Рішення № 20458570, 14.12.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2011 р. Справа № 5023/9508/11

вх. № 9508/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М.

при секретарі судовогозасідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 03/57Д-1 від 25.11.2011р.); ОСОБА_2. (дов. № 20/27Д-12 від 10.05.2011р.).

3-ї особи <Текст >відповідача - ОСОБА_3. (копія наказу про призначення директора б/н від 25.04.2006р.). 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Публічного Акціонерного товариства "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" м. Харків 3-я особа <Текст >

до НВФ "Сколот", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне Акціонерне товариство "АТ "Науково-дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" звернувся до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ НВФ "Сколот", в якій просить суд стягнути з відповідача борг за договором №18/5 від 25.10.2010 року з урахуванням інфляції в сумі 19 887,26 грн., пеню за несвоєчасну оплату в сумі 729,77 грн., 10% штрафу від суми заборгованості на підставі п.3.10. договору в сумі 939,06 грн. та витрати по сплаті судового збору, який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором №18/5 від 25.10.2010 року станом на 01.11.2011 року.

Крім того, позивач просить суд видати довідку щодо помилково перерахованих позивачем коштів до бюджету, за оплату державного мита в сумі 215,56 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2011 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01 грудня 2011 року о 11:20 год.

Ухвалою господарського суду від 01.12.2011 року відкладено розгляд справи до 14.12.2011 року, з метою надання сторонами доказів в підтвердження заявлених позовних вимог та заперечень.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, через канцелярію господарського суду надав пояснення стосовно заявлених позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача 19551,83 грн. основного боргу,10%штрафу в сумі 939,06 грн., пеню в сумі 729,77 грн., інфляційних нарахувань в сумі 335,43 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн.

Вказані уточнення прийняті судом та долучені до матеріалів справи на підставі ст.22 ГПК України.

Відповідач в судовому засіданні 14.12.2011 року позовні вимоги визнає в повному обсязі, з підстав викладених в поясненнях наданих через канцелярію господарського суду за вх. 35444 від 01.12.2011 року.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

25.10.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №18/5 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Орендодавець (позивач) передає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення загальною площею 111,5 кв. м., розміщене за адресою:61054, АДРЕСА_1 приміщення площею 98,4 кв. м., розміщене на 1 поверсі АПБ, інв.№600007 та к.№223 площею 13,1 кв. м., розміщену на 2 поверсі їдальні. інв. №600001, що знаходиться на балансі ВАТ «АТ НДІРВ», вартість яких визначена згідно незалежної оцінки (звіт від 25.10.2010 року ТОВ ІКК» Проконсул») і становить 187000,0грн. Майно передається в оренду з метою використання під виробництво та офіс.

Згідно п. 2.1. Договору, відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання - передачі майна.

За актом приймання - передачі орендованого майна до договору №18/5 від 25.10.2010р. позивач передав відповідачу кімнату № 223 площею 13,10 м2 на 2-му поверсі ЛВК їдальні та приміщення в енергоблоці АПБНА на 1-ому поверсі, загальною площею - 98,40 м2.

Згідно ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2., 3.3., 3.4. та 3.6. Договору, орендна плата визначається на підставі постанови від 04.10.1995 року №786 "Про методику розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди 1762,63 грн. з урахуванням Постанови від 25.03.2009 року №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна", затвердженого КМУ- 793,18 грн. (Додаток №1).

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оренда приміщень і надання комунальних та інших послуг щомісячно оформлюється двостороннім актом в 3 примірниках: один примірник відповідачу, два примірники - позивачу. Щомісячна орендна плата перераховується відповідачем позивачу не пізніше 15 числа наступного місяця. Відшкодування витрат позивачу відповідач проводить одночасно з орендної платою (Додаток №2 та Додаток №3).

Згідно п.10.1. Договору цей договір вступає в дію з 25 жовтня 2010 року та діє по 30 вересня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено додатки №2 та №3 до договору, а саме у додатку № 2 (Протокол узгодження договірної ціни на управління та утримання орендованого майна договору №18/5 від 25.10.2010р.) сторони визначили розмір договірної ціни на управління та утримання орендованого майна площею 111,5 кв. м. в сумі 300,00 грн., в тому числі ПДВ 50,00 грн. в місяць.

У додатку №3 (Розрахунок на відшкодування витрат по комунальним та іншим послугам до договору №18/5 від 25.10.2010р.) визначено розмір витрат на комунальні та експлуатаційні видатки в сумі 1885,44 грн. на рік.

Відповідно до п.5.4. Договору відповідач зобов`язався протягом 5-ти днів із дня одержання акту (згідно п.3.3.) підписати і повернути позивачу два примірники.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував умови даного договору в частині оплати коштів за надане в оренду нежитлове приміщення та відшкодування витрат за період з 25.10.2010 року по 09.04.2011 року, за актом №10 від 25.10.2010 року, №11 від 30.11.2010 року, №12 від 31.12.2010 року, №1 від 31.01.2011 року, №2 від 28.02.2011 року, №3 від 31.03.2011 року, №4 від 09.04.2011 року, які підписані сторонами та містяться в матеріалах справи, та з урахуванням чого, у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 19551,83 грн., що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач визнає позовні вимоги та не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення орендної плати та відшкодування витрат в сумі 19551,83 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 729,77 грн., 10% штрафу у розмірі 939,06 грн.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.3.7. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується позивачу відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі 0,04% суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Пунктом 3.10. Договору сторони встановили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату орендної плати в сумі 729,77 грн., яка нарахована позивачем в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року, нарахування штрафу за несвоєчасну оплату за оренду приміщення в сумі 939,06 грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані, відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача борг з урахуванням індексу інфляції, який окремо становить суму у розмірі 335,43 грн.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищевикладене, перевіривши нарахування інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 335,43 грн., оскільки нарахування інфляційних втрат за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року не суперечить вимогам чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 651, 759, 762, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 188, 193, 216, 217, 230, 232, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

<Текст >

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Науково - виробничої фірми "Сколот" (61001, Харківська область, м. Харків, Червонозаводський район, вулиця Плеханівська, будинок 16, корпус А, квартира 13, код 30289563) на користь Публічного акціонерного товариства "АТ Науково - дослідний інститут радіотехнічних вимірювань" (61054, м. Харків, Київський район, вул. Академіка Павлова, б. 271, код 14309534, р/р 26005000127797, МФО 351618 у філії АТ «Укрексімбанк», м. Харків) заборгованість з орендної плати в сумі 19 551,83 грн. грн., пені за несвоєчасну оплату за договором в сумі 729,77 грн.., штрафу за несвоєчасну оплату за оренду приміщення у сумі 939,06 грн., інфляційні втрати в сумі 335,43 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн.

Видати позивачу довідку щодо помилково перерахованих позивачем коштів :

-За оплату державного мита в сумі 215,56 грн., згідно платіжного доручення №1831 від 09.11.2011 року.

-За оплату витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу 236,0 грн.. згідно платіжного доручення №1832 від 09.11.2011 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Задорожна І.М.

Повне рішення складено 19.12.2011 року.