Постанова № 20458930, 22.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2011 р. Справа № 5023/6919/11

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача Радигін Є.С.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу позивача (вх. № 4778Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.11 року у справі № 5023/6919/11

за позовом ТОВ "ПФК "РУСТ", м. Харків

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків

про стягнення 119 059,00 грн., -

встановила:

У серпні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заподіяну шкоду у розмірі вартості вантажу, яка склала суму у розмірі 119059,50 грн. та судові витрати на розгляд справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.11 року по справі № 5023/6919/11 (суддя Смірнова О.В.) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позовна вимога про стягнення з відповідача заподіяної шкоди у розмірі вартості вантажу у сумі 119059,50 грн. є необґрунтованою, в її задоволенні слід відмовити.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача на свою користь заподіяну шкоду у розмірі фактичної вартості вантажу, яка склала суму у розмірі 119059,50 грн. та судові витрати за розгляд справи.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а також при його винесенні порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, у відповідності до усної угоди про перевезення вантажу укладеної між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ "ПФК "РУСТ" відповідач зобов'язався перевезти арматуру (А-ІІІ) № 10 ТНП (далі по тексту товар або вантаж) у кількості 19,550 т на загальну суму у розмірі 119059,50 грн. з м. Кривий Ріг від вантажовідправника ТОВ "ВІКАНТ" до вантажеодержувача ТОВ "ПФК "РУСТ" м. Харків.

Згідно отриманої позивачем інформації від вантажовідправника ТОВ "ВІКАНТ" 05.05.2011 р. вантаж був відвантажений на автомобіль МАН НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5 (згідно матеріалів справи належить ФОП ОСОБА_3 на праві власності), яким керував водій-експедитор ОСОБА_4 (довідка з ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова про трудові відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (до суду першої інстанції надавалась), що підтверджує надана товаровідправником "позивачу" товаро-транспортна накладна серії 0012801 від 5.05.2011 р. Тобто вантажовідправник підтвердив той факт, що він належним чином у відповідності до листа позивача за № 04/05-1 від 4.05.2011 р. відвантажив вантаж вказаному робітнику перевізника. Крім цього, як вже вище зазначалось, відповідач у відповідності до наданого до суду відзиву та відповіді на претензію не заперечує, що його водієм-експедитором був отриманий вантаж 05.05.2011 року у товаровідправника ТОВ "Вікант", який він повинен був перевезти з м. Кривій Ріг до м. Харків.

Як зазначає позивач, 25.06.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією посилаючись на ст. ст. 919, 924 ЦК України, згідно якої просив відповідача повернути вантаж, отриманий у товаровідправника 05.05.2011 року, або відшкодувати збитки у розмірі вартості вантажу.

На претензію позивач отримав відповідь відповідача, що той належним чином виконав перевезення та відвантажив вантаж у вказане замовником місце, тому у позивача до нього не може бути жодних претензій. Однак, позивач жодних вказівок про відвантаження вантажу у м. Днепропетровськ відповідачу не надавав та вантаж не отримав.

До того ж, позивач зазначає, що відповідач до суду не надав жодного належного доказу, який би підтверджував факт отримання 05.05.2011 року вантажу від товаровідправника ТОВ "ВІКАНТ" та перевезення його якоїсь іншої особі про яку він зазначає у запереченнях на позовну заяву та відзиві на претензію, але суд першої інстанції при вирішенні справи на цей факт не звернув уваги, хоча у відповідності до "Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затвердженим наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року за № 363, відповідач повинен був надати до суду в підтвердження виконання своїх обов'язків з перевезення вантажу товаро-транспорту накладну оформлену у відповідності до вище наведених "Правил перевезення", яка згідно з цими "Правилами перевезення" є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товаро-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, на думку позивача, посилання відповідача на той факт, що він перевозив вантаж іншій особі, а не за вказівкою позивача у відповідності до укладеної між позивачем та відповідачем усної угоди про перевезення нічим не підтверджується з боку відповідача, а навпаки вказує на те, що такими діями відповідач хоче уникнути цивільної відповідальності.

Також, позивач вказує на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги безпідставну правову позицію відповідача, яка нічим не обґрунтована та безпідставно відмовив позивачу у визові третьої особи водія ОСОБА_4, хоча по даній категорії справ участь третьої особи є обов'язковою, тому як вирішення цієї справи зачипає права та обов'язки вказаної особи.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про скасування рішення господарського суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції між позивачем та відповідачем в усній формі був укладений договір про перевезення арматури (А-ІІІ) № 10 ТНП про перевезення товару у кількості 19,550 т.

Позивачем була здійснена попередня оплата, що підтверджується рахунком фактурою №0011913 від 28.04.2011 року.

У відповідності до транспортної накладної серії 0012801 від 05.05.2011 р. та накладної на відпуск матеріалів № НОМЕР_2 від 05.05.2011 р. вантаж був відвантажений на автомобіль МАН НОМЕР_4 з причепом НОМЕР_5 (згідно матеріалів справи належить ФОП ОСОБА_3 на праві власності), яким керував водій-експедитор ОСОБА_4 (довідка з ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова про трудові відносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами вантаж отриманий водієм ОСОБА_4 позивачу не був доставлений.

Позивачем 25.06.2011 року була надіслана відповідачу претензія з вимогою повернути (поставити) сплачений товар, або відшкодувати збитки на суму сплаченого товару. Зазначена претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був довести суду, що шкода завдана позивачу у вигляді сплаченого та не поставленого товару виникла не з вини відповідача.

Посилання відповідача у своєму відзиві на позов та суду першої інстанції на те, що в товарно-транспортній накладній № 0012801 від 05.05.2011 р. в графі "прийняв водій - експедитор" значиться підпис невідомої особи, а не водія ОСОБА_4, безпідставне, оскільки саме відповідач повинен був довести суду зазначений факт.

Також безпідставні посилання на те, із зазначеного документу відповідач не виступав та не виступає стороною спірних правовідносин, оскільки відповідач отримавши замовлення для здійснення отримання та перевезення товару, сторони вчинили певний правочин і, в даному випадку саме відповідач повинен був довести суду, що сплачений позивачем товар не був йому доставлений не з вини відповідача.

Згідно наданих до матеріалів справи документів (довідки ДПІ арк. справи 14) перевізник у особі водія ОСОБА_4 на час здійснення перевезення в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 відповідачем по справі.

Трудові відносини полягали в тому, що ОСОБА_4 здійснював перевезення вантажів замовлених відповідачем.

Тобто відповідальність за перевезення водієм ОСОБА_4 замовлених відповідачем вантажів взяв на себе саме відповідач, згідно трудовим відносинам.

Відповідачем не доведено суду, що непостачання товару позивачу було здійснено не з його вини, тому відповідно до вимог п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду на суму сплаченого, але не доставленого товару, що не позбавляє відповідача в регресному порядку звернутись до винної особи, тобто до свого працівника ОСОБА_4 про відшкодування завданої шкоди.

На підставі викладеного, висновки, викладені в рішенні господарського суду Харківської області від 24.10.11 року не відповідають фактичним обставинам справи, а доводи апелянта, з яких вони оскаржуються є підставою для його скасування.

У звязку з вищезазначеним та керуючись п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, п.п.3,4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія, -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 24.10.11 року по справі № 5023/6919/11 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь ТОВ "ПФК "РУСТ" (м. Харків-61044, вул. Більшовицька, 9 р/р 26002060566136 в ХГРУ «Приватбанк, МФО 351533, ідентифікаційний код 35587409) 11059,50 грн. шкоди, 1190,60 грн. держмита за подання позову, 236,00 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 595,30 грн. держмита за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.

Повний текст постанови підписано 22.12.2011 р.