Рішення № 20458240, 08.12.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" грудня 2011 р. Справа № 25/127-11

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства “Мегапол”, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс”,

с. Гаврилівка, Вишгородський район, Київська область

про стягнення 67532,54 грн.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 07.11.2011 № 1);

ОСОБА_2 (паспорт серія ААА № НОМЕР_1 від 14.07.2009);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 15.11.2011 № 57/КАМ/Ю).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Мегапол” (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (далі відповідач) про стягнення 67532,54грн., з яких: 55547,90 грн. інфляційні втрати та 11984,64 грн. 3%річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2010 у справі № 13/184-10 (суддя Наріжний С.Ю.) позовні вимоги позивача задоволені частково, присуджено до стягнення з відповідача: 867963,00 грн. основного боргу, 8679,36 грн. державного мита та 205,54 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення інфляційний втрат та 3% річних відмовлено, оскільки останні невірно обраховані, а тому позивач їх перерахував та заявляє до стягнення в даному судовому провадженні інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення грошового зобовязання, що встановлений у рішенні господарського суду Київської області від 20.12.2010 у справі № 13/184-10.

Ухвалою суду від 11.10.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.10.2011.

У судове засідання 27.10.2011 представник позивача не зявився, розгляд справи відкладено на 10.11.2011.

10.11.2011 представник позивача повторно не зявився у судове засідання, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 10.11.2011 представником відповідача подано клопотання від 10.11.2011 про витребування у позивача на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України оригіналів документів, які додані до позовної заяви та клопотання від 10.11.2011 про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши клопотання про витребування доказів суд дійшов висновку, що останнє не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, в підтвердження надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу додано копію чеку “Укрпошти” від25.08.2011 № 9470 та копію опису вкладення поштового відправлення (а.с.№11, Т.1).

Отже, наявними у справі належними доказами підтверджується отримання відповідачем копій доданих до позовної заяви документів.

Відповідно до частин 2 3 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

До позовної заяви додані у засвідчених належним чином копіях наступні документи: квитанція та опис вкладення про направлення копії позовної заяви відповідачу, рішення господарського суду Київської області від 20.12.2010 у справі № 13/184-10 (власна копія якого наявна у відповідача, який був стороною в цій справі, а оригінал зберігається в матеріалах вказаної справи), виписка по рахунку позивача щодо перерахованих відповідачем коштів, постанова про відкриття виконавчого провадження від03.02.2011 (боржником за якою є відповідач і яка ним виконана), довіреність на представника позивача, що підписав позовну заяву.

З метою повного розгляду всіх обставин справи, ухвалами суду від11.10.2011 та від 27.10.2011 за ініціативою суду вже витребувано від позивача для огляду оригінали доданих до позовної заяви документів, що відомо відповідачу, оскільки вказані ухвали ним також отримані.

Отже, відповідачем подано клопотання про вчинення процесуальної дії, яка вже здійснена судом з власної ініціативи, крім того, у клопотанні не зазначено обставин для підтвердження яких відповідачем подане дане клопотання та витребовуються оригінали вказаних документів.

У судовому засіданні 24.11.2011 представником позивача надано для огляду наявні у нього оригінали документів.

Щодо клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов висновку, що воно також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Пунктом 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від23.08.1994 №02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.

Отже, перш ніж залишити позов без розгляду, господарський суд зобовязаний зясувати причини невиконання його вимог позивачем, у тому числі, не направлення позивачем представника в засідання господарського суду і обєктивно оцінити їх поважність.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що залишення позову без розгляду за вказаною підставою станом на 10.11.2011 є передчасним та необґрунтованим.

У судовому засіданні 10.11.2011 представником відповідача також надано відзив на позов від 09.11.2011, у якому останній вважає, що позивачем невірно розраховано інфляційні втрати за період з 26.08.2010 по 09.02.2011 і додав свій власний розрахунок, у якому сума інфляційних втрат становить 48604,42 грн., а також надав заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якої посилаючись на статтю 267 Цивільного кодексу України просив суд застосувати позовну давність у даному спорі та відмовити у задоволенні позовних вимог. Вищевказані відзив та заява про застосування позовної давності залучені до матеріалів справи.

У звязку з неявкою представника позивача у судове засідання розгляд справи відкладено на 24.11.2011.

24.11.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 16127 від 24.11.2011) надійшли пояснення позивача щодо неявки його представників у попередні судові засідання. Пояснення залучені до матеріалів справи. На підставі частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.11.2011 оголошено перерву на 08.12.2011.

08.12.2011 через канцелярію господарського суду Київської області (вх.№ 17012 від 08.12.2011) подано пояснення позивача на заяву відповідача про застосування строків позовної давності. 08.12.2011 присутні у судовому засіданні представники позивача повністю підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх з мотивів, викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2011 проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позов та в заяві про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.12.2011 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд-

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2009 року Приватне підприємство “Мегапол” (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (далі - відповідач) про стягнення 996556,97 грн. з яких: 867936,00 грн. основний борг, 93737,08 грн. інфляційні втрати та 34883,89грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобовязань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 13/184-10 від 20.12.2010 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача: 867963,00 грн. основного боргу, 8679,36 грн. державного мита та 205,54 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відмовлено. Відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3% річних суд виходив з того, що дослідивши розрахунок, здійснений позивачем, дійшов висновку, що він необґрунтований та не відповідає обставинам справи в частині визначених позивачем періодів нарахування, зокрема, згідно розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за період з 10.04.2009 по 31.07.2010 у розмірі 93737,08 грн., а 3% річних нараховані за період з 10.04.2009 по 12.08.2010 у розмірі 34883,89 грн.

Проте, судом встановлено, що відповідач не був у зазначений період таким, що прострочив виконання грошового зобовязання, оскільки вимога позивача від12.08.2010 № 61, що містить в собі перелік конкретних видаткових накладних, за якими проводились поставки товару, була отримана відповідачем 18.08.2010, отже, відповідач вважатиметься таким, що прострочив виконання зобовязання по оплаті товару тільки з 26.08.2010, оскільки пройде 7 календарних днів від дня предявлення вимоги, а не з 10.04.2009 як врахував позивач.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області 19.01.2011 видано наказ про стягнення з відповідача 867963,00 грн. основного боргу, 8679,36 грн. державного мита та 205,54 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

03.02.2011 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Мовчун Тетяною Сергіївною постановою ВП № 24164304 відкрито виконавче провадження та постановлено відповідачу добровільно сплатити кошти до 09.02.2011. Завірена копія постанови залучена до матеріалів справи.

Відповідно до виписки з рахунку позивача, яка сформована 21.04.2011 кошти у вищевказаному розмірі поступили на рахунок останнього 10.02.2011.

У звязку з тим, що відповідачем вчасно не виконано грошове зобовязання, позивач здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних з 26.08.2010 (з моменту настання його реального прострочення) по 09.02.2011 (момент перерахування коштів на рахунок) та заявляє до стягнення 55547,90грн. інфляційних втрат та 11984,64 грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення сторін, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 13/184-10 від 20.12.2010 встановлено факт, що відповідач являється таким, що з 26.08.2010 прострочив виконання зобовязання по оплаті товару. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає зобовязання, як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (частина 2 статті 509 цього Кодексу).

Стаття 11 Цивільного кодексу України, до підстав виникнення зобовязань відносить окрім договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства.

В силу зазначених вище правових норм, у відповідача виникло грошове зобовязання, за прострочення якого він зобовязаний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних.

Суд відхиляє заяву відповідача про застосування строків позовної давності по сплаті інфляційних втрат та 3% річних, подану останнім на підставі статті 267 Цивільного кодексу України з огляду на її безпідставність.

У свою чергу, суд зазначає, що інфляційні втрати та 3 % річних є невідємною частиною основного боргу, а тому на ці нарахування поширюється загальний строк позовної давності, оскільки, інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3 % річних платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Твердження відповідача про те, що інфляційні втрати та 3% річних за своєю правовою природою є неустойкою, а тому до вимог про їх стягнення застосовується спеціальна позовна давність в один рік відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України є помилковими та не відповідають чинному законодавству.

Сплата інфляційних втрат та 3% річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утриманими коштами, належними до сплати кредиторові, до вимог про їх стягнення застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а тому позовну давність в даному випадку слід рахувати від 26.08.2010 в межах трирічного строку, на час судового розгляду спору позовна давність не сплинула.

Позивач заявляє до стягнення інфляційні втрати в сумі 55547,90 грн., що розраховані за період з 26.08.2010 по 09.02.2011 та 3% річних в сумі 11984,64грн., що розраховані за аналогічний період.

З метою всебічного, повного і обєктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат та 3% річних, з урахуванням того, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державним комітетом статистики України, за період прострочення (наказ Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”):

Початок періодуКінець

періодуКількість

днівСумаІндекс

інфляціїСередній

добовий

індекс

інфляціїСума

інфляціїРічний

процент

26.08.1031.08.106867936,00 428,02 01.09.1030.09.1030867936,00102,901,0325170,142140,12

01.10.1031.10.1031867936,00100,501,014339,682211,45

01.11.1030.11.1030867936,00100,301,002603,812140,12

01.12.1031.12.1031867936,00100,801,016943,492211,45

01.01.1131.01.1131867936,00101,001,018679,362211,45

01.02.1109.02.119867936,00 642,03 Загалом168 47736,4811984,64 Таким чином, вірна сума інфляційних втрат за розрахунком суду за вищевказаний період становить 47736,48 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 55447,90грн. підлягає частковому задоволенню у розмірі 47736,48грн. Щодо здійсненого позивачем розрахунку 3%річних (а.с. № 12, Т.1), зазначений розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 47736,48 грн. та 3%річних в розмірі 11984,64 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Комплекс Агромарс” (07350, Київська область, Вишгородський район, с. Гаврилівка, код ЄДРПОУ 30160757) на користь Приватного підприємства “Мегапол” (36020, Полтавська область, м. Полтава, вул. Котляревського, буд. 21, кв. 28 код ЄДРПОУ 24390508) 47736 (сорок сім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 11984 (одинадцять тисяч девятсот вісімдесят чотири) грн. 64коп. 3%річних, 597 (пятсот девяносто сім) грн. 21 коп. державного мита та 208 (двісті вісім) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.О. Саванчук

Повне рішення складено 13.12.2011.