Рішення № 20458218, 26.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "26" грудня 2011 р. справа № 18/5007/140/11 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 21.11.2011р.;

від відповідача: не з'явився.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (м.Вінниця) <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (с.Долинівка Брусилівського району Житомирської області)

про стягнення 20744,85грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 20744,85грн. заборгованості, з яких: 10101,20грн. - основного боргу по попередній оплаті, 6633,53грн. - пені, 4010,12грн. - штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений завчасно, за юридичною адресою, вказаною у довідці статистики (а.с.30), та належним чином (про що свідчить розписка відповідача у повідомленні про вручення поштового відправлення, а.с.51).

Явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, а також те, що ухвалою від 28.11.2011р. відповідача було попереджено про можливість розгляду справи за наявними документами у разі нез'явлення представника відповідача в судове засідання, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22 жовтня 2010 року між ТОВ "Віойл-Агро" (позивач, покупець) та ТОВ "Долинівське" (відповідач, постачальник) укладено договір поставки №1031-21010222973, за умовами якого постачальник передає, а покупець приймає й оплачує соняшник, що відповідає якості ДСТУ 7011-2009 та з урахуванням вимог пункту 2.5 даного договору, у кількості 100000 т.+/-5.00% за вибором покупця у фізичній вазі за ціною 4100,00грн. за одиницю товару на загальну суму 410000,00грн. Ціна товару визначена сторонами договору є звичайною (п.1.1 договору).

Згідно п.2.2 договору сторони передбачили, що поставка всієї партії товару за даним Договором здійснюється в термін до 28.10.2010р.

Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем наступним чином: передоплата в розмірі 410000,00грн. протягом 2-х банківських днів з моменту підписання даного договору та надання постачальником покупцю рахунку-фактури, а також документів, вказаних у п.п.2.3 та 8.7 даного договору.

Відповідно до розділу 4 договору сторони домовились, що товар здається постачальником і приймається покупцем по кількості - відповідно до ваги, що зазначена у товарно-транспортній накладній на товар.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав, сплативши відповідачу в якості попередньої оплати 320000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1013851 та №1013818 від 26.10.2010р. (а.с.12-13), оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

ТОВ "Долинівське" в свою чергу здійснило поставку продукції на суму 279898,80грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000368 від 27.10.2010р. (а.с.15).

Також відповідач частково повернув на користь позивача 30000,00грн. передплати, що вбачається з виписки по рахунку (а.с.32-47).

Таким чином, залишок недопоставленого відповідачем товару складає суму 10101,20грн.

В зв'язку із невиконанням відповідачем свого договірного зобов'язання щодо поставки товару, позивач направив відповідачу претензію від 19.10.2011р. (а.с.17-21), в якій фактично відмовився від договору та просив відповідача в строк не пізніше 2-х календарних днів від дати отримання претензії повернути передплату в сумі 10101,20грн.

Відповідач залишив претензію позивача без відповіді та реагування, чим спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем є правовідносинами з поставки товару.

Приписами ст.712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Слід зазначити, що умовами договору передбачено строки поставки, а саме згідно п.2.2 поставка всієї партії товару за даним договором здійснюється в термін до 28.10.2010р. включно.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач виставив позивачу для оплати рахунок №СФ-0000034 від 22.10.2011р. (а.с.53) на загальну суму 410000,00грн., а останній, в свою чергу, здійснив відповідачу передплату у розмірі 320000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.10.2011р. (а.с.12-13).

Таким чином у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його.

Проте, відповідач здійснив часткову поставку товару, обумовленого договором поставки №1031-2101022973 (а.с.12), в установлений термін, та частково повернув позивачу сплачений ним аванс у розмірі 30000,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.16). Сума недопоставленого товару складає 10101,20грн.

Приписами ч.2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Порушення продавцем строку передання покупцеві попередньо оплачених товарів породжує на стороні покупця дві правомочності, одну із яких покупець може використати на свій розсуд: 1) пред'явити вимогу про передання оплаченого товару; 2) вимагати повернення суми попередньої оплати. Реалізація другої із названих правомочностей означає, що він конклюдентними діями відмовився від прийняття виконання. Відмову від прийняття виконання в такий спосіб у цьому випадку слід вважати такою, що ґрунтується на спеціальному положенні ч.2 ст.693 ЦК України і є правомірною.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись наведеним позивач направив вимогу про повернення коштів за недопоставлений товар у розмірі 10101,20грн., в строк не пізніше 2-х календарних днів від дати отримання даної вимоги (а.с.17-20).

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ТОВ "Долинівське" поставило позивачу товар, обумовлений договором, рахунком-фактурою, або докази повернення всієї суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар та не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 10101,20грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач відповідно до п.5.2 договору за порушення строків поставки товару нарахував відповідачу пеню в сумі 6633,53грн. та штраф у розмірі 4010,12грн.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно п.5.2 договору від 22.10.2010р. за порушення термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості непоставленого (недопоставленого) товару; якщо термін прострочення перевищує 3 календарних дні, крім неустойки, сплачується штраф в розмірі 10% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно статті 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов'язання за договором поставки, позивач не врахував вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", тому суд самостійно здійснює розрахунок пені, виходячи з наступного:

на суму 40101,20грн.: за період з 29.10.2010р. по 09.03.2011р. згідно наступного розрахунку: 40101,20грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х132 (кількість прострочених днів) = 2247,87грн.;

на суму 30101,20грн.: за період з 10.03.2011р. по 15.04.2011р. згідно наступного розрахунку: 30101,20грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х37 (кількість прострочених днів) = 472,96грн.;

на суму 15101,20грн.: за період з 16.04.2011р. по 28.04.2011р. згідно наступного розрахунку: 15101,20грн. (сума боргу) х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) : 365 (кількість днів у році) х13 (кількість прострочених днів) = 83,37грн.;

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом розмір пені, що підлягає до стягнення, складає 2804,20грн. (2247,87+472,96+83,37)

З врахуванням вищевикладеного, господарський суд відмовляє в позові в частині стягнення 3829,33грн. пені.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу (а.с.5) прийшов до висновку, що штраф в розмірі 4010,12грн. нарахований позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасного повернення відповідачем коштів, а також, за прострочку у виконанні зобов'язання відповідачу крім штрафу нарахована пеня, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір штрафу до 1000,00грн.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів та розрахунків позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, на суму 16915,52грн., з яких: 10101,20грн. - основний борг, 2804,20грн. - пеня, 4010,12грн. - штраф.

В позові в частині стягнення 3829,33грн. пені слід відмовити.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір штрафу до 1000,00грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 13905,40грн., з яких: 10101,20грн. - основний борг, 2804,20грн. - пеня, 1000,00грн. - штраф.

Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 1000,00грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Долинівське" (13640, Житомирська область, Брусилівський район, с.Долинівка, код 05267392)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віойл-Агро" (21034, м.Вінниця, вул.Немирівське Шосе, 26, код 31414911)

- 10101,20грн. - основний борг;

-2804,20грн. - пеня;

- 1000,00грн. - штраф;

- 169,16грн. витрат по сплаті державного мита;

- 192,44грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 3829,33грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

<Текст >

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2 -позивачу

3- відповідачу (рек. з повід.)

<Текст >

26.12.2011