 342,44 грн.

Щодо залишку суми заборгованості боржника перед кредитором у розмірі 159087,59 грн. то колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що до реєстру вимог кредиторів включенню підлягає сума 8666,13 грн., яка складається з нарахованих кредитором боржнику по кредитному договору №45-08/К від 25.06.2008 року за період з 24.09.2011 року по 12.04.2011 року проценти за користування кредитом 5175,61 грн., пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту 3301,76 грн., пеня за кожний день прострочки по кредиту 188,76 грн., оскільки згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання між сторонами має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Умовами кредитного договору №45-08/К від 25.06.2008 року передбачено, що боржник повинен сплачувати проценти та пеню. В зв'язку з тим, що боржником не була сплачена сума основного боргу по цьому договору у розмірі 42720,45 грн., кредитором обґрунтовано нараховані вищезазначені суми заборгованості з процентів та пені (штрафні санкції) на час порушення справи про банкрутство у відповідності до п.п. 3.5 п.3, п.п. 4.2.6. п.6 кредитного договору.

Щодо здійснених кредитором нарахувань боржнику по кредитному договору №12-08/К від 22.02.2008 року на суму 107707,01 грн. (сума кредиту, сума процентів та пені), то визначена кредитором сума не може бути прийнята до уваги судом, оскільки зобов'язання за кредитним договором №12-08/К від 22.02.2008 року між кредитором та боржником були припинені шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог з 24.09.2010 року. Частиною 3 ст. 203 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів розглядаючи справу дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, апеляційна скарга є необґрунтованою, у звязку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали по даній справі, тому ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105, статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Земельний банк»залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 21.11.2011 року по справі №5023/2491/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2011 року.