Рішення № 20439706, 21.12.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2011 року справа № 5020-1537/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 25.08.2011, б/н);

відповідача не зявився;

третьої особи ОСОБА_1 (довіреність від 16.11.2011 № 220/721/д)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомСевастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської

(99040, м.Севастополь, вул. Хрустальова, 60)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан»

(99038, м. Севастополь, пр. Перемоги, 53, кв. 4)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України

(03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6)

про розірвання договору оренди державного майна, стягнення 33972,73 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011 Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська (далі позивач, Севастопольська КЕЧ морська) звернулась до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан»(далі відповідач) про розірвання договору оренди державного майна, стягнення 33 972,73 грн. Позов обґрунтовує ст.ст. 526, 536 Цивільного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та зазначає, що відповідачем порушені умови договору оренди в частині внесення орендної плати та компенсації податку на землю.

Ухвалою суду від 29.09.2011 порушено провадження у справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство оборони України (далі МОУ). У порядку ст.65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору.

На підставі ч. 1, 3 ст.77 ГПК України розгляд справи неоднаразово відкладався, черговий розгляд справи призначений на 21.12.2011.

Під час судового засідання представник позивача та третьої особи підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях третьої особи від 12.10.2011 (а.с. 43).

У судове засідання 21.12.2011 представник відповідача не зявився, витребуваних судом документів не надав, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується поштовою кореспонденцією, яка була надіслана на адресу відповідача за адресою, значеною у спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб підприємців регулюються Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 №755-ІV (з наступними змінами і доповненнями).

Відповідно до статей 16 і 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з єдиного державного реєстру створюється Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

До Єдиного державного реєстру включаються відомості про юридичну особу або фізичну особу підприємця, зокрема такі як „місцезнаходження”. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч.1 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”).

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан»(відповідач у справі) є: 99046, м. Севастополь, пр.Перемоги, 53, кв. 4, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.09.2011 (а.с. 31-33).

Зважаючи на те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернути органами поштового звязку з позначкою „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасника судового процесу (відповідача) про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Стаття 22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними у неї матеріалами.

Відповідач не користався правом, наданим йому ст.59 ГПК України та письмового відзиву на позов не надав.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, судом встановлені наступні обставини.

13.07.2000 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартиро-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (орендодавець) та Приватним підприємством «Сиан»(перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан») (орендар) був укладений договір оренди № 117/2000/ГоловКЕУ нерухомого військового майна (далі Договір), відповідно до якого орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 71,4 кв.м будівлі по генплану № 7 (вбудовані приміщення під трибунами стадіону ВМСУ), оцінюваною вартістю 23644,00 грн. розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 29, військове містечко № 257 (а.с. 22-28). За приписами п.2.1 Договору момент користування орендованим майном настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акту приймання-передачі вказаного майна. Відповідно до п.2.2 Договору власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Названі в п.1-1 Договору приміщення орендодавець передає орендарю для розміщення служб телерадіокомпанії (п. 2.3 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабміном України. За домовленістю сторін місячна орендна плата на січень 2000 року прийнята у розмірі 167,00 грн (без ПДВ). Орендна плата за перший місяць оренди розраховується згідно з Додатком № 4 до цього Договору і перераховується на рахунок 9 ВМІС не пізніше 6 числа наступного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції (п. 3.2 Договору).

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до чинного законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний прострочення (включаючи день плати) (п. 3.4 Договору). Рахунки за оренду отримуються орендарем у бухгалтерії 9 ВМІС з 1 по 3 число наступного місяця (п. 3.6 Договору).

Договір діє з дати підписання строком на 5 років (п. 10.1 Договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну Договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені Договором (п. 10.7 Договору). Договір оренди може бути достроково розірваний орендодавцем з примусовим звільненням займаних орендарем нежитлових приміщень у разі несплати ним орендної плати та інших платежів, згідно цього Договору більш ніж за 3 місяці, а також на вимогу однієї із сторін за рішенням суду, арбітражного суду у випадку невиконання сторонами і інших своїх обовязків та інших засадах, що передбачені законодавчими актами України (п. 10.4 Договору).

Відповідно до п. 11.3 Договору за прострочення платежів по орендній платі понад один місяць, крім того,орендар сплачує щомісячну неустойку у розмірі 0,1% від вартості орендованого майна. За невиконання вимог п.5.10 понад один місяць, орендар сплачує щомісячну неустойку у розмірі 0,1% від вартості орендованого майна.

За актом прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду нежитлові приміщення будівлі № 7 за адресою: м. Севастополь, вул. 4-та Бастіонна, 29, побудови 1950 року військового містечка № 257 передані відповідачу (а.с. 29).

28.02.2001 між сторонами підписана Додаткова угода № 104д/2001/Голов КЕУ до Договору (а.с. 17-20), відповідно до якої орендодавець здав, а орендар прийняв у строкове платне користування складські приміщення № 13, 14 за генпланом площею 100,26 кв.м військового містечка № 257, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. 4-та бастіонна, 29, що знаходиться на балансі 9 ВМІС, вартість яких визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна (п. 1-1 Договору).

Відповідно до п 5.2 орендар зобовязаний щомісячно компенсувати орендодавцю частину податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (п. 5.2 Додаткової Угоди).

12.06.2001 був складений акт прийому-передачі будівель за генпланом № 13, 14 військового містечка № 257 в оренду відповідачеві (а.с. 21).

У звязку з набуттям Севастопольською КЕЧ морською права виступати орендодавцем нерухомого майна у Збройних Силах України 26.02.2007 між Севастопольською КЕЧ морською та відповідачем було укладено додатковий договір № 17д/2007СевКЕЧм до вищевказаних правочинів (а.с. 13-15).

Проте, у порушення вищевказаних умов Договору та Додаткової угоди до нього, орендар не сплачує орендну плату та компенсацію податку на землю у період з січня 2011 року по липень 2011 року, що відповідно до п. 10.4 Договору позивач вважає підставою для розірвання Договору.

03.06.2011 позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 9/15-1599 з вимогою погасити існуючу заборгованість по орендній платі та компенсації податку на землю у розмірі 21423, 25 грн, а також повідомлено про можливість розірвання договору оренди (а.с. 11). Проте, відповіді від відповідача позивач не отримав.

Наведене стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про розірвання укладеного між сторонами Договору та стягнення з відповідача 33972,73 грн з урахуванням заборгованості по орендній платі, компенсації податку на землю, пені та штрафу відповідно до п.11.3 Договору.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є чинним на час вирішення спору.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у державній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 3.2 Договору орендна плата перераховується на рахунок 9 ВМІС не пізніше 6 числа наступного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що орендар зобовязаний своєчасно вносити орендну плату. Натомість, як убачається з матеріалів справи, станом на дату прийняття рішення у справі, відповідач свої зобовязання за Договором не виконав. Доказів протилежного відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з п. 5.12 Договору та п. 5.2 Додаткової Угоди у орендаря є обовязок щомісячно компенсувати орендодавцю частину податку за землю пропорційно площі, яку займає здане в оренду нерухоме майно. Сума компенсації податку на землю (у розмірі 97,03 грн на місяць) підтверджується листом Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів від 15.06.2006 № 3890/1 (а.с. 106), розрахунком земельного податку за 2001 рік (а.с. 107) та випискою з держкомітету статистики (а.с. 108).

Розглянувши наведений позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати та компенсації податку на землю за період з січня по липень 2011 року (а.с.30), суд визнав його вірним та обґрунтованим.

Ураховуючи відсутність доказів, що спростовують наявність заборгованості відповідача перед позивачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з ТОВ «Телерадіокомпанія «Сиан»заборгованості з орендної плати та компенсації податку на землю у розмірі 33744,86 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п.3.4 та п.11.3 Договору, які встановлюють відповідальність орендаря за несвоєчасність внесення орендних платежів, позивачем нарахована пеня у розмірі 113,95 грн та неустойка за несвоєчасну сплату орендних платежів у розмірі 113,92 грн (а.с. 30).

Згідно зі ст.ст. 546, 549, п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до ст.ст. 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені та неустойки, наданий позивачем (а.с. 30), суд встановив, що він здійснений із дотриманням наведених вище норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 113,95 грн та неустойки за несвоєчасну сплату орендних платежів у розмірі 113,92 грн є такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 33972,73 грн (33744,86 грн + 113,95 грн +113,92 грн = 33972,73 грн).

Також у звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків за Договором оренди у період з січня по липень 2011 року, позивач вимагає розірвати Договір з урахуванням Додаткового договору від 26.02.2007. Строк дії Договору з урахуванням п. 10.7 Договору закінчується 13.07.2015.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 ЦК України чітко встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є державним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 26.10.2011 у справі № 5020/64/2011.

Судом встановлений факт порушення відповідачем своїх зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за Договором, предметом якого є державне майно, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення ч. 3 ст. 26 "Про оренду державного та комунального майна". Крім того, у п. 10.4 Договору передбачена можливість дострокового розірвання орендодавцем договору оренди у разі несплати орендарем орендної плати та інших платежів, згідно цього Договору більш ніж за 3 місяці. Матеріалами справи підтверджено, що несплата орендарем орендної плати та інших платежів за Договором становить більш ніж 3 місяці. До того ж, станом на дату прийняття рішення у справі заборгованість зі сплати орендних платежів відповідачем не погашена, про що свідчить довідка позивача від 20.12.2011 за підписом начальника та головного бухгалтера Севастопольської КЕЧ морської (а.с. 96).

Ураховуючи вищевикладене, вимога позивача про розірвання договору оренди є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України (у редакції, що діяла на момент подання позову) витрати на державне мито у розмірі 424,72 грн (339,72 грн+85,00 грн = 424,72 грн) та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан»(ідентифікаційний код 1901029; 99038. м. Севастополь, пр-т Перемоги, 53, кв. 4, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання рішення) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (ідентифікаційний код 22992545; 99040, м. Севастополь. вул. Хрустальова, 60; п/р 31257274210218банк ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509) 33972, 73 грн, з яких: заборгованість з орендної плати з урахуванням компенсації податку на землю 33744,86 грн, пеня 113,69 грн та неустойка 113,92 грн, а також державне мито в розмірі 424,72 грн (чотириста двадцять чотири грн 72 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Розірвати укладений між Міністерством оборони України та Приватним підприємством (перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Сиан») від 13.07.2000 договір № 17/2000/ГоловКЕУ оренди нерухомого майна з урахуванням Додаткового договору № 17д/2007/СевКЕЧм від 26.02.2007.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку статті 84-85 ГПК України

оформлено і підписано 26.12.2011