Рішення № 20439792, 14.12.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2011 р.Справа № 14/72/5022-1614/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Руденка О.В. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

розглянув справу

за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області вул. Петрушевича, 5, м.Тернопіль,46000

до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46000

про cтягнення 77905.40 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 20 від 10.01.2011 р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 01-1/492 від 19.09.11 р.

Суть справи:

Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації про cтягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 77905.40 грн.

Заявлені вимоги, підтримані в судовому засіданні повноважним представником, позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з охорони приміщення, у зв'язку із чим в останнього виникла заборгованість, стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач, згідно письмового відзиву на позов, а також усних пояснень повноважного представника в судовому засіданні, проти позову заперечує, посилаючись зокрема на те, що фінансування охорони незавершеного будівництва Зборівської районної лікарні здійснюється із обласного бюджету, у якому кошти в сумі 77905,40 грн. на 2011 р. не передбачені.

В судовому засіданні представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст.20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

01.01.2009 року між відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області - Охорона (позивач по справі) та Управлінням капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації - Замовник (відповідач по справі) укладено договір №023071 (далі Договір) на охорону об'єкта (незавершене будівництво Зборівської районної лікарні за адресою: м. Зборів, Тернопільська область).

Пунктом 1.1 даного правочину обумовлено, що підрозділ міліції здійснює охоронні заходи на території об'єкту, а Замовник зобов'язується щомісячно сплачувати Охороні встановлену плату за це.

Із доводів позивача слідує, що на день звернення його до суду заборгованість відповідача за надані йому послуги з охорони становила 77905,40 грн.

Надіслані позивачем претензія №17/1-2-552 від 04.05.2011р. та лист №940 від 02.09.2011 р. на адресу контрагента з вимогою оплатити борг в позасудовому порядку залишені без відповіді і задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічна за змістом норма міститься і в ст.509 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З наведеною правовою нормою кореспондуються і положення ч.1 ст. 193 ГК України. Крім цього, даною статтею обумовлено, що до вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В тому разі, коли договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені даним правочином (ст. 903 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме п.п.3.1., 3.2. договору ціна охоронних послуг є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни, які є невідємною частиною договору. Вартість охоронних послуг по договору на кожний окремий місяць розраховується контрагентами на підставі Дислокації та Розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги здійснюється замовником на умовах попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Охорони.

Протокол узгодження договірної ціни та розрахунок вартості охорони ,що підписані як ДСО так і Управлінням капітального будівництва знаходиться в матеріалах справи.

Факт виконання позивачем умов договору засвідчується актом про виставлення охорони та актами прийому-здачі виконаних робіт за спірний період ( копії у справі) , які підписані сторонами договору без застережень та зауважень.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, станом на 16.11.2011р., у відповідача існує заборгованість в сумі 77905,40 грн., яка на час вирішення спору судом установленому порядку не сплачена.

Існування даного боргу станом на 20.10.2011 р. відповідач підтвердив у акті звірки взаємних розрахунків ( копія у справі).

При цьому суд враховує приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України, які встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання. Дане положення кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

При вирішенні спору суд враховує, що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32-34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, відповідачем не надано, а судом не здобуто.

Не можуть бути прийняті судом до уваги посилання відповідача на відсутність коштів для оплати наданих послуг, оскільки це не є підставою для невиконання ним своїх зобов'язань. Даний висновок зроблено з урахуванням положень Конституції України, відповідно до яких основними засадами судочинства є зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також ч.1 ст.625 ЦК України, згідно яких боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Тобто, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку і, як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за його прострочення.

За таких обставин, позовні вимоги відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області про стягнення з відповідача - Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації - 77905,40 грн. заборгованості за оплату наданих послуг, підлягають до задоволення як такі, що доведені позивачем у відповідності із ст.ст. 33-34 ГПК України належними і допустимими доказами та не заперечені у встановленому порядку відповідачем.

Судовий збір згідно ст.ст. 44-49 ГПК України та Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" відшкодовуються за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Управління капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль,46021, р/р 35420004002552 ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 04014074) на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області (вул. Петрушевича,5, м. Тернопіль, р/р26002650121830 у Львівській ФАТ "Брокбізнесбанк" м. Львів, МФО 325774, ЄДРПОУ 085597014) - 77905 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 40 коп. заборгованості по оплаті наданих послуг та 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн.50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -9322

СуддяО.В. Руденко

Повне рішення складено: "23" грудня 2011р.