Рішення № 20458509, 21.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" грудня 2011 р.Справа № 14/50/5022-1308/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О. В.

Розглянув матеріали справи

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_1

ОСОБА_2, АДРЕСА_2

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільський автоцентр «КАМАЗ», вул. Бродівська-бічна, 8, м. Тернопіль, 46000

відповідача 2 Відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації, Майдан Перемоги, 1, м. Тернопіль, 46000

про визнання недійсними рішень загальних зборів та державної реєстрації статуту товариства.

за участю представників сторін:

позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3 - довіреність №8556 від 25.11.2008р.

відповідач 1: ОСОБА_4 - довіреність №2 від 01.02.2011р.

ОСОБА_5 - посвідчення №НОМЕР_1

Суть справи:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", третьої особи - Тернопільської державної адміністрації про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, що оформлені протоколами від 06.06.2006р. і 20.12.2006р. та державної реєстрації змін до Статуту товариства і його Установчої угоди, проведених уповноваженим державою органом 15.08.2003р., 26.01.2007р. та 07.08.2007р.

З огляду на предмет позовних вимог та з'ясовані в засіданні обставини, судом до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Відділ з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації.

07 грудня 2011р. позивачами подано клопотання про вихід судом за межі позовних вимог, шляхом переведення на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прав та обовязків покупців вивільненої частки у статутному фонді товариства у розмірі 3.61% статутного фонду щодо кожного з них.

Крім того, 19 грудня 2011р. фізичними особами подано заяву про відмову від позову в частині визнання недійсними рішень загальних зборів, які оформлені: протоколом від 08.06.2006р. щодо питань порядку денного № 1, 2 та 3, а також протоколом від 20.12.2006р. щодо питань порядку денного № 2, 3 та 4.

Представнику ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їм особисто в судовому засіданні роз'яснено наслідки даної процесуальної дії. А зважаючи, що заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, то вона приймається судом і, як наслідок, в цій частині вимог провадження у справі слід припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

21 грудня 2011р., позивачами подано клопотання про уточнення позовних вимог згідно з якими заявники просять визнати недійсними :

- п.4 рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом від 08.06.2006р.;

- п.1 рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлене протоколом від 20.12.2006р.

- державну реєстрацію змін до Статуту товариства , яка проведена реєструючим органом 15.08.2003р., 26.01.2007р. та 07.08.2006р.

Суд приймає до уваги, що вказані уточнення містять певні відмінності від первісних вимог, а саме: щодо дати протоколу від 08.06.2006 року замість 06.06.2006 року та державної реєстрації змін до установчих документів - 07.08.2006 року замість 07.08.2007 року.

Однак, суд не вважає що таким чином заявниками змінено предмет позову, адже його зміст, суть та підстави не змінились. На переконання суду позивачі виправили лише технічні неточності. Останні зумовлені, поряд із іншим , і опискою Тернопільської районної державної адміністрації щодо дати проведення зборів учасників відповідача, допущеної суб'єктом владних повноважень у листі від 31.12.2009 року №01-1757/14.

За таких обставин, у справі досліджуються позовні вимоги з урахуванням зазначених вище уточнень.

Щодо наведеної у клопотання вимоги про переведення на ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прав та обовязків покупця часток у статутному фонді товариства, то позивачі у судовому засіданні 21.12.2011 року зазначили (зафіксовано технічною фіксацією), що дане питання стосується не позовних вимог, а клопотання про вихід суду за межі заявлених позовних вимог, а відтак його просять розглядати саме в порядку ст.83 ГПК України.

З наведених підстав, вимога про переведення на фізичних осіб прав та обов'язків покупців розглядається судом не у позовному провадженні , а за правилами статті 83 ГПК України

Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду позивачі посилаються на те, що за період незаконного виключення їх з числа учасників товариства, а саме з 20.06.2002р. (дата прийняття рішення) до моменту відновлення їх порушених прав згідно постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. у справі №2-972/04, останні були позбавлені можливості взяти участь в загальних зборах товариства 08.06.2006 року та 20.12.2006 року, а відтак і голосувати щодо питань, включених до їх порядку денного.

З огляду на порушення прав позивачів як учасників товариства на придбання часток у статутному фонді господарюючого суб'єкта, які вивільнились, на їхнє переконання слід визнати недійсними оспорювані рішення та державну реєстрацію змін до статуту відповідача з даного приводу.

Відповідач 1 згідно відзиву на позов, що підтриманий в судових засіданнях повноважними представниками, проти позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими.

Відповідач 2 позовні вимоги заперечує, вказує на те що державна реєстрація змін до установчих документів ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" була проведена із дотриманням ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців".

Крім того, 19.12.2011р. відповідачем 2 подано клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва та розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідних ухвалах та формулярах (протоколах) судового засідання.

В судових засіданнях представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

В порядку ст.81-1 ГПК України, здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Рішенням чергових загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", що оформлені протоколом від 20.06.2002р., вирішено виключити з числа членів товариства ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_2, які згідно Статуту товариства, що затверджений загальними зборами товариства 14.05.2002р., володіли частками у статутному фонді 3.5%, 4.82% та 3.6 відсотка. В подальшому, з даного приводу внесені відповідні зміни до статуту відповідача-1.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не погоджуючись із вищезазначеним рішенням звернулись за захистом порушених прав до господарського суду. Внесені зміни до статуту ТОВ ними не оспорювались.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. у справі №2-972/04 рішення про виключення ОСОБА_1, ОСОБА_2 з числа учасників товариства, визнане незаконним.

До винесення вказаної постанови, рішенням чергових загальних зборів учасників (питання 4 порядку денного), що оформлено протоколом від 08.06.2006р., вирішено внести зміни до Статуту товариства, а саме: оформити належним чином нову його редакцію та доповнити Розділ ІV, пункту 6.3 даного локального акта таким реченням: частка учасника, що виходить з Товариства може бути придбана виключно учасником Товариства.

В подальшому, рішенням чергових зборів учасників (питання 1 порядку денного), що оформлено протоколом від 20.12.2006р. вирішено, у звязку з поданням заяви ОСОБА_7 про вихід із засновників Товариства та передачу прав засновника ОСОБА_5 (копія в матеріалах справи) провести перерозподіл часток і внести відповідні зміни в Статут, а саме: п. 1.2, 4.2 Статуту товариства викласти в новій редакції.

Участі від власного імені у згаданих вище зборах позивачі не брали.

Із інформації наданої Тернопільською РДА (лист №01-1757/14 від 31.12.2009р.) та Відділом з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації (лист №2006 від 02.12.2011р.) слідує, що з часу виключення позивачів зі складу учасників товариства було вчинено ряд реєстраційних дій, зокрема:

- реєстрація змін до статуту та угоди 15.08.2003р., реєстраційний номер 04058284Ю0010488, протокол зборів від 20.06.2002р.;

- реєстрація змін до статуту та угоди 22.09.2003р., реєстраційний номер 04058284Ю0010488, протокол зборів від 09.09.2003р.;

- реєстрація статуту в новій редакції від 07.08.2006р., реєстраційний номер 1651105000100575, протокол зборів від 08.06.2006р.;

- реєстрація змін до статуту від 26.01.2007р., реєстраційний номер 16511051008000575, протокол зборів від 20.12.2006р;

- реєстрація змін до статуту від 16.03.2011р.

Вважаючи дані реєстраційні дії протиправними, а прийняті загальними зборами рішення незаконними, позивачі звернулись із відповідним позовом до суду про визнання їх недійсними.

Заслухавши доводи позивачів та заперечення представників відповідача 1, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

В силу ст.58 Закону України "Про господарські товариства" ( далі - Закон), ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" відповідає за позовними вимогами про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства.

А з огляду на положення ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " ( далі - Закон про реєстрацію), реєструючий орган є відповідачем щодо вимог про визнання недійсною державної реєстрації змін до установчих документів господарського товариства.

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п.4 ст.12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Поняття корпоративних прав визначено частиною першою статті 167 ГК України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Аналіз пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, ст. 167 ГК України, правових позицій, які викладені ВГСУ у п.1.3 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 дає суду підстави для висновку, що стороною корпоративного спору може бути учасник, який вибув з товариства лише у спорах про визнання недійсними рішень про виключення учасника з товариства та спорах, пов'язаних із визначенням та стягненням вартості частки майна товариства, належної до сплати учаснику, який вийшов.

З наведеним кореспондуються і положення п. 5.6 Рекомендацій, у якому зазначено що учасниками судового процесу у спорах про визнання недійсним рішення загальних зборів господарських товариств з підстав недотримання вимог закону є учасник або акціонер, права яких на участь у загальних зборах було порушено та господарське товариство.

При цьому суд враховує, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", які оформлені протоколом від 20.06.2002р., про виключення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зі складу учасників товариства визнані недійсними в судовому порядку 12.10.2009 року.

Однак, з моменту набрання постановою Львівського апеляційного господарського суду законної сили, і до часу розгляду даної справи судом, відповідні зміни до установчих документів відповідача з даного приводу не внесено.

Наведене твердження ґрунтується на правовому аналізі чинного на час вирішення спору статуту відповідача -1 та досліджених судом всіх змін, які до нього вносились у спірний період.

В той же час, законодавство яке регламентує спірні правовідносини (ст.82 ГК України, ст.4, ст.51 Закону України "Про господарські товариства" ) визначає, що склад учасників господарського товариства та відомості про розмір їхніх часток визначається саме за даними установчих документів. Таким чином, статут є основним доказом участі учасника в господарському товаристві.

В свою чергу, механізм відновлення правового становища позивачів, яке існувало до прийняття загальними зборами рішення про їх виключення, врегульовано статтею 31 Закону Про реєстрацію.

Тобто, належним способом захисту прав особи на поновлення її в складі учасників є виконання судового рішення в іншій справі, адже саме по собі судове рішення не змінює статус учасників товариства.

При цьому слід зазначити, що з приводу зазначеного аналогічні за змістом правові позиції неодноразово висловлювались судом касаційної інстанції у постановах, копії яких знаходяться у справі.

Більше того, у п.16 Постанови від 24 жовтня 2008 року № 13 (далі - Постанова ) Пленум ВСУ прямо вказав на те , що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.

З наведеного в сукупності суд констатує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не довели, що на час звернення із даним позовом до суду про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ від 08.06.2006 р. та 20.12.2006 р. вони являються учасниками господарського товариства.

В свою чергу, за відсутності у позивачів правомочностей на участь в управлінні господарською організацією суд не вбачає порушення оспорюваними рішеннями їхніх корпоративних прав.

Невідповідності даних рішень вимогам законодавства, що регламентує спірні правовідносини, судом також не встановлено.

Зокрема, прийнявши 08.06.2006 року рішення про викладення статуту ТОВ у новій редакції, зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю реалізовано повноваження, які їм делеговані ст. 41 Закону. Посилання на те що, при цьому мають бути враховані попередні рішення загальних зборів, які в силу ст.58 Закону є вищим органом товариства, також не може вважатись протиправним. Доповнення установчого документа положенням про те, що частка учасника, який виходить з товариства може бути придбана виключно учасником товариства, ґрунтується на нормах ст.53 Закону України "Про господарські товариства".

Що стосується рішення загальних зборів від 20.12.2006 року то суд констатує, що право власності на частку у статутному капіталі ТОВ вибулого учасника ОСОБА_7 у засновника ОСОБА_5 виникло не на підставі даного рішення, а відповідно до правочину, який між вказаними особами укладений.

В свою чергу, провівши перерозподіл часток у статутному капіталі господарського товариства з урахуванням нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_7 та прийнявши рішення внести відповідні зміни до Статуту, загальні збори жодних порушень законодавства не вчинили.

З даного приводу, у пункті 31 Постанови Пленум ВСУ роз'яснив, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників, може бути підставою для їхнього звернення до суду з позовом про переведення на них прав та обов'язків покупця за аналогією з нормою частини четвертої статті 362 ЦК.

Підсумовуючи наведене, та приймаючи до уваги приписи ст.ст. 32-34 ГПК України, в силу яких доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу, застосовуючи принцип диспозитивності, суд не вбачає підстав для задоволення позову заявленого до відповідача-1.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до статутів ТОВ, суд зазначає наступне.

В силу статті 4 Закону про реєстрацію, державною реєстрацією являється засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) пакет документів, що наведений у статті 29 Закону про реєстрацію.

За приписами статті 29 Закону про реєстрацію, державний реєстратор вправі відмовити у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи виключно за наявності підстав, встановлених частиною першою статті 27 цього Закону.

В процесі вирішення спору існування таких підстав судом не встановлено.

Більше того, зміни до Статуту відповідача -1, державна реєстрація яких оспорюється, недійсними у судовому порядку не визнавались.

В той же час, відповідно до положень ст. 145 ч. 4, ст. 159 ч. 2 ЦК України, ст. 41 ч.ч. 5, 6, ст. ст. 59, 65 Закону України "Про господарські товариства", ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" скасування державної реєстрації змін до статуту є наслідком визнаної судом недійсності рішення загальних зборів учасників товариства про внесення змін до Статуту або визнання недійсним Статуту чи змін до нього. Виконання такого рішення суду має здійснюватись у порядку, визначеному ст. 31 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Підсумовуючи викладене, слід зробити висновок що звернення з позовом про скасування державної реєстрації змін до статуту на чинному законодавстві не ґрунтується. Не передбачений вказаний спосіб захисту і приписами ст.16 ЦК України.

Слід зазначити що така ж правова позиція щодо аналогічних правовідносин, міститься в постановах ВГСУ від 14.01.09 року у справі № 14/621-07, від 16.03.2011р. №18/114-2193, від 01.12.2010 р. №9/242-07, тощо ( копії у справі).

За таких обставин у позові до відповідача 2 також слід відмовити.

З наведеного в сукупності суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог в порядку передбаченому ст.83 ГПК України. При цьому судом враховано і те, що вирішення питання про переведення на прав та обовязків покупців вивільненої частки у статутному фонді товариства, безпосередньо впливає на права та обов'язки осіб, які ці частки відчужували та придбавали раніше, а відтак може вирішуватись виключно за їхньої участі. Натомість ні покупець спірної частки ні її продавець, сторонами у даній справі не являються. Таким чином в задоволенні клопотання позивачів з даного приводу суд відмовляє.

Судові витрати згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивачам не відшкодовуються.

На підставі наведеного, керуючись ст. 1, 2, 32-34, 44-49, п. 4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ", оформлених протоколом від 08.06.2006р. щодо питань порядку денного № 1, 2 та 3 провадження у справі припинити.

2. В частині позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників "Тернопільський автоцентр "КАМАЗ" оформлених протоколом від 20.12.2006р. щодо питань порядку денного № 2, 3 та 4 провадження у справі припинити.

3. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9425

СуддяО.В. Руденко

Повний текст рішення

складено " 30" грудня 2011 р.