Постанова № 20458732, 22.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2011 року Справа № 6/5005/13585/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.

при секретарі –Алексєєва О.В.

за участю представників сторін

позивач: Колода І.М., Дудка І.В.

відповідач: не з’явився

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011р. у справі № 6/5005/13585/2011

за позовом публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз”, м. Дніпропетровськ

до інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова НАН України, м. Дніпропетровськ

про стягнення 32 191,68 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за газ за квітень 2011 року у сумі 29 548,87 грн. за договором № 143/21/ 116238 від 01.04.2011р., 1907,05 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов’язань, 354,58 грн. інфляційних втрат та 381,18 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011року у справі № 6/5005/13585/2011 (суддя Коваленко О.О.) провадження у справі було припинено; з відповідача на користь позивача у повному обсязі стягнуто пеню за прострочення платежу, інфляційні втрати та відсотки річних.

Ухвала господарського суду мотивована тим, що відповідачем зобов’язання з оплати вартості спожитого газу за квітень 2011р. виконані шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 29 548,87грн., в зв’язку з чим, провадження у справі слід припинити; відповідальність за порушення грошового зобов’язання у вигляді нарахування пені, інфляційних та відсотків річних передбачена умовами договору та нормами чинного законодавства, в зв’язку з чим, нараховані суми штрафних санкцій та компенсаційних виплат підлягають стягненню.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та передати справи на розгляд господарського суду. При цьому скаржник посилається на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, відсутність факту переплати за спірним договором і неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, яких сторони не мали.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник відповідача у судове засідання не з’явився, натомість заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на інший термін.

Клопотання відповідача задоволенню не підлягає, оскільки на розгляд апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду в силу ч. 2 ст. 102 ГПК України встановлений обмежений строк терміном п’ятнадцять днів. Про час та дату розгляду скарги відповідач повідомлений належним чином.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 01.04.2011р. між ВАТ „Дніпрогаз” (Продавець) та Інститутом чорної металургії ім. З.І.Некрасова (Покупець) укладений договір № 143/21/116238 на постачання природного газу для потреб бюджетних установ та організацій, відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати відповідачу певні обсяги природного газу, а відповідач –прийняти та оплатити останній. В договорі сторонами узгоджені істотні умови постачання, як-то, предмет, ціна та строк дії договору у відповідності до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6.3 договору підставою для остаточного розрахунку за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу являються акти прийому-передачі газу та акти виконаних робіт.

На виконання договору протягом квітня 2011р. позивачем був переданий відповідачу природний газ на загальну суму 29 548,87 грн., що посвідчується відповідними актами приймання-передачі, оплата якого відповідачем здійснена не була.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого газу, судова колегія вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у повному обсязі.

Твердження скаржника про погашення заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та аналогічний висновок господарського суду колегія суддів вважає хибним з огляду на наступне:

- твердження скаржника про наявність переплати у розмірі 135 103,26 грн. спростовується матеріалами справи; згідно банківських виписок за 02.12.2010р. вказана сума трьома платежами (8 240,0 грн., 51 942,00 грн. та 74 921,26 грн.) перерахована позивачу в погашення заборгованості за газопостачання за 2010 рік, що посвідчується записом в призначенні платежу на платіжних документах;

- сплата вищевказаної заборгованості відбулася до укладання договору № 143/21/116238 від 01.04.2011р.;

- акт звірки взаємних розрахунків від 19.05.2011р., на який посилається відповідач, не може вважатися належним доказом переплати коштів, оскільки сума переплати у розмірі 105 554,39 грн. вписана до нього вручну і докази узгодження цієї суми з позивачем відсутні; доказів надсилання даного акту позивачу матеріали справи не містять.

Відтак ні факт наявності переплати, ні факт наявності зустрічних однорідних вимог сторін, ні факт оплати відповідачем заборгованості за квітень 2011року не доведені належними та допустимими доказами, в зв’язку з чим, висновок щодо їх існування колегія суддів вважає передчасним.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що спірний договір слід вважати неукладеним. Істотні умови договору (ціна, предмет та строк дії договору) сторонами узгоджені. Неузгодженість одного пункту договору, який передбачає порядок розрахунків за спожитий газ (а саме, п. 6.1 договору), не робить недійсним договір в цілому.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем газ в сумі 29 548,87 грн., місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача передбачену договором пеню в розмірі, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення, а також втрати від інфляційних процесів та відсотки річних за період з 02.05.11р. по 0510.11р.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в ухвалі господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги позивача про її скасування являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Окрім того, беззаперечною підставою для скасування оспорюваної ухвали є порушення господарським судом процесуальних норм щодо форми процесуального документу, який приймається за результатами розгляду спору.

Відповідно до ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд повинен прийняти рішення. При цьому резолютивна частина рішення повинна містити висновок господарського суду про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог згідно п.4 ч. 1 ст. 84 цього кодексу.

Оспорювана ухвала висновків суду по кожній з заявлених вимог не містить і по суті своїй є рішенням господарського суду, яким припинено провадження у справі в частині основного боргу та частково задоволено позовні вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та компенсаційних виплат.

За вказаних обставин оспорювану ухвалу належить скасувати, позов - задовольнити у повному обсязі, судові витрати, в тому числі за перегляд ухвали апеляційною інстанцією, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз” задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2011 року у справі № 6/5005/13585/2011 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова НАН України (49050, м. Дніпро петровськ, пл. Ак. Стародубова, 1 код ЄДРПОУ 00190294) на користь Публічного акціонерного товариства „Дніпрогаз” (49029, м. Дніпропетровськ, вул. Володарського, 5, код ЄДРПОУ 20262860) 29 548, 87 грн. основного боргу, 1 907,05 грн. пені, 354,58 грн. інфляційних втрат, 381,18 грн. 3% річних, 1027,75 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2011р., виданий на примусове виконання ухвали господарського суду від 22.11.11р. у справі № 6/5005/13585/2011 визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Т.А.Верхогляд

Л.М.Білецька